Монастирі – землевласники на Чернігівщині у першій половині XVІІ ст.

Після того, як Чернігівщина у 1618 році потрапила під вплив Речі Посполитої, у житті нашого регіону відбуваються суттєві перетворення. Вони стосувались і монастирського життя.

Саме в цей час деякі монастирі стають великими землевласниками.

Монастирями землевласниками на Чернігівщині в цей час були: Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський чоловічий монастир; Клюсівський Преображенський чоловічий монастир; Максаківський монастир; Нікольський  Крупицький монастир.

Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир був одним з великих землевласників на Чернігівщині. Відомо, що ще під час князювання Василя Івановича ІІІ, він одержав великі земельні наділи. Земельні володіння були підтвердженні грамотою Івана ІV Грізного. Монастир володів великими земельними угіддями, такими селами, як: Горбове, Погребків, Глазова та багатьма іншими.

Клюсівський Преображенський монастир мав також багато земельних володінь, у вересні 1634 року попередні володіння монастиря спеціальними документом були підтвердженні. 

Максаківський монастир у жовтні 1646 року був відновлений, на підставі грамоти, яка підтверджувала володіння монастиря поселенням Максаки на правому березі Десни неподалік від Мени. Трохи згодом, володіння монастиря поповнились ще п'ятьма селами.

Нікольський Крупицький монастир, отримав затвердженні актом від 1636 р., такі землі: частину берегів р. Сейм, біля озер Усороча і Стучка, а також села Облючів і Вірьовка. Цікаво, що значну кількість сіл на Чернігівщини мав Києво-Печерський монастир. Під його юрисдикцію потрапляли такі села, як: Навоз, Мньово, Гдень, Сорокошичі, Глибове, Новоселки на р. Дніпрі, Тарасовичі, Слобідка на р. Десни, Дубечня, Погреби і інші.

Отже, як можна переконатись, земельне володіння монастирів Чернігівщини  на початку XVІІ ст., було досить значним. Про це, зокрема, свідчать наведені факти.

Данило Рига.
Національний архітектурно-історичний
заповідник «Чернігів стародавній»