Останнє оновлення: 20:48 п'ятниця, 21 червня
Інтерв'ю
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Сергій Жадан: «Те, що ми робимо – це антидержавна діяльність»
Сергій Жадан: «Те, що ми робимо – це антидержавна діяльність»

Сергій Жадан: «Те, що ми робимо – це антидержавна діяльність»

В суботу в Чернігів завітав культовий письменник і поет, у чомусь навіть ідол сучасної літературної тусовки Сергій Жадан. У пабі “The Varenik’s” він разом з групою «Собаки в космосі» презентував нещодавно записаний диск «Спортивний клуб армії».

Презентація відбулась в рамках всеукраїнського туру: якраз перед тим письменник і «Собаки в космосі» представили своє дітище в Житомирі, а після Чернігова вони поїхали до Львова.

До речі, виявляється, у нашому місті Жадан менш популярний і відомий, ніж Ірена Карпа. І це, як мінімум, дивно. Під час виступу у пабі Сергій Жадан читав свої вірші під ска-музику. Читав упевнено, невимушено, гаряче. Так наче просто розмовляє за чаркою зі старим другом. І відповідала цьому весела, відірвана і нахабна музика у стилі ска.

Перед концертом Сергій Жадан відповів на питання журналістів стосовно своєї творчості.

-В якому стані зараз перебуває ваша творчість?

- В дорожньому стані. У нас зараз тур по Україні. Сьогодні шостий концерт, і це десь середина. Всього у нас буде близька півтора десятка концертів. Сьогодні ми презентуємо наш проект і цей диск «Спортивний клуб армії», ми його щойно записали. Останні пару місяців ми його випускали, оформлювали, репетирували.

- Юрій Андрухович виконує свої тексти під супровід музики, а тут ось ваш проект. Це є тенденція?

- Да, ми з Андруховичем вирішили зробити, хто буде круче, хто більше збере і продасть дисків. У нас із ним таке парі J на Нобелівську премію.

- Що ви пишете?

- Я написав книгу віршів. Вона називається «Ефіопія», за пару місяців вона вийде у харківському видавництві «Фоліо». А зараз пишу роман, який вийде друком наступного року. Книга віршів – це повернення до силаботоніки, до римованої поезії, яка відрізняється від попередніх книжок. А роман… Я не знаю, я ще тільки пишу, і тому не знаю, чим він буде відрізнятися.

- Куди прямує сьогодні українська культура?

- Вона нікуди не прямує, вона на місці стоїть, по-моєму. Хоча є багато дуже талановитих людий в літературі, і в музиці, і в театрі і у фотографії.

- Недавно сюди приїжджала Ірена Карпа. І от коли у неї спитали, які проблеми сьогодні існують в українському книговидавництві, вона сказала, що ніяких проблем сьогодні немає. І якщо ви добре пишете, вас обов’язково видадуть...

- Все-таки проблеми існують. Те, що сказала Ірена, воно справедливо – якщо ти нормально пишеш, тебе видадуть. Але ж зараз почалася ця економічна криза, і я думаю, що ця ситуація зміниться в гірший бік. Вже зараз видавництва скорочують свої видавничі програми, і все це буде якось відбиватися на кількості і якості видавничих видань.

У нас немає книжкового ринку як такого, мало книгарень. Книгарні є тільки у великих містах, у райцентрах їх немає. А якщо і є – то якісь лотки, у яких продаються детективи чи щось таке. В селах взагалі немає книжок. І це відбивається на кількості накладів: видавництва видають малими накладами, оскільки книжки немає де продавати. Хоча не все так безнадійно. Я думаю, що тут потрібно вибрати золоту середину між тим оптимізмом Ірени і нашим скепсисом, який ви відчули…

- Нещодавно вийшла постанова кабінету міністрів про те, що в Україні має бути на 20 тисяч населення одна книгарня. Тобто у нас в Чернігові 300 тисяч населення, це виходить, що у нас у місті має бути 13 книгарень. Як ви ставитесь до того?

- Це дуже правильно, тому що якщо не буде книгарень, люди читати не будуть. Тому що просто немає де брати ці книжки.

- А про збитковість організаторів книгарень?

- Я думаю, що якраз в цьому випадку держава би мала підтримати власників книгарень. Тому що багато хто говорить, що держава мусить підтримувати митців. Ну як підтримувати? От, скажімо, у нас проект. Те, що ми робимо – це така антидержавна діяльність. А в якомусь такому випадку із книгарнями можна зменшити орендну плату, ввести якісь пільги. Бо це існує в усіх країнах в той чи інший спосіб.

- А чому ви сказали «антидержавна діяльність»?

- Ну у нас такий антисоціальний, вірніше асоціальний проект, такий не форматний. І я думаю, що це ось держава не буде і не мусить підтримувати. Ми би і не взяли грошей з держави, скажи, Саша…

Олександр Болдирєв, вокаліст і лідер гурту «Собаки в космосі:

- Дивлячись, скільки б вони заплатили.

