Чернігівець Олександр Милашевський вдруге став учасником української антарктичної експедиції
Чернігівець Олександр Милашевський уже вдруге поїде в Антарктиду – у складі 28-ї української антарктичної експедиції. Про це стало відомо 7 березня, коли Національний антарктичний науковий центр оприлюднив склад команди на своїй Фейсбук-сторінці. Свою попередню експедицію Олександр завершив у квітні 2022 року. Чоловік говорить, якби не пройшов відбір до цьогорічної експедиції – пішов би захищати країну.
Нагадаємо, Олександр вперше поїхав до Антарктиди у 2021 році, у складі 26-ї української антарктичної експедиції. Тоді команда Суспільного спілкувалася з ним через відеозв’язок.
26 антарктична експедиція закінчила свою роботу в квітні 2022 року.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Олександр працював на станції.
"Я, як і мої колеги, до останнього не вірили, що може бути вторгнення, тому що це для нормальної людини не зрозуміло. Як може в сучасному світі відбутися така війна, таке вторгнення.
23 лютого ще я з дружиною (вона в Чернігові в цей час була) розмовляв, і казав, що, можливо, й нічого не буде. Не зважаючи на те, що були попередження, що була така інформація, що накопичились війська, але я до останнього не вірив, що таке може бути.
Але до нас доходять новини з України – у нас є Інтернет на станції. І ми дізналися про це з новин. В ту ніч ніхто не спав на станції. Ми з новин дізналися про це: з відео бомбардувань, ракетних обстрілів наших міст. І, оскільки часові пояси на шість годин відрізняються (там на шість годин пізніше, ніж в Україні), я дочекався, коли в Україні настала сьома ранку, зателефонував дружині й повідомив їй цю новину.
Я переживав дуже за свою дружину й маленьку дитину, яка на той час ходила в перший клас. Що я міг? Тільки словами підтримати. Коли ми дізнались про це, вже велика частина нашої області була окупована.
Дружина з донькою залишилися в Чернігові й були тут до 26 березня. Тоді тільки змогли евакуюватися".
У Олександра не було можливості виїхати з Антарктиди.
"Я є інженером-механіком, я відповідальний за функціонування станції у 26-ій експедиції. Я не міг залишити на той час станцію, тому що все обладнання життєзабезпечення було на мені, я його обслуговував. І виїхати могли тільки деякі люди – яхтами, які прибували до нас на станцію. Нас підтримували, але ми не могли нічого більше вдіяти. Наша робота – залишатися до кінця.
Моя дружина з дитиною жила тоді біля «Епіцентру» – там була одна з найбільш гарячих ділянок. Знімала мені на телефон відео, як палав «Епіцентр», як були обстріли. Вони ховалися по підвалах, як і багато людей у Чернігові.
Страшно – але що робити. Я міг допомогти тільки словом…"
Коли завершився термін експедиції, Олександр поїхав до родини – за кордон. Повернулися до Чернігова всі разом уже влітку, коли місто стало повноцінно функціонувати.
У першому інтерв’ю Олександр розповідав нам, що вже тоді мріяв про другу подорож на сніговий континент. Та казав – поїде, тільки якщо дозволить дружина.
"Дружина розуміє, що я прагнув поїхати ще раз, що це була моя мрія. Робота на станції є дуже відповідальною, але водночас ти перебуваєш в дуже незвичному місці, виконуєш ту роботу, яка у звичайному житті не виконується. Ну де я ще побачу китів, пінгвінів? Я не науковець, я простий механік. Але я учасник експедиції й виконую роботу разом з усіма.
Хочеться цю роботу продовжувати, тому що навіть у цей час я розумію, що держава повинна функціонувати, і люди виконують роботу не тільки на фронті, а й у таких частинах світу, як Антарктида. То ми повинні виконувати роботу, на яку взяли на себе зобов’язання.
Україна є учасником Антарктичного договору, і має станцію, яка повинна функціонувати цілий рік. І на науковому рівні ми, науковці та експедиція, представляємо Україну на цьому далекому континенті".
Конкурс на участь в експедиції почався у вересні, містив кілька етапів: кваліфікаційні вимоги, психологічна й медична комісія, перевіряють злагодженість команди, й відбір комісії за результатами.
Дізнався Олександр про свою участь 7 березня. Олександр каже, вибір стояв один: Антарктида або фронт.
"Я для себе виніс два питання. Я подався на конкурс відкритий, це незалежна комісія. Тому я не знав, чи пройду. І для себе я розумів: якщо я не буду учасником експедиції, то я іду в армію – для себе я це знав. Або в Антарктиду, або в армію – дружина розуміла, що я буду все одно не вдома. Якби я тоді дізнався, що не проходжу, мої документи були б уже у військкоматі".
Версия для печати Отправить по e-mail Обсудить на форуме |
Просмотров : 2362 |
Добавить комментарий: