Земні проблеми чернігівських марсіан

Щоб побачити Марс районі, не обов'язково вирушати в космос. Досить поїхати до Чернігівської області. Саме там, недалеко від українсько-білоруського кордону, знаходиться село під назвою "Марс". Жителів - не більше двадцяти. І хоча земних проблем у них достатньо - марсіани зберігають космічне спокій і не збираються залишати свою батьківщину.

Поки вчені всього світу ламають голову над питанням "Чи є життя на Марсі?", На півночі Україні відповідь на нього, схоже, знає кожен.

- Так чи є життя на Марсі?

Бабуся:

- Є, тільки людей тут мало.

Занедбані будинки на єдиній вулиці. Раніше тут кипіли колгоспні будні. Тепер на марсіанської дорозі рідко кого зустрінеш - навіть у вихідні. Галина одна з небагатьох, хто продовжує радіти життю далеко від цивілізації.

- Там шумно, утомлюєшся, а тут отдіхаеш.

Народ в тутешніх краях - загартований, каже Галина. Їх ані розрухою не налякати, ані навалою марсіанських комарів.Як би ці монстри не насідали.

- Так, шо ж таке!

Про те, що земля ця - марсіанська - одразу й не здогадаєшся. На в'їзді ні таблички, ні розпізнавальних знаків. На доказ, що життя на Марсі офіційно існує - Галина демонструє паспорт.

- Прописка - село Марс.

Всього на Марсі прижилося чоловік 20. Найменші, а їх троє - в школу в сусіднє село добираються на велосипедах.Дорослі працюють в райцентрі. І тільки пенсіонери з Марса ні ногою.

- Доброго дня! З наступаючим вас 9 травня!

Олександр Андреяновіч і Варвара Омелянівна - марсіанські старожили. В жовто-зеленому будиночку колишніх доярки і електрика і гостям завжди раді, і тому, що Бог послав.

- Все нормально. Піч є, дрова є і баба є ...

Варвара Козик, мешканка села Марс:

Як тільки школу скінчила, пішла на завод, там рік поробила, навіть не доробила і вийшла заміж за марсіанина. А він з армії прийшов. Красивий, гармоніст - на гармошці грає.

Сімейні фото на стінах, відривний календар, в кутку ікона - ніщо людське марсіанам не чуже. І навіть легкий смуток, який ні-ні, та й накотить - село ж вимирає ...

За межі Марса подружжя Козик не вибиралося вже давно.Останній раз, подорож для Олександра Андреяновіча обернулася анекдотом, який тепер гуляє по району. Каже, відправився у справах на улюбленому коні на прізвисько Літак. Був напідпитку. Потрапив в міліцію. 

А його там запитують - звідки, мовляв, діду? З Марса. А на чому ж ви до нас дісталися? На літаку.

З тих пір в район ані кроку - та й навіщо? Їжа вся своя - марсіанська - і м'ясо, і яйця, і повний город. Ніколи ще не було, щоб марсіанська земля не вродила, кажуть господарі. Раз на тиждень привозять хліб. З дітьми спілкуються по мобільному. Один з одним - на призьбі. Все добре - одне турбує.

- Тільки б здоров'я тримався ...

Марсіани переконані - вижити можна хоч українською, хоч на цьому Марсі - був би милий поруч ... або мила.

- 53 роки живемо удвох з дідом ... Залишилось 40 прожити. Скільки Бог дасть. Так?

- Баба, давай зіграю. Будеш танцювати?

Олена Механік, Володимир Самченко - "Подробности".Телеканал "Інтер".