Останнє оновлення: 20:48 п'ятниця, 21 червня
Культура
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Кореєць, який співає українською. АУДІО
Кореєць, який співає українською. АУДІО

Кореєць, який співає українською. АУДІО

Його батьківщина - Південна Корея - за тисячі кілометрів від Чернігова. Він часто бачить її уві сні й зрідка - в телевізійних новинах.

Його батьки ось вже 7 років живуть тут, в Україні, на землі, яка стала близькою і його серцю. Тут його друзі, улюблена справа і українська пісня, в яку він закоханий до нестями. З піснею він живе, радіє, відкриває світ, а коли в душу раптом закрадеться зажура, стиха співає свою улюблену «Дивлюсь я на небо…».

 

До речі, саме Чернігів для СУ ДЖИНА, етнічного корейця, випускника Національної музичної академії імені ЧАЙКОВСЬКОГО, став другим рідним містом після Сеулу.

СУ ДЖИН (говорить корейською мовою):

- Я особливо люблю Чернігів і часто відвідую ваше місто, оскільки тут живуть мої батьки. Тато, ТО ХІ СУН – протестантський місіонер і керівник Корейського культурного центру. І хоча насправді корейців у Чернігові зовсім мало, все ж ми прагнемо популяризувати свою національну культуру, традиції і звичаї.

СУ ДЖИН викладає корейську мову й вокал в одному із столичних вузів, і попри свій щільний робочий графік, знаходить час, аби приїхати до Чернігова. Залюбки бере участь у фольклорних святах. Зокрема, він - постійний учасник традиційного міжнародного фестивалю національних культур «Поліське коло», де разом з іншими активістами Корейського культурного центру представляє народне мистецтво своєї батьківщини.

Та, як кажуть, свого навчайся і чужого не цурайся. Ті, хто чув, як натхненно співає цей корейський хлопець українських пісень, довго залишаються під враженням. А СУ ДЖИН зізнається: саме народна пісня стала для нього світлим промінчиком в чужій країні.

СУ ДЖИН:

- Я обрав для себе мистецтво співу і спочатку мріяв вчитися в Італії. Та мені запропонували поїхати до України, і я опинився тут. Чи не шкодую? Навпаки. Україна – чудова країна, а українська народна пісня – це цілий світ. Пісня зачаровує своєю мелодикою, ніжністю і щирістю.

Як розповів СУ ДЖИН, першим музичним твором, який він опанував, навчаючись у музичній академії, стала опера Миколи ЛИСЕНКА «Наталка-Полтавка». Вона відкрила молодому корейському співакові глибину українського народного мистецтва. А ще – неперевершену українську мову.

«Мовний бар’єр був на початку чи не найбільшою проблемою, - говорить СУ ДЖИН. – Українсько-корейського словника в мене немає, доводиться обходитись російським, а українську мову сприймаю на рівні відчуттів, через пісню.» При слові «пісня» східні, жагучі очі мого співрозмовника спалахують жаром.

СУ ДЖИН:

- В українську пісню я закохався відразу! Можливо, не повірите, але вона дуже схожа на корейську. Своєю ліричністю, задушевністю й світлою тугою.

Заінтригована, прошу СУ ДЖИНА заспівати корейською. Він погоджується і говорить, що пісня, яка прозвучить, сумна і правдива. В ній йдеться про його рідну землю, що нині поділена кордоном на дві країни. У Північній Кореї є незвичної краси гора під назвою КИН ГАН, яку видно і в Південній Кореї, проте дістатися до неї неможливо, адже на шляху стоїть кордон.

Ось вже 7 років корейський співак живе, навчається і працює в Україні. Відкриває для себе українську національну культуру, історію, український характер. Цікавлюся, що в ньому особливо справило враження на СУ ДЖИНА.

СУ ДЖИН:

- Чому я справді заздрю, так це вашому вмінню веселитися – щиро, з піснею, від усієї душі. А ще мені імпонує дружність української родини. Люблю спостерігати, як у вихідні кияни цілими сім’ями збираються на Хрещатику, разом відпочивають, прогулюються, спілкуються.

У розмові СУ ДЖИН пригадав випадок, який його особливо зворушив. Якось біля каси одного столичного театру він зустрів літню подружню пару. «По всьому видно, - каже СУ ДЖИН, що живуть вони скромно. Купуючи квитки на виставу, чоловік висипав зі жмені цілу купу дрібних монет. І тут я подумав: «Ці люди знають нужду і навіть свідомо відмовляють собі у чомусь, аби піти до театру.» І такий смуток мене охопив!.. Радість і смуток. Цю зустріч я запам’ятав надовго.»

СУ ДЖИН:

- Хочу сказати, що українці – надзвичайно привітні люди. Мені завжди легко спілкуватися, наприклад, з моїми товаришами по академії чи своїми учнями. До речі, саме учні призвичаїли мене до української кухні. Знаєте, у нас вже склалася традиція: вони приходять до мене в гості, я готую корейські страви, а вони – українські. Чи смачні? Не те слово! Особливо борщ, голубці і вареники. Я їх найбільше люблю.

Колись, сповнений вражень, знань і досвіду, український кореєць СУ ДЖИН повернеться на батьківщину. А поки перед юнаком відкритий цілий світ. У його планах робота в Україні й Китаї. А ще – і це вже, схоже, назавжди, - у його серці українська народна пісня. Зрозуміло, що, навчаючись класичному вокальному мистецтву, він чудово співає свої улюблені арії ЛЄНСЬКОГО із «Євгенія ОНЄГІНА» та ГЕРМАНА з «Пікової дами». Але найтонші струни його душі оживають, коли заводить ніжну й вишукану у своїй красі народну пісню. За ці роки СУ ДЖИН переспівав їх безліч. Вивчив і залюбки виконує «Ще не вмерла Україна…», журиться з поезією ШЕВЧЕНКА і відпочиває серцем, купаючись в джерельній чистоті української народної пісні.

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Українки в Квебеку і… компостування зі школи

SVOBODA.FM