Сергій Дзюба презентував 41-шу книжку і розповів, як збив світлофор (відео, фото)

Відомий чернігівський письменник, поет і журналіст Сергій Дзюба презентував свою 41-шу книжку, заінтригувавши її назвою «Несподівані зустрічі продовжують життя».

Хтозна, як там несподіванки, але сміх продовжує життя стовідсотково. Тому всі гості творчого вечора в «Інтермеццо» гарантовано будуть жити довше після читання пародій в авторському виконанні.

Пародії – це власне найулюбленіший вид спілкування з письменником, особливо в аудиторіях молодих студенток :).

Відомі люди, на кого Сергій пише свої пародії і рецензії, як правило не ображаються. Навпаки – це суттєво додає їм популярності. Бо виявляється, видатних пародистів в Україні усього двоє, а критиків – дуже мало.

Крім того, держава Україна, на відміну від оточуючих нас країн, не підтримує ані власних письменників, ані книговидання. А у переліку професій навіть відсутня професія «письменник». Тому їм доводиться представлятися ким завгодно, в т.ч. і журналістами. Тільки не тими, ким вони є насправді:

Сергій Дзюба також розкрив секрет, чому він на вулиці завжди такий зосереджений. Точніше, чому він дуже часто ніби не помічає відомих йому людей.

– Як правило, у мене в голові одночасно кілька інформаційних потоків: я щось планую, обдумую матеріал з останньої події, складаю вірш, - зауважує письменник із сподіванням на розуміння.

Сергій дуже любить ходити пішки. І якщо у Чернігові з цим дуже просто, то в перевантаженій людьми і машинами столиці з таким «автопілотом» трішки складніше.

Письменник розповів, як однієї гожої днини він… вирубив собою столичний світлофора.

Перебуваючи у власних думках, він зіткнувся зі світлофором настільки потужно, що той перестав працювати. І, якщо «техніка не вижила», то Сергія Дзюбу цей випадок надихнув написати пародію:

Власне, у автора багато веселих пародій. І про голих симпатичних відьом, і про Поплавського, і про деяких «мудаків». Причому, усі ці історії є бувальщинами. Про них – подальших публікаціях «Високого Валу».

Цікаво, що кількома годинами пізніше у КМЦ «Інтермеццо» відбувся літературний вечір молодих поетів, на якому молода талановита поетеса Ірина Кулаковська присвятила свою пародію Сергію Дзюбі:

Повертатись додому ніколи не пізно,
І ніколи не рано вертатись додому.
Ось і небо - таке неквапливе, знайоме, -
Я б носив за плечима його, мов Вітчизну.
Сергій Дзюба

Повертатись додому ніколи не пізно,
А о третій, вночі, навіть рано вертатись додому,
Щоб побачить тебе - незворушну, чужу, незнайому.
І зізнатись: люблю тебе, наче Вітчизну.

Так, я маю на комірі пляму помади,
Волосину сусідки і запах квіткових парфумів.
Так на те є пояснення, я до темна над ним думав
І, божусь, не вдававсь до державної зради.

І не слід мене бить черевиком по дупі.
П'яний я, ніби чіп, але тости були всі за тебе.
Ти така незбагненна, мов шторм, і я певен: ти - небо,
По якому натхненно літаєш у ступі.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити