Останнє оновлення: 22:00 неділя, 3 листопада
Історія краю
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Селянську війну Ємельян Пугачов задумав на Чернігівщині. Факти свідчать. ФОТО
Селянську війну Ємельян Пугачов задумав на Чернігівщині. Факти свідчать. ФОТО

Селянську війну Ємельян Пугачов задумав на Чернігівщині. Факти свідчать. ФОТО

Велика селянська війна під проводом Ємельяна Пугачова у 1773-1775 роках стала чи не найпомітнішою подією в історії Російської імперії XVIII століття, яка сколихнула всю країну.

Упродовж 22 місяців повстанням, яке переросло у справжню громадянську війну, була охоплена величезна територія: Оренбурзький край, Урал, Прикам’я, Башкірія, Поволжя (за площею це більше, ніж вся Західна Європа).

Очолював селянський рух виходець з донської козачої родини Ємельян Пугачов, який оголосив себе російським царем Петром Третім. Про ту війну селян з царатом багато написано, до цієї теми звертались і історики, і класики російської художньої літератури.

Та мало хто знає, що задум великого селянського повстання проти царизму у Ємельяна Пугачова виник не на Уралі чи на Поволжі, а у нас, в Чернігівській губернії. Зокрема, в Добрянці. І це не вигадка, це – історичний факт, підтверджений документальними джерелами.

Російський письменник В’ячеслав Шишков, який досліджував біографію Пугачова, стверджує, що вперше він з’явився на території Чернігівської губернії в 1764 році. Ємельян Пугачов знаходився в загоні донських козаків на чолі з осавулом Яковлєвим і брав участь у каральній експедиції генерала Маслова проти осілих на півночі Чернігівської губернії «біглих розкольників», якими вважалися старообрядці.

У романі «Емельян Пугачёв» В’ячеслав Шишков пише: «…на это тёмное дело ему очень не хотелось ехать, но откупиться от похода бедному казаку было нечем. Расправа с беглыми … была на этот раз очень жестокая: раскольничьи скиты и селения, по приказу генерала Маслова, были расхищены, преданы огню, многие беглецы переловлены, угнаны на поселение в Сибирь. Емельян Пугачёв пытливо присматривался к беглецам – этим вольнолюбивым людям, раздумывал о причинах их бегства из России, узнал тайные тропы за рубеж … авось когда-нибудь эти запретные пути ему пригодятся».

У той час Росія дійсно була наповнена втікачами: бігли робітничі люди від непосильної праці, бігли солдати від військової служби, яка тривала 35 років, бігли каторжники і невинно засуджені; бігли купецькі діти, що програли в карти батьківські або чужі гроші, бігли навіть купці – від боргової ями, тюрми, ганьби; а головне – тисячами втікали від свої тиранів-панів кріпосні селяни.

Повернувшись з каральної експедиції проти старообрядців, Ємельян Пугачов бере участь у російсько-турецькій війні 1768-1770 років, а в кінці 1771 року, ухиляючись від подальшої служби в армії, біжить на Терек. Там він був заарештований, але незабаром втік. Навесні і влітку 1772 року Пугачов живе в поселеннях старообрядців під Черніговом і Гомелем.

«И вот мы снова встречаем его в Стародубском раскольничьем скиту у старца Василия. Пугачёв признался старцу, что он беглый казак.

- И скажи ты мне, Бога для, старец праведный, где бы мне голову приклонить да пожить по тихости. У меня на Дону жена с малыми ребятами.

Угощая странника редькой с квасом, старец сказал:

- А прямой тебе путь, милый мой, в Польшу. Здесь проходит всяких беглых множество, а там они бегут на Ветку, в раскольничьи разорённые скиты. Прожив там малое время, они придут на Добрянский форпост и скажут: «Мы раскольники, выходцы из Польши». А как обнародован указ, данный ещё блаженные памяти государем Петром Третьим, и по сему указу велено польских селить кто куда похощет, то и дадут тебе билет на жительство в любое место, кое тебе глянется. Вот застава с нашей местности перейдёт подале, я тебя, чадо, выведу.

Вскоре, следуя советам последнего, Пугачёв попал на Ветку, затем на Добрянский форпост. Там встретил много беглых, которые по чумному времени выдержали карантин. Беглые научали Пугачёва:

- Ты показывай на форпосте, что, мол, в Польше родился и желаешь подаваться на Русь. А ежели скажешь, что родина твоя – Дон, привязку сделают.

Пугачёв через два дня так и поступил. На вопрос майора Мельникова: «Какой ты человек и как тебя звать-величать?» - он, не тая своего имени, ответил: «Я польский уроженец, зовусь Емельян, Иванов сын, Пугачёв».

