Базарний розстріл-2. Фінал

Як показує практика, типовий шлях розкриття резонансних злочинів - це піймати якихось лиходіїв «на дріб'язку», а потім у ході допиту довідатися багато цікавого про їхнє минуле життя.

Так і цього разу: полтавські міліціонери тиждень назад затримали двох зловмисників за крадіжки з автомобілів. Далі з'ясувалося, що вони - кілери, що випустили 5 червня 2007 дев'ять куль у співвласника столичного радіоринку Геннадія Супруненко.

Офіційна інформація прийшла із Центра громадських зв'язків УМВС України в Києві. Там, посилаючись на начальника ГУ МВС України в Києві Віталія Ярему, повідомили: замовникові вбивства Супруненко 34 роки, виконавцям - 30 й 45 років (останні двоє раніше суджені за крадіжки й збут наркотиків).

Причиною здійснення злочину стали боргові відносини між замовником убивства й покійним директором. Зараз з'ясовується, хто, кому й скільки був винен.

Події трагічного 5 червня висвітили багато ЗМІ, у тому числі й «Версії» у матеріалі «Базарний розстріл». Директор й один із двох співзасновників ТОВ "Звездочет-1" Геннадій Супруненко був убитий удень, у своєму робочому кабінеті під час наради.

Двоє чоловіків років у чорних окулярах увійшли в його кабінет в адмінбудівлі на території ринку, пояснивши секретарці, що прийшли платити внески за торговельне місце. Наказали всім лягти, а Супруненеко – встати, і відкрили вогонь із пістолетів. Крім директора, у кабінеті перебували дев'ятирічний хлопчик і жінка-бухгалтер.

Убивства співвласників і директорів ринків - досить розповсюджений злочин в Україні. Серед відомих жертв – перший співвласник Троєщинского ринку «Чайник», його другий хазяїн - «Прищ», куратори ринку «Лівобережний» Борис і Теймураз Савлохови й інших.

У Львові позаторік намагалися підірвати генерального директора ТОВ "Шувар", депутата міськради Романа Федишина. У Ніжині Чернігівської області був убитий в.о. директора "Комунальний ринок", депутат міської ради, член фракції БЮТ Григорій Потильчак.

Кілька років тому став жертвою замаху директор львівського ринку «Южный», народний депутат Петро Писарчук. Він вижив, але його спадкоємця, нового директора ринку Володимира Семенюка розстріляли біля власного будинку з пістолета "Люгер".

Однак розстріл директора ринку на Караваєвих Дачах виглядав неабияким з кількох причин.

Кілеры були без масок. Але свідків залишили живими. Ні дитина, ні бухгалтер вбивць не пам'ятають. Основним свідком є секретарка. З її слів був складений фоторобот. Відомо також, що головна прикмета одного з кілерів – чорна барсетка, другого – не по роках сиве волосся. Але барсетку можна викинути, а волосся зістригти.

Загиблий Супруненко мав негаразди із законом. Про це заявив і тодішній заступник міністра внутрішніх справ Микола Куп'янський. Він уточнив, що Супруненко притягувався до кримінальної відповідальності двічі: за незаконне зберігання зброї (в 90-х роках), а також за вбивство з необережності (у 2000 році).

Втім, знаючі люди затверджують: бандитом покійний не був, і в жодне зі столичних угруповань не входив. Він народився у простій родині на Чоколовці, закінчив інститут харчової промисловості, професійно займався боксом. Дитина, на очах якого відбулося вбивство, був сином його друга, якого Геннадій збирався в той день улаштовувати в боксерський зал. У самого директора радіоринку залишилося двоє дітей - син Валентин і дочка Юлія. Говорять, він їх дуже любив й опікував.

Сам же ринок почався із площадки на Кардачах, оформленої на кооператив «Водолій» і здаваної в оренду торговцям. Деякий час, за інформацією правоохоронних органів, цю територію «крышевало» угруповання Савлохова. Але з ослабленням впливу рекету це перестало відчуватися, а кооператив «Водолій» перетворився в ТОВ «Звездочет-1», де в Супруненко з'явився діловий партнер Володимир Лященко.

Лященко характеризується як людина, що швидше усвідомив, як повинен виглядати й поводитися респектабельний бізнесмен. Джерела в правоохоронних органах говорять, що він власне й витягнув Супруненко з безгрішшя й пияцтва. Хоча інші люди затверджують: це все наговори. Боксер Супруненко не пив, а звичка їздити на «дев'ятці» і байдужість до дорогих ресторанів вигідно відрізняли його від марнотратного Лященко.

Скажемо чесно: важко розібратися, хто зі співвласників ринку був його реальним менеджером, а хто - лише партнером по розподілу прибутку. Не виключено, що обоє компаньйона трудилися паралельно: Лященко займався стратегією бізнесу й значився директором ТОВ "Звездочет-1", що є орендарем землі й майна під ринок строком на 10 років; а Супруненко - властиво справами базарними. Але, схоже, кожний вважав - його праці в загальній скарбничці більше. Про конфлікти між Супруненко й Лященко на ринку знали всі, і після розстрілу Геннадія злі язики відразу приписали це Володимиру.

І хоча правоохоронні органи, перевіривши версію, на ній не зупинилися, у рядах базарних торговців однаково говорять, начебто затримані в Полтаві особи не замовник з виконавцями, а виконавці з організатором. І що їхня версія про вбивство за борги - вигадка.

Втім, нелюбов торговців до пижонистого Лященко зрозуміла: вважається, що саме він виступає за реконструкцію ринку й перетворення її в критий торговельний комплекс. Незадовго до смерті Супруненко саме Лященко представляв у Соломенську райадміністрацію проект реконструкції з бюджетом в 4,5 млн. грн..

Після реконструкції планувалося зробити радіоринок багатоярусним, що повинно було у два рази збільшити торговельну площу, побудувати триярусний підземний паркінг на 500 автомашин і додатковий торговельний корпус із готелем.

Для цього ТОВ "Звездочет-1" збиралося викупити земельну ділянку, на якому розташований ринок. З іншого боку цей проект урятував «товкучку» від переносу на Петрівку, чого так боялися місцеві торговці.