Від хліва до водовоза... Чернігів півтора століття тому

Машина часу люб’язно відмотує нас у ті часи, коли чернігівці ще не підозрювали про існування мікробів, інфекцій і здорового глузду в питаннях гігієни.

Про санітарію вони мали приблизно таке ж уявлення, як про сучасні смартфони. Не уявляли, що робити зі сміттям – і це не в сиву давнину, а лише якихось півтора століття тому.

Тим часом Європа вже не просто пішла вперед – поскакала галопом! У 1850–1860-х у Великій Британії ухвалили закони про охорону здоров'я, міста будували каналізації, подавали чисту воду і прибирали сміття не тільки перед візитом королеви. У Франції вже в 1860–1870-х дезінфекція лікарень і боротьба з інфекціями були не фантастикою, а державною політикою.

АНТИСАЛО... чи АНТИСАНІ…

А у Чернігові тим часом... Що там Чернігів? У середині 1870-х місцеві чиновники й гласні (тобто депутати тогочасного скликання) раптом, із виглядом здивованого борсука, виявили: смертність перевищує народжуваність! І, зібравшись у коло, поставили філософське запитання: «А чому ж так?» Дехто навіть зрозумів, що можливо, справа в антисана... антисала... антисана-чомусь, коротше – в бруді й заразі.

Особливо завзято в антисанітарному фольклорі вписався берег Стрижня. Чернігівці там так старанно «доглядали» за довкіллям, що Стрижень можна було приймати за хімічну зброю місцевого виробництва.

ЯК ДЕПУТАТ ВИКРУЧУВАВСЯ

Якщо не вірите – звертайтесь до дослідниці Любові Шарої. У своїй книзі «Чернігівська міська дума» вона вивела на чисту воду не тільки документи, а й депутатів. Наприклад, купця Цвєта, якого спіймали з трьома (!) хлівами, що влаштовували гнойову вечірку просто на березі Стрижня. Таке «підприємство» зливало все добро прямо у воду. Його оштрафували. А він, впертий як осел на дієті, почав скаржитись, судитись, але все-таки навів порядок і більше не удобрював Стрижень.

До речі, за півтора століття дехто з чернігівців вирішив, що історія – це не наука, а сценарій до повторного зливу. Бо й нині знаходяться генії, які підключають каналізацію до дощової мережі або просто виводять трубу зі свого маєтку прямо в річку. Їх ловлять, штрафують, але санітарна та екологічна свідомість у деяких жителів Чернігова так само глибока, як рівень води в Стрижні, коли він пересихає.

ВОДОВОЗИ

Повернімося ж до 1860–1880-х. Бідні чернігівці, не маючи грошей, черпали воду просто зі Стрижня, багатші — замовляли доставку з Десни. Відповідно, бідні хворіли й викидали сміття туди ж, куди й воду черпали. Екологічний перпетум мобіле.

Лише в лютому 1881 року, після тривалого процесу роздуплення, влада нарешті заборонила водовозам черпати воду зі Стрижня та вивозити сміття на його береги. Виділили навіть спеціальну зону – вигін Лісковиці біля Іллінської церкви. Все по-серйозному.

 БІЗНЕС на НЕЧИСТОТАХ

Ще раніше, як довела та ж невтомна дослідниця Любов Шара, нечистоти вивозили не якісь там урядові карети, а приватні підприємці: на конях, волах, із бочками й діжками. Більшість господарів платила сама, а найбіднішим скидалися з міської казни.

Наприклад, бізнесмен Зайченко забирав нечистоти з вулиці Мстиславської біля Красного мосту — по 1 рублю за 40-відерну діжку. З інших вулиць — дешевше, по 75 копійок. Як бачимо, перші чернігівські «підприємці» знали, де підзаробити. 

ВІЧНИЙ БАЗАР

А от вуличне прибирання було скромнішим за бюджетом. Тут влаштовували трудотерапію для арештантів: 15 копійок за день. Їхнім цивільним колегам платили трохи більше – 20–50 копійок. Працювали ретельно: прибирали кілька разів на місяць, а базарну площу – аж тричі на тиждень: у вівторок, четвер і суботу.

І знаєте, в чому фішка? Комунальники з АТП-2528 досі прибирають сміття з установ у ті самі дні! Отака собі традиція з ароматом історії довжиною у півтора століття.

Владислав САВЕНОК

(Далі буде)

На знімках: місце вулиці Берегової у ХІХ столітті; водовоз у ХІХ столітті (знімки з Інтернету) .  Книга Любові Шарої «Чернігівська міська дума»; Стрижень у липні 2010 року після спуску води; ринок «Козак» на центральному ринку Чернігова у листопаді 2007 року – фото автора книги "Сміттєвіада"