Шевченкові дні: Особистість - основа формування держави

Під такою назвою в Чернігівській міській раді пройшов круглий стіл, присвячений пам’яті Т. Шевченка, який організовано відділом зв’язків з громадськістю міської ради.

Пригадати життя та творчість видатного письменника, поета, художника зібралися представники органів державної влади та місцевого самоврядування, науковці, депутати міської ради, представники політичних партій та громадських організацій, а також засобів масової інформації.

У вступному слові секретар міської ради Олег Шеремет наголосив, що відзначення 195-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка для кожного українця це видатна подія, святковий день, адже його творчість актуальна і на сьогодні. «Ніхто з письменників не зміг повторити його творчий шлях. Тарас Григорович – це ідеал, символ, взірець для кожного громадянина нашої держави. З часом, перечитуючи його творчість, розумієш та сприймаєш її по-іншому».

На думку директора науково-методичного центру управління освіти міської ради Ніни Куранди, твори Т.Г.Шевченка – явище невичерпне і нескінченне. «Говорячи про його особистість, можна сказати, що він – великий геніальний поет – пророк нашого часу, символ боротьби, нескореності українського народу».
Також зауважила, аналізуючи творчість українського Кобзаря, можна зробити висновок, що ніхто з письменників не оспівував жінку, дівчину так як він, а особливою темою його безсмертних творів є любов до своєї землі, до України.

Начальник управління культури міської ради Олег Васюта розповів про життєвий та творчий шлях Т.Шевченка, зокрема зупинився на значенні його творчості для Чернігівщини.

З доповіддю «Принциповий антропоцентризм Т.Г.Шевченка у пізнанні світу» виступила начальник відділу зв’язків з громадськістю міської ради Ірина Соломаха. Вона зазначила, що філософське світосприйняття Тараса Григоровича Шевченка належить до того ряду, що в українській духовній традиції можна охарактеризувати як «філософію трагедії». Мова йде про філософію як вираз душі страждальця, вираз усвідомлення ним трагедії як власної долі. При цьому йдеться не лише про трагічні обставини особистого життя Великого Кобзаря, а й прийняття ним на себе трагедії буття рідного народу, України, що утворює світ, який визначає обрії реального існування поета. Світ щасливої спільності, зародки якого існують і в минулому, і в сучасному України, вбачається Шевченкові абсолютно пануючим у її майбутньому. Це світ, звільнений від сил зла — закріпачення людини людиною, національної і політичної залежності.

Учасники заходу зійшлися на думці, що творчість кобзаря багато чому навчила і вчить наше покоління, тому потрібно відроджувати та прищеплювати любов до видатних творів Шевченка молодому поколінню, адже творчість Шевченка не можна ні з ким сплутати, він є унікальним і неповторним, величним сином свого народу.