Останнє оновлення: 15:55 середа, 21 серпня
29.09.2004

29.09.2004 16:06
Вахтанг КІПІАНІ

Людина "посеред моря крові і біди"

"Високий Вал" вже повідомляв про вихід у світ книги про другу чеченську війну журналістки Анни Політковської, яка народилася на Чернігівщині. Пропонуємо Вашій увазіВраження від книги „Друга чеченська”Анни Політковськоївідомого українського журналістаВахтанга Кіпіані (радимо читати до кінця): На останньому львівському Форумі видавців столичне видавництво „Діокор”, яке спеціалізується на українознавчій літературі (Донцов, Міхновський, кобзарі, отамани 20-х рр. тощо), презентувало книжку відомої московської журналістки із „Новой газеты” Анни Політковської. Переклад з російської Івана Андрусяка. „Друга чеченська” – це і назва книжка, і стан, в якому вже понад п”ять років живе Росія. Тож, і книга не тільки про війну на Кавказі – по російськи „бессмысленную и беспощадную”, але й про те як живе Росія, про цинізм її правителів, про доброту і бідність її людей.

29.09.2004 12:43
Олег Головатенко

Клітина

Клітина – тут свої “чіткі” і правильні закони,Немає складності, що є на волі,Немає з чого вибирати.Та інколи так хочеться по снігу бігтиЗа межі містаІ зупинитись серед поля.Немає тут людей, ніхто не заважає.Лише машина на шосе, або літак десь промайне.

29.09.2004 12:29
Олег Головатенко

НЕДОПУСТИМОЕ является НЕИЗБЕЖНЫМ или ПРИТЧА О СЛЕПОМ ОРЛЕ

Благодаря «орлам»,Слепым на оба глаза,Товарищ ШвондерСкоро к нам придет.Но уважаемый калекаТак и не поймет,Откуда же взяласьСия зараза...

29.09.2004 12:25
Олег Головатенко

Просто вірш

Марудний день помер,Химери граються на стеліІ крізь шпарини у вікніМоя свідомість виливається в пустелю,Яку долає вершник на коні. Яку скоряє вершник, і міста,І непідвладні океани...Все переможено! Земля пласка...І сенсом переповнені святі місця,Бажання перемоги нездоланне.

29.09.2004 12:21
Олег Головатенко

Казали ж мені:

«Вірші краще писати про те, як тобі наступили на ногу у автобусі. І не треба про кохання та вербу. Першого не існує, це переважно хімія. А вербу вже давно зрубали!» Ти залишилась як іконаНа тлі щоденних передбачень,Та, вуст твоїх не доторкнувшись,Не прагну більше я побачень. Була ти сонцем, небом, вітромВ палаці страченої думки...Так сумно. Лиш мороз на вікнахКумедні ліпить візерунки.

29.09.2004
Реклама на сайті SVOBODA.FM