"Танці на візках" успішно стартували в Чернігові. ФОТО

Нарешті чернігівці побачили, як можна танцювати, сидячи в інвалідному візку. Троє молодих людей з обмеженими фізичними можливостями - Наталія Пархоменко, Юлія Ментей і Василь Лаба на найбільших чернігівських сценах довели: вони це можуть.

Навіть, якщо руки напівпаралізовані і крутити колеса неповороткого, непристосованого для танців візка дуже важко.

Але мистецтво робить дива. І 23-річний Вася Лаба, який 7 років тому невдало пірнув у річку, у парі зі студенткою хореографічного факультету Чернігівського педуніверситету Танею Матюхою, здійснив подвиг - станцював "Фронтовий вальс".

Коли після слів "... а солдат без ніг. Ми з тобою, сестро, ще станцюємо" дівчина сіла хлопцю на коліна, глядачі не могли стримати сліз...

Не менш зворушливими, сповненими ліризму і натхнення, були танці у виконанні Юлі й Наталі. Волонтери Антон Гвоздь і Роман Шестак допомогли дівчатам відчути себе не тільки талановитими артистками, а й справжніми жінками-красунями. 

Реалізація соціального проекту "Танці на візках" у Чернігові стала можливою завдяки зусиллям міської громадської організації інвалідів "Шанс". Вона діє 8 років, об’єднує понад 300 осіб з особливими потребами і основний акцент робить на арттерапію.

Тільки мистецтво, вважає керівник організації Світлана Федорова, здатне підняти особистісну планку людей, які багато років не полишали своїх помешкань. Проект "Танці на візках" - саме те, що сприятиме їх інтеграції в суспільство, дозволить розкрити свої здібності і навіть стимулюватиме до життя.

Виведенню інвалідів-візочників на сцену, за словами пані Світлани, передувала велика робота, спрямована на подолання ними психологічного бар’єру. Крім того, для кожного учасника індивідуально підбирався номер, сюжет якого ретельно продумувався. Художній керівник і хореограф ГО "Шанс" Олеся Баринова тонко відчула, кому яка роль підходить, і цим забезпечила її успішне виконання.

До підготовки номерів з танцями на візках долучилось чимало небайдужих людей - спонсорів, волонтерів, представників місцевої влади. Одні допомогли з приміщенням для репетицій, інші - з тканинами для костюмів, студенти-хореографи охоче пішли на творче партнерство.

Кількамісячні репетиції, під час яких були і боротьба з болем, і падіння з візка, закінчились для всіх яскравими виступами спочатку у філармонійному центрі, а потім у Міському палаці культури на фестивалі творчості дітей та молоді з особливими потребами "Світ без обмежень". Небачену в Чернігові прем’єру публіка винагородила оваціями.