Наркоділок переселився з гуртожитку до СІЗО

«Освіта без наркотиків» - так можна охрестити один із основних напрямків діяльності міського відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Та незважаючи на цьогорічні здобутки його співробітників, спочивати на лаврах, виявилось, зарано. Святе місце пустим не буває, кажуть у народі. На місце одного спійманого наркоторговця приходить інший.

Цього разу у вересні, паралельно з початком навчального процесу, увагу правоохоронців привернув гуртожиток одного із місцевих ВУЗів.

Там почався надто жвавий рух молодиків, охочих "розслабитися" після навчання за допомогою «травки». Одразу, після отримання оперативної інформації, осередок постачання маріхуани був взятий під пильний контроль.

В свою чергу, добре сплановані оперативні дії призвели до того, що через два тижні хлопець відчув на своїх зап'ястках холод наручників.

Розповсюджувачем «дурману» виявився 20-річний студент, що мешкав в вузівському гуртожитку. Мабуть, одного разу він прийшов до висновку, що батьківських грошей вкрай недостатньо для нормального існування, тож і вирішив додати до свого гаманця таку собі «кримінальну стипендію».

Після допиту виявилося, що Андрій (так назвемо фігуранта) із цілком пристойної сільської родини, в якій, до цього моменту, про кримінальні підробітки ніхто ніколи навіть не чув. Чому хлопець став на слизьку стежку злочину - так і залишиться загадкою.

Проте останнім часом все частіше оперативники відмічають той факт, що молоді люди - розповсюджувачі наркотиків самі їх не вживають. Так сталося і з Андрієм, який за зовнішнім виглядом скоріше нагадує спортсмена, аніж курця маріхуани. Зовнішність виявилась, як то кажуть, оманливою, і не стала на заваді щоденному продажу трьох-п'яти доз «травки» для бажаючих миттєво звільнитися від проблем повсякденного життя.

Тепер «наркоділок із гуртожитку» чекає на завершення слідства та суд. Але, незалежно від того яким буде рішення суду, напевне, для Андрія це стане уроком на все життя.