Щука дала ляпаса…

Літо видалося для рибалок напрочуд щедрим: озеро кишіло карасями.

Навіть старожили не пам’ятали, щоб стільки було риби.

Недільного ранку, як тільки почало сходити сонце, на лузі біля озера з’явилися рибалки.

Минає час — і від кущів почулися перегукування:

— Миколо, в тебе клює? А в мене слабо.

— Іди сюди — тут клює...

Аж раптом все затихло. Дорогою, долаючи ямки, до озера прямувала іномарка.

— Це що, господар карасів об’явився?

— Нехай забирає. В його машину стільки не уміститься, — промовив хтось.

Автівка зупинилася. Двері відчинилися і звідти вийшов чоловік у камуфляжі й жовтому картузі. Він відкрив багажник, дістав вудочки, які були заховані в спеціальний футляр. Але найбільше привернула увагу чоловіків тринога, на якій з’явився підозрілий прилад.

— Це що, електровудка? Ану забирайся звідси!

— Та не бійтеся, — відповів чоловік. — це спеціальний прилад —ехолот. Він показує, яка в ставку є риба: тут багато карасів. Але я їх ловити не збираюся. А ось та щука, яка стоїть під лопухами, те, що треба.

Дехто з цікавості підійшов до приладу:

— На таку машину грошей вистачило, то на ці цяцьки можна не жаліти коштів. Але яка тоді суть рибалки? Побачив та забрав, — метикували чоловіки.

— Ось поляризаційні окуляри. Видно все, що робиться під водою, —продовжував приїжджий, — тому у риби від мене секретів немає.

Тим часом чоловік зібрав спінінг, вибрав наживку, дістав рибальські чоботи, зайшов по коліна у воду і почав полювати на щуку. Раптом біля латаття вода закипіла, і всі помітили, як зігнулося вудилище спінінга. Про карасів на мить було забуто. Всі спостерігали двобій між чоловіком і щукою, яка з усіх сил боролася за своє життя. Вона робила кола на воді, виплигувала вгору, відкриваючи пащу, але спінінгіст поступово тягнув її до берега. Ось він напружив сили і, здалося, зламав опір щуки, яка швидко прямувала в наступ на рибалку. Чоловік хотів ступити крок назад, але чоботи застрягли в багнюці. На секунду він втратив рівновагу і почав падати назад, тягнучи за собою рибу. Цієї миті спостерігачі завмерли. Бо побачили, як величезна щука вилітає з води і відкриває рота. Звідти висмикується наживка і пролітає повз вуха чоловіка, який падає у воду. В цей час щука, як ракета, вдаряється в його обличчя. Окуляри вихоплюються вгору і зникають під водою. Тим часом риба перелетіла через голову і ось-ось шугнула б на берег. Але раптом на її шляху з’явився прилад. Щука вдарилася в екран, стрепенулася і попрямувала назад, у воду. Якусь мить тринога стояла непорушно, а потім повільно почала опускатися у воду разом з приладом, але чоловікові вже було не до того. Він ледве вибрався з багнюки на берег, сів в автівку і залишив це невдале для нього місце.

Рибалки розбрелися до своїх місць. На озері знову почався кльов. Але знову і знову виникало гостре обговорення пригоди. Більшість співчувала горе-рибалці, але раптом, звідкись донеслося:

«Це щука йому помстилася за своїх родичів. Вочевидь, багато уполював. Тому нам теж буде непереливки, якщо подібне витіватимуть карасі».

Ігор КРАВЧЕНКО, «Голос України»