Вікторія і куховарить, і Батьківщину захищає

Спецпризначенець Вікторія з роти поліції «Чернігів» виховує доньку, куховарить, але в будь-який момент готова зі зброєю боронити Батьківщину.

У Міжнародний Жіночий День поліція Чернігівщини пропонує познайомитися із звичайною українською жінкою з народу – офіцером поліції Вікторією Науменко.

Вікторія не зламалася після загибелі на Донбасі чоловіка й присвятила себе службі в роті патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів».

Колись вона мріяла служити у війську, але батьки відмовили. Це не завадило їй здобути освіту вчителя фізвиховання в Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка, а потім ще закінчити Харківський національний університет внутрішніх справ за фахом юриста.

Тож Вікторія випробувань не боїться, але про свою роль на війні розповідає стримано. І це попри те, що вона мати, яка захищає майбутнє своєї маленької дитини від ворога, що прийшов на нашу святу землю.

– До батальйону «Чернігів» я працювала в дитячому садочку на Корюківщині. Однак так склалася доля, що довелося покинути роботу та зайнятися навчанням і дитиною. Коли зрозуміла, що в чужому Чернігові я одна й допомоги ні від кого чекати не слід, то почала шукати роботу. Мені запропонували йти в батальйон і, повірте, я зовсім не вагалася, – говорить Вікторія.

Як розповідає лейтенант поліції Вікторія Науменко, у січні-лютому 2016 року вона поїхала на ротацію в Курахове Мар'їнського району Донецької області. Наші бійці охороняли там стратегічний об’єкт – електростанцію та величезне водосховище. Майже щодня там йшли дощі, туман і мряка супроводжували спецпризначенців цілодобово, а от сніг був лише кілька днів. Жити, на щастя, було де. Затишне тепле приміщення міського будинку культури стало для бійців домівкою. Додавало наснаги й те, що в роті вдалося зібрати дружній колектив. Звісно, що займатися лише папірцями не доводилося: були наряди, автопатрулі, зачистки.

– Ми жили у великій кімнаті, як одна родина. Без труднощів не обійшлося. Думаю, що не кожна людина готова до таких випробувань. І це не залежить від того чоловік ти чи жінка. Тим не менше, поки що я не можу уявити себе в якомусь іншому колективі, крім роти «Чернігів». За потреби я готова їхати на чергову ротацію, хоча в мене мала дитина, яку вже час готувати до школи. Спочатку було важко пояснити доньці, чому мама так довго затримується на роботі, але я їй кажу: «Без роботи, Соня, не буде смаколиків!», – жартуючи каже Вікторія.

Після ротації життя офіцера поліції кардинально не змінилося. Хоча не секрет, що якісь її погляди на життя вже ніколи не будуть такими, як колись. Тепер Вікторія, як і інші спецпризначенці, дуже сильно цінує життя та час, проведений з ріднею.

Наприклад, одразу після інтерв’ю Вікторія сіла в автобус та поїхала додому на Корюківщину, де на її чекає родина. 8 березня вони зберуться за одним столом, а Вікторія, як добрий чарівник, роздаватиме подарунки зі свого камуфльованого наплічника.

За статистикою, Україна має жіноче обличчя, тому жінки в силових структурах вже давно нікого не дивують. А з початком російсько-української війни на Донбасі, ми перестали дивуватися й тому, що жінки підставили плече побратимам-чоловікам.

Наші мужні жінки-берегині сотнями залишають роботу в тилу, аби захищати мирне майбутнє України. Прийміть наш доземний уклін та шану за щоденний подвиг!

ГУНП в Чернігівській обл.