"Я н е п а л ь ц е м зроблений!" - в цій країні кожен скаже. ФОТО

Коли я відвідала фотовиставку «Непал-2064», що відкрилась недавно у галереї «Пласт-Арт», я по-доброму позаздрила фотографу Дмитру Комарову. Він – журналіст газети «Вісті в Україні» і автор світлин, розміщених на виставці.

Мати змогу поїхати в таку країну, пережити стільки пригод, та ще й так зафіксувати все на фото! Виставка його фотографій вже побувала в Києві, Львові і Харкові, а ось тепер черга припала на Чернігів.

Фотографії, розміщені у галереї, показують невеличкі сцени із життя цієї землі. Її яскраві, подекуди шокуючі для нас європейців, свята і ритуали, її не менш цікаві будні.

А під кожним фото – невеличка історія про те, що відбувається.

Наприклад, обряд кремації. На світлині бачимо чоловіка, який тримає довгу палицю, схожу на вудилище, над вогнем. На кінці палиці звисає людська нога. Інша частина тіла вже згоріла. Під фотографією пояснення: «Дипак – людина, яка спалює тіла. Одна з найбільше шанованих професій. Тільки кремація може звільнити душу і підготувати її до нового народження – вважають індуси».

За уявленнями жителів Непалу, людина може мати кілька народжень. Тому до смерті тут ставляться буденно, кремація схожа на шоу. Вона відбувається на березі річки Багатті, що впадає у Ганг. Індуси вважають, що якщо твій попіл потрапив у Ганг, буде хороше наступне життя. Біля храму Пашупатинатх за нею слідкують сотні туристів і випадкових перехожих, які відпочивають на березі річки. Навпроти недогорілих залишків покійника хлопчаки плигають у воду і грають у футбол. А потім виловлюють одяг покійника з води і здають у місцевий секонд-хенд.

Але звісно ж, не всі фотки на таку моторошну тему. Тут є знімки одного із найбільш значимих у Непалі свят – Індра Джатра. У народі його називають «День Кумари», адже тільки в Катманду будь-який бажаючий може глянути в очі живій богині, маленькій дівчинці Кумари.

Як пояснив автор фотографії, богинею Кумари може стати будь-яка дівчинка трьох-п’яти років з вищої касти. Вона повинна бути абсолютно здоровою, мати темні очі і чорне волосся, здорові зуби і бездоганне тіло.

У процесі відбору їй належить пройти жахливе випробування: на ніч претенденток збирають у темній кімнаті, куди несподівано вривається натовп чоловіків у демонічних масках, влаштовує жахливі танці серед кривавих голів буйволів. Дівчинка, яка збереже спокій, стане богинею. Вона буде жити в розкоші до тих пір, поки на її тілі не виступить перша кров. Тоді вона втрачає свій божественний статус, отримує від держави пенсію і стає простою смертною.

Непал – країна, яка приваблює особливих туристів. Круті дядьки з товстими гаманцями частіше обирають Турцію чи Єгипет. За словами автора виставки, у Непал їздять люди з певною метою: медитувати, змінити свідомість, знайти себе. Дмитро Комаров поїхав туди, щоб побачити Джомолунгму.

Вона знаходиться у віддаленій частині гімалайського хребта. Щоб просто глянути на неї, потрібно відправитися у вимотуючий двотижневий похід по гірських селах країни. Піднявшись високо вгори, Дмитро захворів, і лікувався у шпиталі на висоті 4 тисяч метрів. Мети своєї він досягнув, і навіть більше: і вершину світу побачив, і проїхав через всю країну.

І країна ця залишила у нього найкращі враження. Богів там більше, ніж людей. Жителі дуже доброзичливо ставляться до туристів, ніхто нікого не оббирає. Місцеві дітлахи люблять позувати, коли їх фотографуєш, і зовсім не вимагають за це гроші.

Мудрі старці з дредами сидять на березі річки і кілька діб підряд медитують. Будні Непала - це суцільна суєта: їздять таксисти, снують туди-сюди люди. А коли починається свято, танцювати на вулицю виходить весь народ.

Дмитро був у кількох європейських країнах, але перевагу у подорожах віддає таким країнам, як Непал. І дивується, що багато людей до сих пір думає, що Непал знаходиться в Африці.