- Розкажіть, будь ласка, про вашу дружбу з гуртом «Собаки в космосі»

Олександр Болдирєв:

- Дружба почалась дуже давно. С тих пір, коли Сергій працював у літературному музеї в Харкові. Там там влаштовувались літературні акції, часто і нас туди запрошували. Тоді було співробітництво таке, що нас запросили десь виступити, ми виступили і розстались на пів року. А потім Сергій прийшов із пропозицією зробити проект – «Спортивний клуб Армії». Це вилилося в диск.

Диск народжувався таким чином, що спочатку був текст. Одні композиції народжувались безпосередньо на репетиціях, інші – ми довго сиділи і думали - яку музику підібрати під той чи інший текст.

Сергій Жадан:

- Нам і людям, які приходять на концерти в принципі все подобається. Якщо ми не посваримося через гонорари, не почнемо подавати судові позови один проти одного, можливо, буде якесь продовження.

- Собаки поділяють ваші антидержавницькі настрої?

- Це я з іронією сказав. У нас же немає якихось закликів… Хоча, у 2000 році, коли була вся ця акція «Україна без Кучми», тоді були всі ці концерти пам’яті Георгія Гонгадзе. Ми тоді робили якісь такі опозиційні акції, і Собаки там виступали.

- Тобто, соціальна заангажованість може бути?

- Це була не соціальна, а скоріше громадська. Але зараз у будь-якому разі я би відмовився від участі у будь-яких політичних концертах. Ми чесні митці і ми не продаємося політикам.

- Як ви вважаєте, помаранчева революція принесла якісь позитивні перетворення людям?

- Ну деяким людям звичайно, наприклад Віктору Андрійовичу Ющенко. Не знаю, я зараз наговорю вам всіляких банальностей, що не треба розчаровуватись… Давайте краще про помаранчеву революцію не будемо говорити.

- Чи маєте ви уявлення про якийсь хороший уніфікований засіб, як прийти до щастя.

- Да, хороший уніфікуючий засіб – водка. Хоча, чим більше слухати хорошої музики, тим краще буде життя в Україні. Це, можливо, наївно, але я в цьому переконаний. Коли в нас народ перестане слухати радіо шансон, а почне слухати джаз, ска і класичний рок, я думаю, що в цій країні швидше настануть позитивні зміни.

Музика – це такий показник, який звучить всюди. У нас її слухають на мобілах, у маршрутці. І слухають погану музику, поганої якості. Це показник того, що суспільство не має якихось критеріїв естетичних. Оскільки більшість молодих людей слухають «Фабрику зірок» і ходять на КВН, очевидно, у нас іще довго будуть проблеми ментального плану. Тому що вони навіть не хочуть собі уявити, що є щось інше – інша музика і культура, є якісь альтернативні методи сприймання світу.

- Чи займаєтесь ви якоюсь благодійницькою діяльністю?

- Ну у нас, напевне, не той фінансовий статус, щоб займатись благодійницькою діяльністю. Ми думали про те, що якщо будемо робити наші наступні концерти, то було б добре запрошувати якихось дітей з дитячих будинків… Але ми не олігархи поки що… От ми заробимо свій перший мільйон, продавши свій перший диск, і почнемо займатися благодійницькою діяльністю.

- Критики закидають, що у вас багато алкогольної теми і матюків. І що потрібно давати серйозну дорослу літературу, а не орієнтуватися на недозрілого читача. Що ви їм відповісте?

- Насправді це наші критики недозрілі і перелякані. Вони просто не знають життя. Я впевнений, що більшість працівників інституту л-ри імені Тараса Шевченка не знають, що означає слово «торчок». Вони просто закривають очі на це життя і не знають, що відбувається у їх під’їздах, на їхніх вулицях і провулках. І тому вони вимагають якоїсь серйозної, як вони вважають, заумної літератури на якісь абстрактні філософські теми.

А мені здається, що мистецтво має сміливо і відверто говорити на різноманітну тематику. Це не йдеться, що про якусь там чорнуху, а йдеться про те, що немає і не може бути якихось табуйованих тем, немає табуйованої лексики. Все це радянський синдром, коли люди створюють собі якісь там табу, запобіжники і бояться відкриватися. Мені здається, що ми у власній творчості ніби максимально від цього відходимо.

- Хто ваш читач і хто ваш слухач?

- На групу ходять люди від 14 до 30 років. По-моєму, це в принципі найбільш активний слухач. Це ті люди, які найактивніше ходять на всілякі публічні акції. Тому що цілком можливо, що є багато старших людей, які читають книги. Але вони не приходять на вечори, тому що вони звикли читати вдома чи в бібліотеках. А на вечори в основному приходить молодіжна публіка.

