Як захистити житло? Бетонувати! ВІДЕО

День акції виявився одним з найспекотніших за все літо. В цей час би лежати на пляжі, сидіти по горло у воді чи відпочивати в тіні.

Та спека не перешкода для справжніх борців з дерибаном. Протистояння на вул.Хорива,31Б у Києві у цей день могло б позмагатися в спекотності з природою.

Тут колишній працівник правоохоронних органів, використовуючи свої зв'язки і вплив, намагається самовільно захопити підвал будинку і перетворити його на офіс.

Це викликало справедливе обурення його мешканців, адже розширення підвалу та знищення несучих опорів ставить під загрозу існування будинку.

Дерибанщику, звісно ж, по барабану, як вважають жильці. Адже гроші не пахнуть. І не його діти живуть у квартирах, котрі можуть завалитися.

Неприпустимість проведення будівельних робіт у підвалі підтверджена рішенням суду, котре вперто ігнорується забудовником.

Мій підвал - моя фортеця

Доведенні до відчаю люди зважились на силові методи захисту власного житла і на минулій акції розібрали побудовану в підвалі стінку. Проте і це не спинило будівництво. Тільки додались потужні броньовані двері.

Тому мешканці вирішили забетонувати двері та вікна у захопленому підвалі. Було найнято бетономішалку. Зібравшись о 19:00, місцеві мешканці спільно з активістами загону імені Кармелюка взялися до відновлення справедливості.

Одразу ж приїхала міліція. Подільський райвідділ знаходиться поряд, через дорогу. Своє прибуття міліціонери пояснили дзвінком черговому з повідомленням про “вчинення протиправних дій”.

Протиправні дії - дії проти "правих"?

Мешканці поцікавилися: чому коли найнята дерибанщиком охорона лупцює людей, викрадає їх речі, вони приїзжають через годину і не знаходять слідів протиправних дій, а тут так оперативно спрацювали? “Правоохоронці” не змогли нічого відповісти.

Вони також не подумали про іншу невідповідність – дзвінки черговому фіксуються в спеціальному журналі і це можна перевірити. Не склало проблем переконатися у тому, що вони кажуть неправду. Тому мешканці зателефонували в міліцію, щоб та забрала перевертнів у пагонах, що чинили свавілля у дворі житлового будинку.

Серед них був також чоловік, котрий відмовлявся представитися. Він найактивніше сварився з людьми, погрожував водієві бетономішалки. Невнятно розповідаючи про незаконність наших дій, міліціонери спробували взяти під контроль бетономішалку та примусили водія вимкнути її. Самі стали біля неї і не пускали нікого.

Це викликало хвилю обурення. По-перше, люди заплатили гроші за бетон, а контингент там живе небагатий. А по-друге, дії цих міліціонерів – відверте свавілля. Жінки різного віку почали вимагати від міліціонерів перестати чинити безчинсво, на що останні відповіли потупленими очима. В цей час “воїни Кармелюка” активно заливали двері та вікна бетоном, який встигли вилити у дворі.

Але він закінчився і всі зосередилися знову біля бетономішалки. На відмову водія запустити бетономішалку і добавити бетону, відповіли декільками спробами запустити її. Однак вона чомусь постійно глохла. Ми навіть пробували підмовити водія, щоб, якщо він боїться міліції, нехай покаже, що необхідно робити, а ми зробимо самі. Та нічого з цього не вийшло.

Приїхала ще одна машина з міліцією. Кармелюківці заблокували ворота, щоб ті не заїхали. Але вони лише зібрали біля себе водія та міліціонерів-бєспрєдєльщиків, котрі не давали нам працювати. Місцеві мешканці пішли показувати їм якісь документи. Після цього повернувся водій та запустив машину.

Разом нас багато - будем заливати!

Навчені попереднім досвідом, ми вирішили не дати наймитам дерибанщика знову заблокувати роботу. Так як старші в цей час носили відрами цемент, живий ланцюг вийшов досить молодим. Ментам не сподобалося, що бетономішалка працює і вони врішили знову зупинити її роботу. Однак добратися до неї тепер стало проблематичним. І вони зав`язали потасовку, намагючись повисмикувати самих малих.

Підбадьорюючи себе вигуками "міліція з народом", та "коли ми єдині, нас не подолати", кармелюківці змогли вистояти. В цей час їм на допомогу підтягнулися більше людей: жінки, старші товариші, які в цей час бетонували. Зіткнувшись з рішучим опором, міліціянти відступили.

У цей час приїхала ще одна машина ППС. Ми бетонували, а міліціонери ходили з роззявленими від здивування ротами. Адже в нашій країні мало людей наважується їм протистояти. Навіть якщо останні вчиняють відверте безчинство.

Після нашої перемоги у відстоюванні бетономішалки (варто і надалі в першу чергу організовувати оборону подібних речей) водій уже не звертав увагу на метушню міліціонерів. З ними в цей час спілкувалися незадіяні в бетонуванні, в основному бабусі.

Міліціонери знають, яке до них відношення у народі, але тут вони в черговий раз пересвідчилися та відчули "всенародну любов". Не знаю, про що вони рапортували потім начальству, котре очевидно послало їх на бєспрєдєл.

Організований відхід

Останні відра ми вже набирали в повінй темряві. Міліція залишалася до самого завершення, тому підозрюючи, що людей котрі розходяться будуть хапати, покидати Хорива ми стали організованою групою.

Стомлені, але задоволені цією перемогою, всі роз`їхалися по домівках. А бетон застигав. Сподіваємося, невдаха-дерибанщик нарешті усвідомить, що йти проти людей, проти справедливості є марною справою.