"Махорочная фабрика в г.Прилуках": Історія. ФОТОрепортаж

Прилуцька тютюнова фабрика має довгу й багату на події історію, точкою відліку якої став 1889 рік. Царі розстріляні, СРСР розвалене, а тютюнова компанія все працює і набирає обертів.

За роки свого існування фабрика належала різним власникам, мала різну організаційну структуру й різні назви:

• «Тютюново-махоркова фабрика купців Рабіновича і Фраткіна» (1889–1890 рік)
• «Золота рибка» (1890-ті роки)
• «Друга державна тютюново-махоркова фабрика» (1920–1958 роки)
• «Друга державна сигаретна фабрика» (1958 –1976 роки)
• «Прилуцький тютюновий комбінат» (1976 – 1981 роки)
• «Прилуцька тютюнова фабрика» (1981 –1992 роки)
• «Колективне підприємство «Прилуцька тютюнова фабрика» (1992 –1993 роки)
• «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. – Прилуки» (1993 рік – теперішній час)

22 січня 1889 року в селі Бродки Прилуцького повіту було організовано тютюново-махоркову фабрику купців Рабіновича і Фраткіна.

Згодом вона дістала назву «Золота рибка». Від неї і веде відлік нинішня Прилуцька тютюнова фабрика.

Фабрика «Золота рибка» виробляла курильну махорку, нюхальний тютюн, а згодом – і жовтий тютюн. Її продукція поставлялася не тільки на внутрішній, а й на зовнішній ринок – до Німеччини, Румунії, Туреччини, Китаю та інших країн.

До кінця XIX століття на фабриці використовували переважно ручну працю й частково – кінну тягу.

На фабриці діяли чіткі правила внутрішнього розпорядку: під час роботи не дозволялося залишати верстати чи апарати, створювати шум.

У 1916 році фабрика стала акціонерним товариством «Рабінович і Фраткін» із пайовим капіталом 1250 тис. рублів. Робочий день на фабриці розпочинався о шостій ранку і закінчувався о восьмій вечора. Перерва на сніданок та обід тривала 2,5 години.

15 січня 1918 року в Прилуках було встановлено радянську владу. Першою в місті запрацювала тютюново-махоркова фабрика. У 1919 році на фабриці працювало 312 робітників та спеціалістів, а на кінець 1928-го – 419. Підприємство було одним із найбільших у місті.

13 червня 1920 року фабрику було націоналізовано і приєднано до неї тютюново-махоркову фабрику «Риболов». Об’єднана фабрика дістала назву «Друга державна тютюново-махоркова фабрика». У 20–30-ті роки фабрика випускала понад 300 ящиків махорки (по 20 кг) на день.

Під час Другої світової війни, у вересні 1941 року, частину устаткування фабрики було евакуйовано до міста Канська Красноярського краю і використано для створення тютюнової фабрики.

Разом з устаткуванням було евакуйовано й частину спеціалістів, а також 12 сімей робітників фабрики. З їхньою допомогою було обладнано і введено в експлуатацію Канську махоркову фабрику, що виробляла продукцію виключно для фронту.

Після визволення Прилук 18 вересня 1943 року фабрика почала відбудовуватись і вже в листопаді в пристосованих приміщеннях було розпочато виробництво махорки для потреб фронту.

Під час Другої світової війни було зруйновано всі основні виробничі приміщення фабрики. При відновленні фабрики на устаткування було витрачено 450 тис. карбованців.

До 1957 року фабрика виробляла тільки махорку. З 1957-го почав діяти цех з друкування етикеток. У 1958-му було освоєно виробництво овальних сигарет марки «Махоркові». Виробництво махорки було припинено, і підприємство дістало назву «Сигаретна фабрика». З 1959 року розпочалося виробництво сигарет із тютюну, а з 1960-го – цигарок. З 1961-го фабрика одночасно виробляє цигарки й тютюнові та махоркові сигарети. А вже з 1965-го випуск махоркових сигарет припинено й освоєно випуск сигарет із фільтром. Тоді ж розпочався й випуск ароматизованих сигарет із фільтром марки «Запашні».

У 1976 році за рахунок приєднання до Прилуцької сигаретної фабрики Менського тютюново-ферментаційного заводу було створено Прилуцький тютюновий комбінат. 1977-го було припинено випуск цигарок і розпочато монтаж лінії упаковки сигарет у м’яку пачку, яку запустили в експлуатацію 1978-го. У 1981 році Прилуцький тютюновий комбінат було реорганізовано у два самостійних підприємства: Прилуцьку тютюнову фабрику та Менський завод ацетатних фільтрів. 1981-го підприємство отримало Диплом «Зразкове підприємство». Це була висока оцінка його діяльності місцевою владою. Введено в експлуатацію нові тютюнорізальні машини й устаткування для розщеплювання тютюну.

Протягом 1986–1990 років було побудовано нові складські приміщення, тютюново-сигаретний цех, активно велося технологічне переобладнання виробництва, почали працювати болгарські лінії з підготовки тютюну, прийнято концепцію про зниження випуску овальних сигарет і збільшення випуску сигарет із фільтром.

У 1989 році підприємство відсвяткувало 100-річний ювілей.

У 1990-му колектив тютюнової фабрики взяв у держави майно підприємства в оренду з правом викупу й утворив колектив орендарів «Прилуцька тютюнова фабрика».

1992 року здійснено наступний важливий крок у розвитку підприємства – колектив орендарів викупив майно фабрики й утворив Колективне підприємство «Прилуцька тютюнова фабрика».

1993 рік – Колективне підприємство Прилуцька тютюнова фабрика та «В.А.Т. Індастріз пі.ел.сі.» підписують Установчий договір про створення акціонерного товариства закритого типу А/Т Тютюнової компанії «В.А.Т. – Прилуки», першого спільного підприємства в тютюновій галузі України.