Останнє оновлення: 18:55 четвер, 29 лютого
Надзвичайна ситуація
Ви знаходитесь: Кримінал / Надзвичайні події / «Терорист» хотів, щоб його вбили в суді
«Терорист» хотів, щоб його вбили в суді

«Терорист» хотів, щоб його вбили в суді

«Високий Вал» одержав коментар судді, що був очевидцем «терористичних дій із захопленням заручників» у Деснянському суді Чернігова. Нагадаю це відбулося тиждень тому – 7 липня. Цей коментар нам вставили в поле коментарів матеріалу «Захоплення заручників у суді Чернігова не було!!!» учора 14 липня о 20.32.

Автор тексту легко впізнається - суддя, якого я особисто знаю 15 років, і вважаю цього непримітного, розумного чоловіка совістю судової системи – «правда, ще раз правда і нічого крім правди».

 

Цим матеріалом «Високий Вал», практично закриває коло різнобічної інформації про події з пострілом у суді 7 липня. Адже було представлені такі джерела: "афанец" (неочевидець повідомив про захоплення) - міліція (очевидець) – сестра «терориста»(очевидець) – суддя (очевидець).

Це той коментар, який я не зміг взяти оперативно 9 липня та обнародувати на сайті через термінове відрядження.

Владислав САВЕНОК

«Практически все городские СМИ рассказали о первом в городе вооруженном захвате заложника в здании Деснянского районного суда г. Чернигова. Они не очень разнились описанием событий, что, видимо, объяснимо, так как исходным материалом служило интервью начальника областного управления внутренних дел.

Хотелось предложить вниманию, еще одну версию, отличную от первой, милицейской. В ниже цитируемом документе есть ряд купюр, связанных со ссылками на конкретные персоналии либо какие-то детали, что не мешает воспринять его как завершенную информацию. Итак, …

"...07.07.2008 ...після 14 год. ...хтось із працівників суду ... повідомив, що була стрілянина у кабінеті судді Рахманкулової І.П. і поранено співробітника міліції. Вирішивши все перевірити на місці, я ...піднявся на другий поверх, де розташований кабінет цієї судді.

На поверсі знаходились люди, дещо більше, ніж звично, мабуть, викликані по справах, що розглядались та працівники суду. Щоби потрапити до кабінету судді, із коридору потрібно ввійти до приймальні, а з неї безпосередньо до суддівського кабінету. У приймальні знаходилось десь троє-п'ятеро людей, працівники суду.

Двері з приймальні до кабінету Рахманкулової були відкриті і я безперешкодно зайшов до середини, де побачив трьох чоловік. У самому кінці кабінету, напроти вікна, обличчям до входу, стояла суддя, безпосередньо перед тією, спиною до судді, в інвалідному візку сидів чоловік, котрого я не знав, перед тим чоловіком, обличчям до нього, стояла старша секретар суду Ярина О.А., ведучи розмову з незнайомим чоловіком, у подальшому мені стало відоме його прізвище, як - Мельник.

У нього на коліні лежала права рука, в якій він тримав предмет, який походив на пістолет, ствол того був спрямований у напрямі входу до кабінету. Ярина відрекомендувала мене Мельникові... Він щось сказав у відповідь, із чого було зрозуміло, що це він збагнув. Ярина продовжила щось говорити, звертаючись до Мельника.

Зміст цього зводився до умовляння Мельника відпустити суддю, при цьому Ярина себе називала племінницею тієї, зверталась до його людських почуттів, казала про наявність сім'ї, дітей у судді, призивала того звернути на це увагу.

Слід зазначити, що таку розмову у формі умовляння Ярина вела з Мельником на протязі майже двох годин, під час перебування поруч із тим. При цьому вона наводила якісь життєві та побутові подробиці, згадувала різні історії, він підтримував ці розмови, особисто вважаю, що у значній мірі саме завдяки цим її розмовам на різні теми був зменшений агресивний та войовничій стан Мельника під кінець розв'язки цієї події.

