Люди з Вікіпедії

Понеділок на цьому тижні запам'ятався зустріччю з людьми з української Вікіпедії. Вони під вечір зібралися у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського.

Йшов на зустріч з письменником, який трохи раніше за мене навчався в альма-матер – на факультеті журналістики тоді ще Київського держуніверситету імені Траса Шевченка.

Понеділок на цьому тижні запам'ятався зустріччю з людьми з української Вікіпедії. Вони під вечір зібратися у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського.

Йшов на зустріч з письменником, який трохи раніше навчався в альма-матер – на факультеті журналістики тоді ще Київського держуніверситету імені Траса Шевченка.

Василь Бондар закінчив його у 1980-му. Читав у «Літературному Чернігові» його оповідання та уривки з повісті, де згадується і наше місто, коли автор тут проходив практику…

«ЗБОРИ» випускників ФАКУЛЬТЕТУ

…Уже на вході побачив ще одного випускника факультету, який теж вписаний у Вікіпедію серйозним творчим доробком. Сергій Козак давав інтерв’ю Челайну, як літературознавець, про творчість Василя Бондаря.

А сам винуватець дійства ходив по виставковому поверху музею з книгою. «Читає якийсь уривок твору, готується до виступу», - подумалося. Бо помічав, як раніше, у цих стінах готувалися до виступів виконавці текстів. І, як виявилось згодом, не помилився.

СПОГАД про МОЛОДІСТЬ

Представив з гумором Василя Бондаря ще один, добре відомий чернігівцям, випускник того ж факультету - Василь Чепурний. За ним не плаче українська Вікіпедія, бо він також там присутній.

А сам Василь Бондар згадав Чернігів на межі 70-х і 80-х років минулого століття, журналістів його часу, зокрема письменника Володимира Сапона, з яким мешкав в одній кімнаті гуртожитку…

ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ

«Показана рушниця має вистрілити!» Василь Бондар, як я і підозрював, прочитав уривок із книги «Пекельні гонитви». Неголосно. Виважено. З логічними наголосами, деталями і порівняннями. Усі присутні нашорошили вуха і слухали.

Цікаво. В якийсь момент я зрозумів, що слідкую не лише за деталями, а й за сюжетом, словами. І був якось занепокоєний, коли читання урвалося…

Найцікавіше: незабаром Сергій Козак вголос передав своє відчуття, яке абсолютно збіглося з моїм.

ДОБРІ СЛОВА

Про письменника і його твори сказали іще й інші «люди з Вікіпедії». Один із них, також випускник факультету, голова обласної письменницької організації Микола Будлянський та головний редактор журналу «Літературний Чернігів» Михась Ткач…

Василь Бондар подарував кілька своїх книг учасникам зустрічі і одну, яка розповідає про творчі майстерні письменників - музею Михайла Коцюбинського.

Я ж сфотографував з книги «Письменництво: важкий хрест чи лавровий вінець?» відповіді з інтерв’ю з Романом Іваничуком та Любов’ю Пономаренко. З паном Романом 3 жовтня 1992 року робив розлоге кількагодинне інтерв’ю на чернігівському автовокзалі...

Ще цікавили відповіді Любові Пономаренко. Це вона, своїм листом (тоді ще навіть не студенту, а просто кравцю) 30 липня 1986 року вселила віру: «В чернігівській літературі може зв’явитися прозаїк».

…Зустріч з Василем Бондарем у музеї закінчилася. Але я не договорив, хоч багато дізнався про письменника і зробив ці світлини…

Владислав САВЕНОК