Он был записан в книгу. Лекарь-старик раздеваться не велел, только заставил три раза перейти через огонь, посмотрел ему в глаза, сказал:

- Опасной болезни нет в тебе, по здоровью не сумнителен».

Відбувши шість тижнів у карантині, Пугачов удвох із солдатом Рогачовим отримали в Добрянці від майора Мельникова паспорт для вільного проходу до місця обраного ними проживання на річці Іргіз, в Маликовську волость. Цей документ не тільки воскрешає одну з цікавих сторінок в житті Пугачова, а й дає уявлення про його зовнішність:

«Объявитель сего, вышедший из Польши и явившийся собою при Добрянском форпосте, веры раскольнической, Емельян Иванов сын Пугачев по желанию его для житья определён в Казанскую губернию в Симбирскую провинцию к реке Иргизу, которому по тракту чинить свободный пропуск: обид, налог и притеснения не чинить, и давать квартиры по указам.

А по прибытии ему явиться с сим пашпортом в Казанской губернии в Симбирской провинциальной канцелярии, тако ж, следуючи и в прочих провинциальных и городовых канцеляриях являться. Праздно ж оному нигде не жить и никому не держать, кроме законной его нужды…

А приметами оной: волосы на голове тёмно русые, усы и борода чёрные с сединой, от золотухи на левом виску шрам … росту двух аршин четырёх вершков с половиною, от роду 40 лет…

В верность чего дан сей пашпорт от главного Добрянского форпостного правления за подписанием руки и с приложением печати алой.

В благополучном месте, 1772 году августа 12 дня».

Під час перебування у карантині Пугачов був частим гостем у добрянських купців-розкольників Кожевникова і Крилова. Навіть допомагав Кожевникову будувати лазню і виконував торгові доручення. Кожевников пропонував йому залишитися в Добрянці, завести торгівельну справу, давав на це грошей. Але Пугачов відмовився, зауваживши, що великого бажання займатися торгівлею у нього немає. На що Кожевников відповів:

- Потчевать можно, неволить грех… Тебе бы, Емельян, атаманом быть. Удали в тебе много, токмо какой-то нескладной ты, непоседливый… Слоняешься как Каин.

- Я атаманствовать не прочь… Ведь я на турецкой войне – хорунжий. К какому ж войску ты меня в атаманы метишь?

- Про яицких казаков слыхал? Перетырка там идёт.

- Слыхал, слыхал… Яицкие казаки нам шабры, соседи.

Тем разговор и кончился.

Получив паспорт, Пугачёв пошёл к Кожевникову попросить в путь-дорогу милостыню. Тот подал ему рубль да большой хлеб и сказал:

- Кланяйся отцу Филарету, старцу скитскому. Меня, Кожевникова, на Иргизе всякая собака знает. Да слышь, посовещайся-ка с Филаретом-то про Яик. Он башка-а-а».

Саме так подає в романі «Емельян Пугачёв» першооснови задуму селянської війни у її майбутнього ватажка В’ячеслав Шишков. Роман писався не «з голови», а на основі документів, які збереглися в архівах. В цьому мав змогу переконатися і Олександр Алгінін - краєзнавець, голова Добрянської селищної ради, автор монографії «Корни. Очерки по истории русских старообрядческих слобод Добрянки и Радуля».

Значна частина документів, які підтверджують зародження ідеї великого селянського повстання саме в Добрянці, знаходяться в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського в Києві.

Підтвердженням «причастия добрянских купцов к подстрекательству бунтаря» є й той факт, що під час слідства по справі Ємельяна Пугачова і його прибічників наприкінці 1774 року до відповідальності їх також хотіли залучити. Але тоді купцям їхня провина простилася.

Така ось історія. Яка зайвий раз показує, скільки надзвичайно багато цікавого можна дізнатися, вивчаючи минуле рідного краю.

Автор дякує за допомогу у підготовці матеріалу Олександру АЛГІНІНУ 

Коментарі (5)

гном | 2010-11-03 11:52

Хотелось больше узнать о Кожевниковых. Он один из моих прародителей.,как мне удалось узнать.

tanya | 2010-06-07 00:20

жалко что нельзя фотки добавить - у меня 3 фотки Пугачева

Псих | 2010-04-19 20:31

А хто сумнівається в значущості Чернігово-Сіверської землі хай відвідає Мезин, Батурин, Крути, Сосницю та почитає перелік міст яким Візантія данину платила......

простий Українець | 2010-04-12 20:52

а ще наш земляк, який служив боцманом на Аврорі бабахнув з гармати і почав революцію, а Кибальчич теж наш Земляк, і Лавра не обішлася без наших, що казати пр хутір москва...

Дмитрий | 2010-04-12 18:41

Жаль, что в школе нам об этом не рассказывали...
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Історія Чернігова прийшла у Спас

SVOBODA.FM