Перший раз я пробув у кабінеті Рахманкулової протягом декількох хвилин, впевнився, що він дійсно має якусь зброю, що, безумовно, складало загрозу для будь-кого з тих, хто перебував поруч і вийшов, щоби вживати якісь заходи. У коридорі хтось із працівників суду на моє питання пояснив, що до міліції вже зателефонували й повідомили про подію.

На другому поверсі знаходився помічник прокурора м. Чернігова Х., який сказав, що він зараз зателефонує ще і до прокуратури міста. Коли я почав спускатися із другого поверху, біля вікна побачив працівника судової міліції, у якого на животі була розстебнута формена сорочка, із під тієї проглядалась майку білого кольору, в нижній частині якої була видна пляма червоного кольору, яка мала форму майже рівного кола, на мій погляд, діаметром 15-20 см.

Працівник міліції присів на підвіконня і голосно стогнав, біля нього знаходилось двоє медичних працівників. Співробітник міліції благав тих щось зробити, аби полегшити біль, ті ж казали про необхідність швидкої госпіталізації. В цей час медики підняли нижній край його майки, в нижній частині живота на шкірі чітко проглядалась темна пляма діаметром близько 1 см, крім того, були ще якісь темні сліди, щось подібно до кола більшого діаметра, але я не розглядав.

Медичні працівники прямо на підвіконні почали надавати міліціонерові необхідну допомогу. Через відкриті двері приймальної судді М. біло видно, що Х. телефонує, я підійшов туди, почув, що той розмовляє з в.о. прокурора м. Чернігова К. Я теж узяв слухавку і повідомив тому, що ситуація у суді небезпечна, оскільки особою, яка стріляла захоплено двох заручників, крім того, попросив як найшвидше вжити якихось заходів.

Після цього я вирішив знову повернутись до кабінету Рахманкулової і знову таки без жодних перешкод із боку Мельника вільно пройшов туди. З останнім, секретар Ярина продовжувала вести розмову, знову умовляла того відпустити суддю, казала. що переживає за свою "тітку", дітей тієї. Мельник відповідає на це, не погоджуючись, скаржився на те, що не може належним чином вирішити свої питання. Я також долучився до цієї розмови, але про зміну його намірів нічого не свідчило.

Через декілька хвилин я вийшов у коридор, щоби пересвідчитись, чи змінилось щось, але ніяких працівників правоохоронних органів ще не було, втім хтось закричав, що прибула міліції і дійсно з'явилось декілька співробітників міліції. Двоє чи троє у захисній екіпіровці підійшли до дверей, що вели з коридору до приймальні, із тими був і начальник Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС України Р.

Як мені здалось, ці перші працівники міліції мали намір зразу ж увірватись до кабінету судді, тому я їх попередив, що там були ще людини, а у нападника був пістолет. Знову повернувшись до кабінету судді, я спочатку попросив вийти у коридор М. та ще двох чи трьох жінок, співробітниць суду, які стояли на порозі між кабінетами судді та приймальної, щоби ті не наражались на небезпеку, оскільки з приходом працівників міліції ситуація могла змінитися.

Тоді ж я намагався випровадити з кабінету і Ярину, але вона категорично відмовилась, пояснила, що бажає залишитися, а я більше не наполягав. По коридору я ще побачив молоду жінку з двома дітьми віком п'ять – сім років, поруч із тією стояла ще одна жінка, знайома мені юрист К., були ще інші люди, всіх їх я також попросив залишити другий поверх. В цей час почали прибувати ще співробітники міліції, у формі та цивільному одязі, а також, мабуть, працівники інших спецслужб, тощо.

Серед тих були керівники обласних управлінь МВС Катеринчук І.П. та СБУ – Роговой М.О. Прямо у коридорі я на прохання когось із присутніх, хто відрекомендував мене як особу, що безперешкодно заходить до нападника, розповів про обстановку всередині кабінету та, для більшої наочності, намалював схему приймальні та кабінету Рахманкулової, відобразивши розташування речей та місцезнаходження всіх людей. Прибулі розпочали свою роботу, а я знову вирішив повернутись до кабінету, де з нападником залишалось двоє... Ситуація там не змінилась, Рахманкулова, як і раніш стояла за спиною Мельника, проти вікна, на якому були жалюзі у майже закритому стані.

Хочу ще раз наголосити на тому, що Ярина, майже не зупиняючись, весь час продовжувала розмовляти з нападником. Вона навіть ставала навколішки і благала того відпустити Рахманкулову. Я також неодноразово звертався до нього з пропозиціями звільнити суддю, скласти зброю.

Він підтримував таку розмову, не погоджувався це роботи, разом із тим на мої питання стосовно того, чого ж конкретно він домагається чи чого хоче, Мельник жодного разу не дав ясної однозначної відповіді. Зміст його пояснення зводився до того, що він у даному випадку не згоден із проголошеним суддею Рахманкуловою рішенням і його поведінка пов'язана саме з цим. Він розповідав, що і раніш звертався з позовами до судів, крім Деснянського районного суду м. Чернігова він називав і Чернігівський окружний адміністративний суд, скаржився, що його позови задоволені не були.

Я йому казав, що це, можливо, були і правильні рішення, тому йому було відмовлено в задоволенні позовів, але, якщо він вважав рішення неправильними, казав про існуючу можливість їх, оскарження. На це, Мельник, не аналізуючи судові рішення і не приводячи прикладів їх неправильності, в розмові проводив основну тезу, що такі рішення приймались ледве не спеціально проти нього. Більш того, саме цікаве було в тому, що він, вважаючи судові рішення неправильними, не перекладав за це вину безпосередньо на конкретних суддів, хоча і називав ряд прізвищ суддів, як Деснянського районного суду м. Чернігова, так і окружного адміністративного суду, котрі такі рішення постановили.

Хочу звернути увагу на одну з його фраз, коли він сказав, що лише він подасть заяву до суду, так тут же негайно змінюється законодавство, яке погіршує його права. Я також питав його, чи має він якійсь претензії щодо роботи судді Рахманкулової, якою постановлене рішення, що призвело, то такої кризової ситуації.

На це Мельник у присутності як самої Рахманкулової, так і Ярини відповів негативно, заявив, що винна система взагалі. В цей момент я попросив його відпустити Рахманкулову, оскільки до неї у нього претензій немає і запропонував йому, щоби з ним залишився я, але він на це нічого не відповів.

Мельник підтримував наші розмови з ним на всі теми. Так, наприклад, я йому сказав, що десь подібна ситуація виникала декілька років тому назад в одному з районних судів області, коли засуджений погрожував життю судді-жінки і це врешті-решт призвело до звільнення тієї з роботи. Я спитав Мельника, чи не хоче він і даному випадку цього. Він зразу ж почав заперечувати, навпаки, сказав, що не хоче щоб із-за нього суддя пішла з роботи.

У розмові з ним, Мельником висловлювалась така думка, що він хотів би померти тут, саме у суді. Весь час він казав про те, щоби вже скоріш починався штурм та стрілянина, аби загинути. Я йому вказував на безглуздість такої загибелі, оскільки це б призвело до такої не лише одного його, а і судді та інших осіб, хто перебував у цьому кабінеті.

На протязі всього часу першого етапу мого спілкування з Мельником, а це було десь із годину чи більше, із боку того жодних конкретних вимог не надходило. Спостерігаючи за ним на протязі цього часу, я також спочатку не зміг скласти про нього якоїсь однозначної думки.

Він вів себе достатньо спокійно, весь час, тримаючи пістолет направлений на вхід, мав можливість за допомогою зброї контролювати простір перед собою та людей, що були перед ним, в даному випадку Ярину та мене. Він сам не казав, що буде стріляти, але коли Ярина його запитувала, чому ж він не стріляє, той їй відповідав, щось на зразок того, чи вона в цьому сумнівається.

Казав, що був в Афганістані, має досвід користування зброєю та щось казав про те, що він вправний стрілець, нібито снайпер чи щось таке. Безумовно, всі ми присутні розцінювали такі його слова, як готовність застосувати ним зброю, в разі прийняття ним такого рішення. Можливо, це була бравада з його сторони, але ми вже знали, що до цього він застосував зброю, коли вистрелив у міліціонера, явно він її демонстрував і нам, таким чином, особисто я вважав, що він міг стріляти.

До того ж, його постійні розпитування про те, чи вже зібрались всі міліціонери зі зброєю, чи є вже довкола суду снайпери, що його бажають вбити, наводили на думку, що він готовий до збройного вирішення конфліктної ситуації, навіть за умови своєї загибелі під час цього. У мене навіть склалось враження, що він бажав саме такого розвитку події і не дуже переймався ймовірністю своєї загибелі при цьому та інших людей, що були поруч.

Ситуація переломилась на краще десь через годину, після захоплення Мельником судді, коли той уже дещо розслабився, і вже спокійно продовжував розмову. Так, у цей час він розповів мені про своє навчання у м. Харкові, а я йому про свій період навчання в цьому місті, хоч і в різі часи, також він розповідав про службу в армії, роботу у м. Славутичі, травму, отриману на будівельних роботах, тощо.

Усе це свідчило про якусь його більш спокійну подальшу поведінку, можливість вирішення цієї ситуації без застосування зброї, особисто я вважав, що він уже готовий віддати зброю. Тому через деякий час я вийшов до коридору і сказав присутнім, що можливо через двадцять-тридцять хвилин він заспокоїться.

Потім я попросив Ярину принести води, та була відсутня десь п'ять-сім хвилин, коли ж вона повернулась, ми ще трохи поговорили і я впевнився, що внутрішньо Мельник, готовий припинити свої дії. Саме тоді я запропонував йому ще з кимсь переговорити, він відповів, що це йому не потрібно.

Я ж пояснив, що у приміщенні перебуває багато керівників правоохоронних органів, сказав, що є два генерали – міліцейський та служби безпеки, знову запропонував переговорити можливо з ними, він знову відповів негативно. Я ж наполіг і сказав, що це б не було зайве, аби уникнути штурму та стрілянини. Тоді він погодився, спитав, хто з них головніший, я пояснив, що обидва, але у своїх відомствах.

Він ще повагався та з моєї підказки, погодився переговорити з керівником УМВС. Після цього я вийшов до коридору і попросив зайти до кабінету, як я сам тоді сказав, "головного міліціонера", оскільки я не знав ім'я та по батькові того. Катеринчук зайшов, відрекомендувався, почалось спілкування і тоді вперше виникла тема про необхідність надання для Мельника путівок, що Катеринчук пообіцяв погодити.

Вони вже вдвох обрахували цей термін путівок у 135 днів. Тут я вже не стримався й спитав у Мельника, навіщо це йому, якщо у розмовах до цього він заявляв, що збирається зараз умирати. Справа в тому, що у розмові зі мною Мельник до цього казав, що у нього лінія життя тягнеться лише до 42 років, а зараз йому саме стільки. Розмова йшла спокійно, тому я знову вийшов із кабінету, щоби забрати свої телефон та ключі... Коли ж я через декілька хвилин повернувся, то у Мельника вже зброї не було.

Ще раз підкреслюю, що значна доля у тому, що не виникло ситуації, пов'язаної з необхідністю застосування зброї, полягала саме в тому, що секретар суду Ярина на протязі майже двох годин умовляла Мельника не вдаватись до крайніх заходів, і це мало позитивні наслідки.

Особисто до мене, коли я виходив від Мельника декілька разів із різними конструктивними порадами та пропозиціями звертався начальник управління СБУ Роговой М.О. Працівників міліції це, на мій погляд, якось менше цікавило, хоча я виходив із кабінету декілька разів щоби намалювати плани кабінету, розташування людей, робив якийсь малюнок пістолета.

До речі, Мельника, мабуть, дратував постійний шум у коридорі, я бачачи це, двічі чи тричі виходив і просив, щоби було тихше, оскільки велись гучні розмови, в тому числі і по телефонах, вважаю, що це можна було робити і на віддаленні від кабінету, аби не спровокувати Мельника, але на це працівники міліції не дуже звертали уваги, навіть Роговой М.О. робив тим зауваження."

Конечно, в этом изложении развитие событий отличается от версии, предложенной областным руководителем силовой структуры в прессе. Видимо, по прошествии некоторого времени, все станет на свои места.

Хотя и сейчас есть много вопросов. Так, начальник УМВД области утверждает, что говорил с Мельником 20-30 мин., а кто же говорил с тем полтора часа до того?

Катеринчук говорит, что пистолет ему отдал сам Мельник, а одна из очевидиц утверждает, что тот передал его секретарю суда и лишь после, от той пистолет попал к "главному милиционеру"?

Также никто из находившихся в кабинете с Мельником не слышал никаких переговоров с тем руководителя милиции через дверь. Так были ли, вообще, такие переговоры?

Кто тот, автор версии, изложенной выше? Почему этот человек на протяжении всего времени захвата заложницы находился в одном кабинете с той, почему так свободно перемещался по зданию суда?

Из текста следует, что он, по-видимому, не является сотрудником милиции или службы безопасности. Какие же у него были полномочия на ведение переговоров до появления Катеринчука и кем они были санкционированы?

Возможно, это представитель какой-то неизвестной спецслужбы, поэтому он и не назван. Вместе с тем, сотрудниками суда подтверждается присутствие такого лица рядом с заложницей на протяжении всего времени его задержания. Может быть на этот вопрос тоже сможет ответить сам Катеринчук?»

P.S. Той, хто поставив цей коментар на сайт нібито не знає суддю, який спокійно ходив по суду. Цього суддю, до речі, бачили і ми журналісти, коли чекали близько години, коли будуть вивозити Мельника.

І останнє, всі, хто вивчав Мельника, прекрасно зрозуміли, що Олександр - розумна людина. І він тому не перешкоджав «курсуванню» цього судді, що, його представили, як працівника суду, по-друге, розумний Мельник з першого погляду збагнув, що перед ним розумний та адекватний чоловік, що не боїться зброї. Думаю, це у Мельника викликало одночасно і повагу.

Владислав САВЕНОК

Коментарі (17)

abc | 2008-07-17 08:09

некто
abc
некто
Не можу сказати, що з усім погоджуюсь, але продовжувати аргументацію дійсно не варто. Моє бачення зрозуміле з відповідного попереднього коментаря.
Вам же, Некто, хочу подякувати за напрочуд чітке і грунтовне викладення своїх думок, свого бачення ситуації. Обговорення проблем на такому рівні робить честь як Вам, так і Вашим опонентам, і читачам цього поважного видання, й самому ВВ.
Дякую.

некто | 2008-07-16 23:54

некто
abc
Дякую за рецензію. Зрозуміли ви все вірно, проте висновки зроблені дещо хибні. Головний дерибан відбувається на рівні Верховної Ради, саме на єтапі формування витратної частини бюджету. Рекомендую вивчити закони про бюджет хоча б 2000-х років на предмет з"ясування того, дія норм яких законів зупинялась черговим бюжетним законом. Я звертав на це увагу в попередньому коментарі, щоправда, дещо в артистично змальованому вигляді, вибачте, писав іронічно-сатиричну річ. Отже, перш за все страждають закони про соціальний захист різних верств населення. Одні "чорнобильці" "дякуючи" цьому реально не можуть скористатися двома третинами належного їм за відповідним законом. А є ж інші, багато інших. І не вина того самого чиновника в тому, що у його міністерстві нема не копійки на спеціальні машини, ліки чи ті ж коляски для інвалідів. А люди прості бюджет прискіпливо не читають, вони читають закон, де сказано, що вони мають право на те, і на те, ще й на ось це. А рядовий чиновник, "столоначальник", як казали в давнину, бачить, що право таки є, а ось реалізувати його неможливо. І пояснити зрозумілою мовою, чому таке неподобство має місце, тій бабусі-дідусю, що прийшли до нього, він теж не може, бо для цьго має порушити присягу, згідно якої зобовязаний бути лояльним до держави та існуючого суспільного ладу. І зрозумілими тепер є фантастичні на перший погляд слова Мельника про те, що "лише він подасть заяву до суду, так тут же негайно змінюється законодавство, яке погіршує його права". Це все про то же бюджет, яким б"ють його і таких, як він. А звідки він взявся, той бюджет? Отож бо й воно...
  На завершення. Я не чиновник, хоча вчили свого часу на ньго. Завдяки цьму трохи розумію, що є "система". Всяка ситема керується з голови, і якщо голова хвора, система хворітиме, скільки б не лікували окремі органи. І ще Ваши цитата, шановний(а) abc, щодо світогляду чиновника:"Що є, те є. І воно від мене не залежить. Хочуть люди жити краще - нехай турбуються про себе, виробляють, наповнюють бюджет, прибирають у державі і живуть щасливо. А я буду турбуватися про себе, своє благополуччя, своеї сім"ї та добробут колег чиновників (я про них, вони про мене...). Все чесно! Все справедливо!" Не повірите, але ось так думають і живуть люди у всьому світі, незалежно від того, ким вони є в робочий час. Для тих же німців скаказане вами - це перша заповідь буття. А все тому, що вони довіряють державі, яка сумлінно виконує деклароване в законах, тому що там є рівно стільки, скільки можна виконати, а якщо не виконає, то є ефективні засоби народного контролю, за допомогою яких можливо за допомогою стандартних процедур влаштовувати держапарату "помаранчеві революції" хоч щороку, і гірше від того державі не буде.
 Як і що можна підказати нашому народові, який радий лізти на барикади раз в двадцять років, а весь інший час - з насолодою обмотуватись макаронними виробами? Вибачайте, не знаю. Все це заслуговує окремої статті, циклу статей, але в даній темі вважаю дискусію закінченою.