Цікаво спостерігати, як люди із субкультури музичної і з субкультури літературної найперше зустрічаються разом в залі і один одного бачить. Наш проект відрізняється тим, що це таке поєднання цільових аудиторій. Я думаю, що взагалі проблема українського культурного простору – його недоформованість. У нас нібито є все, якщо брати фрагментарно. Але воно не складається в єдину цілісну картину, тому що немає якихось механізмів, за рахунок яких це б культурне поле діяло. І такі проекти дозволяють розширити культуру в певний спосіб. Мені з собаками цікаво працювати і через те, що до нас приходить публіка, яка би просто на літературний вечір ніколи не пийшла.

- Як відрізняється ваша публіка у різних містах, як вас сприймають у різних куточках України?

- У маленьких містечках, де подібних акцій ніколи не було, і люди не знають, що це таке, як до цього сталося і як себе вести. Кременчук, наприклад. Воно не маленьке містечко, але там ніколи нічого подібного не відбувалося. Люди взагалі вперше чули, як читають вірші вголос. І вони справді не знали, як реагувати, дивилися з недовірою. А в тому ж Дніпропетровську чи Києві, де подібні акції постійно відбуваються, люди ніби сходу «в’їжджають», підтримують.

- А Чернігів?

- У Чернігів ми в травні приїжджали з Тарасом Прохаськом і Сашком Ушкаловим. Це був такий дивний виступ у вузі вашому. Ну а по вузах це завжди дивно, я не люблю по вузах виступати, тому що туди так чи інакше студентів заганяють, принаймні частину з них.

Оскільки більшість молодих людей слухають «Фабрику зірок» і ходять на КВН, очевидно, у нас іще довго будуть проблеми ментального плану.

- Ви писали поезію, а потім почали ще й прозу писати. Що вам легше пишеться – проза чи поезія?

- Легше пишеться поезія, але більше платять за прозу. А взагалі, я люблю писати і прозу і поезію.

Розмову вели Вікторія ГАВРИК, Анна ПРЕЙС.

Для довідки: Сергій Жадан (23.08.1974) - поет, прозаїк, есеїст, перекладач.

Автор поетичних збірників «Цитатник» (1995, 2005), «Генерал Юда» (1995), «Пепсі» (1998), «the very very best poems, psychodelic stories of fighting and other bullshit» (вибрані вірші 1992 - 2000) (2000), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Історія культури початку століття» (2003), «Марадона» (2007), а також книг прози «Біг Мак» (2003), «Депеш Мод» (2004), «Anarchy in the UKr» (2005) та «Гімн демократично? молоді» (2006). В 2006 році вийшла книга вибраних творів «Капітал».

Переклади іншими мовами:

«Історія культури» - Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005.

«Біг-Мак» - Польща, 2005.

«Депеш Мод» - Росія, 2005, Польща, 2006, Білорусія, 2006, Німеччина, 2007.

«Anarchy in the UKr» - Польща, 2007, Німеччина, 2007, Росія, 2008.

Окремі тексти перекладались німецькою, англійською, польською, угорською, словацькою, російською, білоруською, литовською, хорватською, сербською та вірменською мовами.

Укладач антології нюрнбергської поезії «Два міста» (Харків, 1999), упорядник таперекладач антологиї віденської поезії «Діти Райнера та Марі?» (Харків, 2004). Перекладає з німецької, білоруської, польської та російської мов.

Коментарі (6)

lily | 2008-12-09 10:32

Варенік - молодець, справді прогресивний мен, таких людей до себе запрошує! наступний взагалі буде Шон Каррі - це ж просто супер!

yaroslawww | 2008-12-06 22:08

yaroslawww
vetal
2 vetal: та і де тут ті джаззмени та рокери?
в Жадана були набагато цікавіші і оригінальніші прожекти і із Lюками, і із Оркестром Че.Хіба не так?Подивись, "Собаки" грають затерте ска.А щодо змагання - змагання за тих же чительників, це ж нормально, коли є конкуренція.Таких Ярославів як я не так вже і багато.Запевняю)

vetal | 2008-12-05 15:03

yaroslawww
Змагання між Карпою і Жаданом - звучить дивно. Це як джазмени будуть змагатися з рокерами. Я слухаю і те і те, читаю також обох авторів. За що змагання? А до того, що ска гуртів багато, так Ярославів теж не меньше, ну і що...?

Вікторія Гаврик | 2008-12-05 10:38

Ірина
дякую, зараз виправлю

Ірина | 2008-12-05 09:28

Вокаліст гурту "Собаки в Космосі" - Олександр Болдирєв, а не Бондарєв

yaroslawww | 2008-12-04 18:38

Досить цікаве інтерв"ю.Тут, я так розумію, Карпа і Жадан фактично змагаються за своїх чительників.Але от ска-панк - це трішки примітивно за звучанням нагадує трохи "Лєнінград" та і в Україні вже є ска гурти.Під ці вірші іншу б музику...Хоча, це певно один із ходів, щоб завоювати більше слухачів
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Українки в Квебеку і… компостування зі школи

SVOBODA.FM