Сеньківка. Фестиваль

Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / "Сеньковка, Дружба, Стык" - фестиваль молоді на кордоні трьох країн. ФОТОрепортаж

"Сеньковка, Дружба, Стык" - фестиваль молоді на кордоні трьох країн. ФОТОрепортаж

"Сеньковка, Дружба, Стык" - такими словами кличе цей захід молодь України, Білорусі, Росії. Фестиваль, що бере початок з «комсомольських» часів і шляхом важких, місцями вдалих, місцями ні, трансформацій, переріс у втілення єдності слов’янської молоді.

За довгу історію точилося багато суперечок, був і політичний контекст і кримінальні події, але, здається, цього року молодь навчилася дружити без ексцесів. Фестиваль «Дружба 2008» пройшов яскраво, красиво і спокійно.

Нікого не пограбували, як траплялось раніше. Були вжиті достатні заходи безпеки. Жодних п’яних бійок не сталося. Горілку офіційно не продавали. Чотири дні, в лісі у наметах молодь «дружила» і розважалась цивілізовано. Місце, де розташовується табір слов’янської єдності, облаштували асфальтовими доріжками, побудували гарну, якісну криту сцену, поставили біотуалети, до табору пускали лише з бейджами.

Заїзд делегацій, відкриття. Кохаймося!

До складу делегацій входять представники громадських організацій, музиканти, команди КВК, танцюристи, тощо. Поки лаштувалися намети, на сцені грав чернігівський гурт «Свій світ». Увечері до табору завітали перші особи, Чернігівщину представляв Володимир Приходько, заступник голови Чернігівської облдержадміністрації та Борис Атрощенко, начальник управління у справах сім’ї та молоді ОДА.

Після обходу території Володимир Приходько відзначив, що йому подобається цьогорічний стан табору і те, що не продають горілку, а згодом зі сцени закликав, ніби дав «на старт»: «Слов’ян має бути більше – кохаймося!» Для багатьох представників делегацій цей захід є «чимось більшим ніж дружба» - в історії фестивалю є приклади, коли тут зароджувались родини.

Для того, щоб процес «слов’янської єдності» відбувався, як кажуть, без фанатизму – на кожному третьому дереві висіли стенди обласного центру соціальних служб для молоді, а «засоби» можна придбати в кожному кіоску, до того ж соціальна інформація про ВІЛ, СНІД, та інші «побічні ефекти поняття кохаємося» містилась навіть на талонах, за якими молодь отримувала харчування. Запобіжні заходи вжиті – далі справа у голові на плечах.

Вечір «Ну… за Дружбу!»

Гімни пролунали, прапори підняті, загримів концерт і почалася «Дружба». Згодом, виявилось, що горілку все ж таки можна десь там придбати, як казав Лесь Подерев’янський: «Бо ми народ широкий і гостинний і випити ми можем…»

Так вже повелось здавен, що дружба у нас підкріплюється оковитою, але тут вже приватна справа: хильнути чарочку-другу у приємній компанії біля багаття, чи «надружитися» до повної «синьківки» перед очами. Для любителів останнього способу, охорона чергувала постійно і біля кожного табору делегацій.

Один з жартів «політичного характеру»: представник Росії: «Ви ж нам за газ должны», представник України витягає з кишені запальничку: «На, це мій внесок». Дискусії на зразок «Вот мы сидим тут с вами за одним столом, а вы в НАТО рветесь» як правило завершувались позитивним: «Ну.. за Дружбу!» Цього року серед представників делегацій особисто я не помітив людей агресивно, або шовіністично налаштованих.

На концерті від Чернігова виступали: MC EM, Джулс та Малишка, молодий гурт «Песочное время» а також силами наших було влаштовано дискотеку з діджеями, піджейками, емсі - все за сучасними клубними традиціями. Порадували гурти з Білорусі – «Твои крылья» та «Не будите спящего» - останні вразили піснею про дітей сиріт, у приспіві якої використовувався семпл з мультфільму «Про мамонтенка».

Від Росії запам’ятався Брянський фольклорний колектив «Красная горка», його учасники влаштували у себе в таборі цілий музей народного мистецтва, всім гостям дарували обереги.

Другий день «Доброго ранку – дружба триває!»