abc | 2008-07-16 16:21

М.Боюра Винна система? Погоджуюся. Але чому ми самі обираємо цих утверджувачів злочинної системи? Пам'ятаю, найбільшу лють у можновладців 80-хроків викликали гасла "Геть злочинну систему!", але ж тих можновладців ми не мали можливості обирати. Тепер же обираємо їх ми. Може варто знову об'єднуватися навколо національно-патріотичих партій і активніше залучати О.Котенка,- він тоді послідовно дотримувався цього гасла і надзвичайно терпеливо витримував супротивну дію демократизаторів.
Просто "геть злочинну" не можна, треба міняти на цивілізовану.
А люди? Людей через кров і смерть привчили виживати в умовах комуністичного нищення. Тепер намагаються привчити виживати в умовах панування хапуг і продажних хабарників (що, в пинципі, від попереднього нічим не відрізняється).
Думаю, треба вчити людей цивілізованому, розумному життю. Це вирішить багато корінних проблем. І, як мені здається, ВВ у цьому відношенні, вельми корисне для людей видання.

Влад | 2008-07-16 14:36

внимательный
Дякую за нагадування. Упродовж доби повішу, а то якісь матеріали царапав, замість того щоб доказ вішати.
Ти правий частково. У мене два професійні дипломи: журналіста і кравця (5 розряду). Тільки ти такий розумний - підкажи , де його можна розмістити , щоб це було етично. ... Ти ж розумієш, що не під фотографією ж Мельника його розміщувати.
Ти ж сам знаєш, що в коментар його не вставиш також...
Міркуй разом зі мною, якщо хочеш його побачити. Тобі диплом з додатком чи без?
Може в Однокласниках ру? Чи в в Контакті? Чекаю пропозицій
P.S. А поки вирішуємо, можеш запитати у моїх колег, які теж є дипломованими журналістами у Чернігові: Василь Чепурний, Сергій і Тетяна Дзюби, Сергій Оліферовський та Любов Пархоменко, Ольга Капустян та Олег Шолох, а також Сергій Павленко та Олена Кияшко. А ще багато інших однокурсників, які навчалися в КДУ на факультеті журналістики 1986-1992 роках

внимательный | 2008-07-16 13:27

Савенок, ты обещал по возвращении из командировки показать всему честному народу свой диплом, ГДЕ ОН? Ведь ты же портной, а не журналист, не правда ли? А то твои почитатели облизывательно называют тебя профессиональным журналистом, подтверди, что ты проффеесор швейных дел, успокой громаду

М.Боюра | 2008-07-16 13:02

 Винна система? Погоджуюся. Але чому ми самі обираємо цих утверджувачів злочинної системи? Пам'ятаю, найбільшу лють у можновладців 80-хроків викликали гасла "Геть злочинну систему!", але ж тих можновладців ми не мали можливості обирати. Тепер же обираємо їх ми. Може варто знову об'єднуватися навколо національно-патріотичих партій і активніше залучати О.Котенка,- він тоді послідовно дотримувався цього гасла і надзвичайно терпеливо витримував супротивну дію демократизаторів.

abc | 2008-07-16 09:43

некто
Коментар некто заслуговує на особливу увагу. Думаю, він чітко показує позицію сучасного чиновника. Отже, про що сказав, і про що змовчав некто.
----------
Абсолютно правильно в коментарі говориться про пасивність і бездумність більшості громадян, як основи всіх проблем у державі. Правильно сказано і про те, що жити потрібно по можливостях. Ніяких заперечень і відносно солодкообіцяючих брехунів від політики, та й те, що виробництво а не розподіл забезпечує добробут, є аксіомою.
----------
Сказано все правильно, і на підставі сказаного чиновнику можна вже формувати свій світогляд, котрий виглядатиме наступним чином.
"Що є, те є. І воно від мене не залежить. Хочуть люди жити краще - нехай турбуються про себе, виробляють, наповнюють бюджет, прибирають у державі і живуть щасливо. А я буду турбуватися про себе, своє благополуччя, своеї сім"ї та добробут колег чиновників (я про них, вони про мене...). Все чесно! Все справедливо!
----------
Про що не сказав некто?
Некто не сказав про те, що спільні кошти людей, котрі потрапляють до бюджету, вони, чиновники, деребанять на повну катушку, спільне майно - привласнили чи продали. В управлінських структурах, правоохоронних органах та судових інстанціях справи ведуть так, що у виграші завжди той, хто має владу або дає доброго хабаба...
Не сказав некто і про те, що народ його поставив захищати народні інтереси. І платить за це немалу зарплату. А захищають чиновники так, що у їх "хатинки" за кордоном та під Києвом ростуть, відпочивають на Канарах, а інваліду замість коляски та оздоровлення - суцільне знущання. Чи взяти, жорстко контрольоване губернатором, опандусення установ Чернігова. Жодного разу не бачив на тих пандусах інвалідного візка. Я не проти опандусення, я проти такої турботи, від котрої інваліди хватаються за зброю.
----------
Звертаюся і до некто, і до таких як він. Хочете жити краще - вибудовуйте у державі цивілізовані порядки. Щось не так народ робить - критикуйте і допомагайте робити так. А намагання збудувати собі білу хатинку серед чорних розвалюх (і за рахунок тих, хто живе у тих розвалюхах), та потім знущатися над тими, кого обібрали, не раджу. Бо те, що вам смішно сьогодні, ще не означає, що так само смішно буде і завтра.

некто | 2008-07-15 18:00

  Смешные... "Система"... Матрица... Система очень простая: народ наивно думает, что Основной закон любого государства - Конституция. Человек, по Конституции - главная ценность. Следовательно, согласно той же Конституции и законам, принятым непосредственно во исполнение её постулатов, её (ценность) следует всячески оберегать, холить и лелеять, высыпая на неё возы льгот. Поэтому ни у кого не вызывают приннципиального недоверия политики, обещающие порваться на британский флаг, но добыть ценному народу льгот новых и разных. А как же, он же строго по Конституции ! Новот незадача - манной небесной никто питаться не соглашается, дома, автомобили, тот же топливный уголь для инвалидов и малоимущих расти на месте закопаных пяти копеек решительно отказывается, и вуаля, к алтарю выходит новое божество, именуемое Законом о бюджете, которое мизинчиком подвигает Конституцию, ибо жертвоприношения этому божеству не в пример круче, чем предыдущему. А ведь ещё древние ескимосы высказали гениальную версию: чем круче жертва - тем круче божество, которому принесена.
 И что же говорит нам великий и ужасный Закон о бюджете? Что силы его не безграничны, как и небезграничны жертвы в его честь. И что распределять их надо разумно и бережно, а потому многим смертным придёться забыть о суетных желаниях и укрепить дух затягиванием поясов. И останавливает Закон действие норм законов о льготах. И только Коннституция, именем которой обманули этих самых смертных, стенает в Тартаре...
 Пока народ не задумается, за какие, собственно, шиши очередной "благодетель" "облагодетеьствует" население, "система" непобедима. И читайте классиков. "Если я не буду сливать в туалете - в моём доме начнётся разруха." (с) Булгаков.

