За порно-шансон – звання «народного артиста» від Януковича

Якби героями ЦІЄЇ країни залишили Бандеру з Шухевичем, вони точно б «перекинулися у труні». Адже були з традиційно орієнтованих християнських родин і сучасна медійна окупація країни з її «раціоном для бидла» могла наснитися Героям лише у страшному сні.

За мирних обставин Роман Шухевич міг би стати непоганим рекламістом. Натомість його сину Юрію доводиться констатувати: «Більшість депутатів Верховної Ради батько б розстріляв як мародерів».

Кнопкодавство у Раді, монополія іномовного лайна в медіа… Держбюджет як каса взаємодопомоги для обраних, як контрибуція переможцю і як основний різновид «бізнесів» причетних … Катастрофічне падіння професіоналізму у кожній сфері життя із заміною фахівців на «смотрящіх», а відкат – як національна ідея… Депутатки, до яких після знаменитої історії зі сніжками доречно вживати більш природовідповідний термін «депутана»… Тобто, кілька кварталів на Печерську – то такий собі невеличкий бордель, якому решта країни кинута під ноги.

І це лише квіточки окупаційного дежавю, ягідки ж іноді спливають на поверхню. Бо іноді не витримують нерви навіть у своїх.

Так, газета  «2000» повідомила, що «27 червня Віктор Янукович підписав Указ № 355/2013, яким з нагоди Дня Конституції присвоїв почесне звання «Народний артист України» Олегу Гаврилюку».

І далі пише:

«Олег Гаврилюк - маловідомий виконавець шансону, який першу пісню записав лише в 35 років, а в шоу-бізнес подався тільки в 2003 р. Що не завадило йому вже у 2004-му отримати статус «заслуженого артиста України». Такого стрімкого визнання не міг би домогтися, напевно, навіть воскреслий Моцарт - тож чи варто дивуватися, що і звання «народного», яке зазвичай присвоюється «заслуженим» не раніше, ніж через 10 років, Гаврилюк, як бачимо, отримав достроково».

Здавалося б, обуренню немає меж. Але, як виявилося, «рулять» не порушення будь-яких норм пристойності у процедурі присвоєння звань, а самі «високохудожні образи» поета-пісняра.

Про новоспеченого «народного артиста України» газета «2000» далі пише:

«Судячи з усього, автор вкладає особливий сенс у те, що слово «*лядь» він пише цілком, а в слові «член» делікатно забирає одну або дві літери (чому він поступає так, зрозуміло, мабуть, тільки дійсним цінителям його поезії, так би мовити гурманам високого стилю)» і далі цитує автора без купюр. Ми ж змушені вдатися до зірочок, хоч «народних» правити якось ніяково:

Вы конечно не *лядь,
Просто очень похожи.
Не хочу оскорблять
Но читаю по роже
Вашу *лядскую суть,
Вашу сучью натуру.
Неприятно аж жуть,
Почему же я с дуру
Запустил в свою плоть
Ваше острое жало,
Разрешая колоть
Свою душу кинжалом.
Дал Вам задом вилять
Допуская быть может,
Что вы вовсе не *лядь,
НО УЖ ОЧЕНЬ ПОХОЖИ!

Олег Гаврилюк зізнається, що активно використовує російські матюки не тільки в своїй творчій діяльності, але і в повсякденному житті, а «Любовна лірика» займає велике місце у творчому багажі цього «таланту»:

Вы часто расставляли ноги,
Пусть Вас простят за это Боги.
А как по мне, в том нет греха,
Что Вы искали жениха.
На то имеючи причину
Хотелось Вам найти мужчину,
А находились кобеля
С хорошим Ч.., но без рубля.
Или с рублем но блин без Ч.ена
Лежит бревно, торчит полено,
В мозгах сплошные прибыля
Все остальное два ноля,
Засунул, кончил без напряги,
Не утруждаются бедняги.
А посему такой итог,
Ну как тут не расставить ног?

Високохудожній образ «розставлених ніг» взагалі широко представлений у творчості народного артиста, який очевидно пише про наболіле:

Вы руку мне засунули в штаны,
Теперь чего-то ждете, не иначе,
Я как дурак, виновный без вины
Признаюсь вам, немного озадачен,
Мычу Вам: «НЕТ», но чувствуете Вы
В своей руке конкретное желанье,
Теряю импульс здравой головы,
Вы явно все продумали заранее,
Ударили по слабому звену,
Нащупали сверхчувственное место,
И я уже Вас на себя тяну…
А для чего, лишь только Вам известно.

Така от «творчість», яку газета «2000» характеризує як примітивну суміш порнографії з графоманством, була оцінена відповідним указом президента.

- Хто ж є куратором цього «таланту»? – запитує видання.

І відповідає:

«На це питання непряму відповідь може дати веб-сторінка пана Гаврилюка, де «регіонал», депутат і представник президента у ВР Юрій Мірошниченко так представляє потенційним слухачам альбом даного виконавця «Ключі від Раю»: «Не для кого не секрет, що Шансон - це музика для тих, хто шукає в піснях сенс, хто вже пізнав в житті злети і падіння, хто знаходить у них себе і свої переживання. Саме для цієї категорії людей і написаний альбом, не побоюся цього слова, великого шансоньє Олега Гаврилюка».

На сайті Юрія Мірошниченка бачимо відгук «великого шансоньє» про патрона: «Юрій Мірошниченко - СОНЦЕ ... Це людина йде з Богом у серці, а в політиці такі люди вкрай необхідні, тим більше в нашій чорній політиці, в якій так не вистачає СОНЦЯ».

Наприкінці публікації газета риторично запитує:

«Що відбувається в Адміністрації Президента? Хто цим людям, кажучи словами улюбленого ними поета, «руку в штани засунув»?