Подорож-дослідження

Ви знаходитесь: Економіка / Регіон / Кобижча – Новий Биків: Чернігівський варіант «мертвої» залізниці. ФОТОрепортаж

Кобижча – Новий Биків: Чернігівський варіант «мертвої» залізниці. ФОТОрепортаж

Пройшовши у 2007 році по т.з. 501-й будові ГУЛАГу („мертвій” залізниці Салехард – Надим – Ігарка), я й гадки не мав, що дещо подібне можна побачити не на Крайній Півночі, а тут, на Чернігівщині.

Але нещодавно, взявши у руки топографічну карту області, з подивом виявив на ній раніше невідому мені залізницю у Бобровицькому районі - від Кобижчі до Нового Бикова, позначену як „недіюча”.

Інтерес дослідника взяв гору над усім і одного серпневого дня я вирушив на знайомство з цим об’єктом.

Доїхавши на двох електричках з Чернігова до Кобижчі, о 9-й годині ранку висадився у стартовій точці своєї мандрівки. Отже, станція Кобижча, 763-й кілометр від Москви (стовпчик з такою цифрою стоїть майже навпроти невеличкого вокзальчика).

Питаю у першого зустрічного залізничника:

- Звідси залізниця на Новий Биків є?
- Колись була, навіть поїзд у Новий Биків ходив. Тільки вже немає нічого, років з 8 назад відмінили.

Йду по рейках у бік Києва. Через півкілометра за станцією вліво від магістральної залізниці відвертає колія. Одного погляду на неї достатньо, щоб підтвердити слова залізничника – рейки заіржавіли, по них дійсно вже років з вісім ніхто не їздив.

Назустріч йде місцевий житель. Запитую: „Ця дорога на Новий Биків?” «Абориген» здивований, але через кілька секунд відповідає: „Так, на Новий Биків. Тільки ж до нього 28 кілометрів, а по цій дорозі вже давно ніхто не їздить. Вже й рейки познімали. Хіба що пішки...”

Саме на піше проходження цієї залізниці я й розраховував.

Повернувши на південний схід від Кобижчі, покладені на залізобетонні шпали рейки прямою стрілою пішли в польову далечінь. Через ці рейки, яких вже багато років не торкались колеса поїздів, простягнули свої віти кущі ожини і верболозу. Та й дерева і кущі поступово наближаються до залізниці, а подекуди вже й просто ростуть між шпал і рейок. Ну прямо як на 501-й будові!

Приблизно на 5-у кілометрі після Кобижчі рейки раптом обриваються, далі йде лише насип з щебеню.

Мабуть, рейки комусь знадобились у господарстві, от і провели „експропріацію”. Одначе, можна подивуватися силі і винахідливості людей, які їх демонтували: кожна з рейок має довжину не менше 25 метрів, а вагу – не менше 2200 кг! Куди там чеховському „злоумышленнику”, який підкручував лише гайки на грузила... Розбирають не тільки рейки, а навіть і щебінь з насипу...

Поки залізниця йшла в оточенні кукурудзяних полів, крокувати по ній було досить просто – по шпалах, лише інколи обминаючи поодинокі кущі та деревця, що виросли між рейок. Але коли дорога зайшла в ліс, рухатися по ній стало вкрай важко.

Густі зелені зарості „захопили” залізницю і інколи доводилось не йти, а буквально прорубатися через лісову гущавину. Природа не терпить пустоти, і ліс невпинно наступає на „мертву” залізницю.

Виникли певні асоціації з 501-ю будовою ГУЛАГу: там, на Ямалі, по залізниці Салехард – Ігарка вже ніхто не проїде, а через кілька років тут, на дорозі Кобижча – Новий Биків, вже ніхто не пройде... Поки що найважчою для пішого проходження є приблизно 2-кілометрова ділянка за селом Свидовець – там треба йти з сокирою, щоб розчистити собі шлях серед „джунглів” з акації, кропиви і лісового плющу.

Досить сказати лише про те, що ця рослинність вже „поховала” під собою і рейки, і шпали. Єдина радість для мандрівника, що ризикне пройти даною залізницею влітку – це велика кількість ягід ожини.

28-кілометрова недіюча залізниця Кобижча – Новий Биків не проходить через жоден населений пункт Бобровицького району, але неподалік неї знаходиться кілька великих і малих сіл: Свидовець, Катеринівка, Вороньки, Веприк, Лидин, Миколаїв, Козацьке. Їх жителі, а також мешканці Нового Бикова і користувалися єдиним приміським поїздом (його називали „кукушкою”), який регулярно курсував по залізниці між Кобижчею і Новим Биковом. Місцеві жителі пригадують, що колись „кукушка” ходила навіть тричі на день. Мала велику користь ця дорога і для Новобиківського цукрового заводу.

Але все минає. Закрито цукровий завод у Новому Бикові, майже спустіли села Лидин і Миколаїв, експлуатувати тупикову гілку залізниці стало надто збитково. Залізниця Кобижча – Новий Биків вмерла.

... Втомившись дертися через чагарники і дряпати ноги об гілки акації, біля Вороньків я звернув з недіючої залізниці і пішов у село, щоб побувати на могилах декабристів С.Волконського, М.Волконської і О.Поджіо, похованих у Вороньках.

Потім ще раз вийшов на „мертву” дорогу – між Веприком і Миколаєвом. Заіржавілі рейки йшли на південь, гублячись у черговому густому лісі...

Олександр ВОЛОЩУК,
Кобижча – Вороньки - Пустотіно

Збільшити

Ліворуч – нульовий кілометр залізниці Кобижча – Новий Биків

Збільшити

Сучасний стан залізниці

Збільшити

Сучасний стан залізниці

Збільшити

Сучасний стан залізниці

Збільшити

Автор ласує ожиною

Збільшити

Природа не терпить пустоти

Збільшити

Природа не терпить пустоти

Збільшити

Перепочинок на 15 кілометрі

Збільшити

Роз’їзд поблизу Катеринівки

Збільшити

Могили декабристів у Волоньках