Инко | 2008-07-15 17:50

Справедливый
Вы б заменили себе ник со "справедливого" на "умного" (кавычки только не убирайте).

abc | 2008-07-15 15:55

ГорожанкаИнтересно, чтобы "пели" защитники этого Мельника, если б раненый
милиционер был их мужем, отцом, братом и т.д.?..
Вопрос, я думаю, риторический.
Уявіть собі, те ж саме.
Бо зло цієї ситуації породив і не принижений інвалід, і не захисник принижувачів у міліцейській формі. Одного психологічно згвалтувата, а другого послала під кулю діюча в Україні система. Ми маємо двох постраждалих. І одного винуватця - систему, котру необхідно судити і виправляти.
І оці публікації Владислава Савенка у ВВ, та їх обговорення, є часиною громадських слухань по звинуваченню діючої в Україні системи, звинуваченню і пошуку шляхів її виправлення.

abc | 2008-07-15 15:31

Ще одне запитання, вже до виборців, громадян цього славного міста:
Якщо цей, зам.голови Деснянського суду такий розумний і адекватний, то чому не він, а неадекватний Ляшко у Верховній Раді?
Чому Ярина О.А. працює старшим секретарем суду, а не секретарем Чернігівської міськради?

Горожанка | 2008-07-15 15:24

Интересно, чтобы "пели" защитники этого Мельника, если б раненый
милиционер был их мужем, отцом, братом и т.д.?..
Вопрос, я думаю, риторический.

abc | 2008-07-15 13:56

Просте запитання до губернатора, мера, "двох генералів", прокурорів, суддів та решти чиновництва:
"Ви в повній мірі усвідомлюєте, якій системі і як саме служите? Ви певні, що вам сподобаються ті наслідки, котрі стануть результатом вашого служіння?"

Справедливый | 2008-07-15 13:03

Предлагаю – отличившегося работника суда найти и выдать ему денежное вознаграждение не меньше миллиона купонов, Ярине – как минимум Героя Украины от Ющенко и косу на голову от Юли. Судью Рахманкулову, за пережитое отправить на Канары на полгода за счет бюджета области, генералам – по ящику печенья и по банке варенья, ну, а Мельника понятно – четвертовать (ноги ему и так уже не нужны) и разбросать по разным частям света, что бы другим повадно не было. Инвалидную коляску его забрать (хоть ей уже 17 лет), и Фонд сможет крутануть ее еще не один раз. И вообще, инвалиды, да и все в принципе вокруг уже обнаглели вкрай: «Видите ли, им надоело…». Быдло…
    Ну – ну.… Дождетесь…
(присылаю повторно)

Саша + | 2008-07-15 12:29

Звісно керівники всіх рівнів хто так чи інакше був причетний до справи «звільнення заручників» обіцяли все, що завгодно, і самому Мельнику і також обіцяли розібратись з причинами, що призвели до стрілянини – а тепер все нишком – тишком, хтось з них на рибалці, хтось - на відпочинку. І чим менше Савенок буде писати про цей випадок, тим скоріше ми всі забудемо про нього. Мельника, попри все існуюча система причинила в СІЗО без належного медичного обслуговування, і ті ж самі лікарі, які свого часу до кінця зробили його інвалідом комісійно надали «бамажку», що інваліда І крупи в тому стані, в якому він знаходиться можна утримувати в слідчому ізоляторі і т. д. Чим швидше він помре, тим буде краще для системи.

Speckle | 2008-07-15 12:19

Без слез не прочитаешь...
А ведь главную роль сыграла Ярина, очевидно.

Cаша | 2008-07-15 11:41

Наверное, самый беспристрастный взляд на события в суде. Жалко и Сашу, и охранника. Парень пытался бороться против системы и хотел, чтобы его застрелила сама эта система. Наверное, у не хватит здоровья дожить до суда , или отравят,.Кому нужен такой живой обвинитель системы. Я имею в виду Мельника.
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Як прибирають у Лейпцигу

SVOBODA.FM