Приборкувач епідемій з Іванівки

Доктор медицини, основоположник епідеміології в Російській імперії, член 12-и європейських академій наук - це про нашого земляка Данила Самойловича.

Народився він 1742 року в селі Іванівка (тоді - Янівка) у сім'ї священика Самійла Сушківського. При вступі до Києво-Могилянської академії у 1756 році змінив прізвище на Самойлович.

На медичну ниву ступив завдяки І. Полєтиці, старшому лікарю Санкт-Петербурзького сухопутного госпіталю й професору Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи. Той у 1761 році, під час спецвідрядження в Україну з метою набору учнів для госпітальних шкіл, серед 55 студентів Києво-Могилянської академії відібрав і студента класу риторики Самойловича.

Медичну освіту наш земляк здобув у Санкт-Петербурзькій адміралтейській госпітальній школі. У 1765 році отримав звання підлікаря, а у 1767-у – лікаря. Деякий час очолював першу в Російській імперії Санкт-Петербурзьку жіночу венерологічну лікарню, а з 1768 року служив у війську, брав участь у Російсько-турецьких війнах (1768-1774, 1787-1791 років).

Саме під час війни Данило Самойлович уперше зіткнувся з чумою, боротьбі з якою у майбутньому присвятив усе життя. У 1771 році отримав призначення до Оренбурга. Їдучи туди через Москву, застав там епідемію чуми, яка розпочалася в 1770-у, він добровільно залишився працювати в чумному госпіталі.

Ще зовсім молодою людиною став організатором ліквідації чи не найтяжчої в історії Росії епідемії чуми. Першим у світі Самойлович установив, як передається ця хвороба, запропонував щеплення ослабленою вакциною, заклав основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума – інфекційна хвороба, він уже в 1771році пропонував різні засоби дезінфекції речей хворих, зокрема, одягу, прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання.

Після ліквідації епідемії, разом з О. Шафонським, К. Ягельським і О. Масловським, Данило Самойлович брав участь у написанні фундаментальної праці "Описание моровой язвы, бывшей в столичном городе Москве в 1770-1772гг.", що підсумовувала досвід боротьби з цією недугою.

Відтоді почалося світове визнання Самойловича як видатного вченого-епідеміолога. Продовжуючи лікарську та дослідницьку працю, у 1776 році на власні кошти він поїхав на навчання до Страсбурзького, а згодом до Лейденського університетів, де1780-го захистив докторську дисертацію. Першим серед лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не лише докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці. Його класичні твори "Міркування про щеплення чуми" (1783) і "Міркування про чуму, яка спричинила спустошення у столичному місті Москві" (1785; 1787 роки), видані в Стразбурзі, Лейпцигу й Парижі, не тільки принесли йому світову славу, а й сприяли виходу російської науки на світову арену.

Після одержання докторського титулу Самойлович іще протягом трьох років вивчав за кордоном організацію медичної справи та вищої медичної освіти, маючи на меті все краще перенести на батьківщину. Але імператриці Катерині II стали відомі його критичні висловлювання на адресу монархії та уряду, і вона віддала розпорядження про позбавлення його будь-яких привілеїв.

Спалахи чуми, що загрожували російській армії і будівництву Чорноморського флоту змусили царський уряд в особі намісника Новоросійського краю князя Потьомкіна у 1784 році знову запросити Самойловича для ліквідації чуми в Херсоні, призначивши його головним лікарем Катеринославського намісництва і фактично керівником медичної справи всього півдня України.

До кінця життя діяльність Данила Самойловича була пов'язана з Україною, зокрема, з її південними районами та морськими кордонами. На цей час припадає і розквіт його наукової творчості. У Херсоні та Кременчуці у 1784-у відомий учений з успіхом використав свою систему протиепідемічних заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня Це викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі. У Кременчуці вперше у світовій практиці Самойлович започаткував низку епідеміологічних експериментів, якими спростував думку про можливість зараження чумою через повітря, одним із перших у Європі він широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії, а, можливо, і в Європі, спробу виявити збудника чуми, існування якого передбачав.

Крім того, Данило Самойлович -- один з ініціаторів реформи медичної освіти. За його ініціативою у Херсоні 1784 року було створено Медичне зібрання -- перше на теренах України наукове товариство медиків.

Помер наш видатний земляк 1805 року в Миколаєві.