Далеко не всі піднялись на зарядку вранці, але ближче до сніданку табір знову ожив. Вдень у «Сеньківці» відбуваються спортивні змагання, турніри з волейболу, футболу, підняття гир, також свою майстерність демонстрували рятувальники і спортивні туристи. Окрім спорту у таборі працювали художники, деякі пропонували всім бажаючим прикрасити своє тіло елементами боді-арту, деякі академічно виконували етюди з натури та портрети.

Молодь гуртувалась і спілкувалась у клубах за інтересами: це і громадські організації, і прес-центри і історичне фехтування, і клуб інтелектуалів, представники якого проводили гру „Що? Де? Коли?” для всіх бажаючих, а деякі відпочиваючі просто продовжували пікнік.

На сцені увечері відбувся конкурс «Креативних дизайнерів та перукарів» Чернігівщину представляли: центр моди Inline, дизайнер Інна Кульченко та Наталя Туренко зі студії «Наті», перукарське мистецтво – відомий Чернігівський майстер Олена Овчінник. Креативу митців не було меж, глядачі мали змогу насолодитися як злетом фантазії, так і привабливістю моделей. Хлопці жартували: під час проведення фестивалю у Чернігові, Гомелі, Брянську, скрізь звідки приїхала молодь просто не залишилось красунь, всі вони були тут у „Сеньківці”, і красуні ті справжні, тож і оковитої не треба.

Потім всі гуртом пішли дивитись футбол і по-братньому вболівати за Росію, яка все-таки продула 3:0. Братні Білоруси та Українці втішали розчарованих „великоросів”, нічого, буде і на вашій вулиці свято. Свято тривало.

День третій „Сеньківка – стан душі!”

На фінальний день роботи молодіжного табору, як це буває щороку з’їжджається ще більше людей. Ті, хто не є учасниками делегацій розташовуються поза межами табору, таким чином територія обростає десятками метрів нових наметових містечок. На урочисте закриття завітало ще більше артистів – це й місцеві ”суперзірки” проект „Трім”, співачка Стелла, студія „Детройт”, студія „Бродвей” Наталії Слободської, навіть сама Наталя вшанувала своїм візитом. Дмитро Селянський вже далеко не вперше, але кожного року справно приїздить поспівати.

Три дні у таборі проминули дуже швидко, ті, хто провів їх тверезо радіють від здобутих вражень, та й ті, хто не тверезо радіють напевно теж. Кажуть: „Сеньківка – це не просто фестиваль, а стан душі”.

Ті, хто не мав у житті нагоди відвідати фестиваль „Дружба”, ніколи цього не зрозуміють. Лише уявіть – як добре піти, наприклад у похід на природу, відпочити подалі від цивілізації у наметі, ще краще, коли є гарна компанія. А якщо ця компанія – сотні цікавих молодих людей з різних, але братніх слав’янських держав! А ще й цілодобово всілякі різноманітні заходи, культурні програми, змагання, концерти та дискотеки. Можна казати про те, що деякі напиваються до „поросячого вереску”, можна зазначити про низький рівень культури деяких гостей і про те, на що деякі „творчі” люди перетворили чистенькі європейські біотуалети, завдання організаторів – звести ці „побічні ефекти” на мінімум, і цього року це максимально вдалось.

Стороною, що приймає, була Росія, наступною, за традицією, є Україна, тож головне завдання – утримати планку, якщо, звичайно в цьому є зацікавленість на державному рівні, чиновники стверджують, що така зацікавленість є.

Останній день. Ярмарок біля монументу

На кордоні трьох країн височить монумент – останнього дня тут традиційно відбувається свято дружби народів, відчиняються кордони і ярмарок гуде. На цю подію з’їжджається високе керівництво з братніх країн. Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко очолював Українську делегацію. „Україна обрала європейський шлях розвитку” – зазначив він: „Але ми намагаємось показати, що Росія – це наш друг і важливий стратегічний партнер, тому цей фестиваль є для нас важливим”.

Що намагалась показати Росія – напевно все ж таки не сталеві мускули, а яскраве авіашоу, коли в небі над монументом з’явились реактивні літаки СУ-27 з елітної пілотажної групи „Русские витязи”. Винищувачи майстерно і видовищно кружляли в небі, виконували складні фігури пілотажу, а пілоти навіть вхитрялись вітати по рації гостей ярмарку!

Гуляти, так гуляти – "хедлайнером" народних гулянь стала вельмишановна Надія Кадишева.