Останнє оновлення: 17:05 четвер, 6 лютого
Майже белетристика...
Ви знаходитесь: Економіка / Україна / Таємниці київських квартир
Таємниці київських квартир

Таємниці київських квартир

Коли ваша дитина вступає у Київський вуз, радості немає меж. Туди потрапити важче, ніж у місцеві вузи – отже, це величезне досягнення в житті. Вважається, що з київським дипломом легше влаштуватись на роботу. І нарешті, третя причина радіти – скільки Київ відкриває перспектив!

Сьогодні діти поступають в університети за результатами тестування. Тому найбільш розумні школярі несуть свої високі тестові бали у приймальні комісії столичних вузів.

У місцеві ж приходять абітурієнти з не такими високими показниками. Найбільше страждають від нестачі розумних студентів сьогодні педуніверситети – про це мені по секрету розказували викладачі цих же університетів. Хочете – вірте, хочете – перевірте.

Спитайте у будь-якого студента, який навчається в столиці, чи хотів би він повернутись у рідне місто (село). Щонайменше половина скаже, що ні. Бо в столиці і зарплати кращі, і життя цікавіше. Тож студент вам скаже, що планує залишитися в столиці, влаштуватись на престижній роботі, знімати квартиру, зробити кар’єру, придбати житло ,або чкурнути з цієї безперспективної країни за кордон. Не патріотично?

Але саме такі думки в голові у молодих та амбітних студентів. Не вірите? Тоді спитайте у них. Лише процентів 30% вам скажуть: ні, я повернусь на малу батьківщину і буду там працювати. Ще якась частка студентів молодших курсів не визначилася, більшість же мислить саме так.

Інша справа – криза. Вона примусить декого мислити реалістичніше і не сподіватися, принаймні кілька років, на житло в кредит. Тому єдине, що лишається «понаєхавшим» з обласних та районних центрів студентам – це знімати квартиру і очікувати, що колись буде можливість придбати собі житло. Житло в Києві, як відомо, коштує не дешевше, ніж на березі моря в якій-небудь Чорногорії.

Добре, якщо на час навчання вам дадуть гуртожиток. А якщо ні? Що ховають в собі київські квартири?

Гуртожиток обіцяли, але не дали. Що робити? Де шукати?

Півтора роки тому я опинилася якраз в такій ситуації. Київський вуз, у який вступила, обіцяв забезпечити студентів гуртожитком. Але гуртожиток ремонтували до зими, тому перші 3 місяці довелося знімати квартиру.

Перші дні взагалі не було де жити. Тому я жила у родичів в Ніжині, і звідти кожен день електричкою каталася на навчання. Враховуючи метро та маршрутки, дорога забирала до 4 годин. Не витримавши такого життя, я пришвидшила пошук, і вже на наступний тиждень мала де жити в Києві.

Однокурсникам з південних регіонів України пощастило менше. Ті, у кого не було знайомих, ночували навіть на вокзалі, поки не знайшли житло.

Яким чином його варто шукати? Звертатись у агентства нерухомості та купувати газети – найпростіший, але не найкращий спосіб. Бо там посередники беруть собі значний процент, тому житло обходиться дорожче. Краще – знайомитись зі студентами, може хтось щось порадить. Ще один варіант: виходити в якомусь житловому районі Києва, дзвонити в квартиру і питати: «Чи не здаєте ви кімнату? Може, у вас є знайомі, які здають кімнату?».

Хазяйки бувають різні… Сусіди теж

Найцікавіше – збирати історії про те, які іноді трапляються квартири, господарі та сусіди.

Випадок перший: Знову педофілія

Ось, наприклад, історія, яка трапилася з моєю одногрупницею Оксаною з Вінниці.

Разом зі своєю подругою вона винайняла кімнату. У сусідній кімнаті жив «господар» - середніх років чоловік з хлопчиком років одинадцяти. Як він сказав, племінником. Хлопчик був не балакучим і поводився іноді дивно, але дівчата на це мало звертали увагу: навчання в університеті забирало увесь час. Іноді хлопчик зникав на кілька днів, а «дядя» поводився так, ніби нічого не відбувається. Один випадок їх таки примусив звернути увагу. Якось у дівчини зник дорогий мобільний телефон. Вона все обшукала, а потім зрозуміла, що телефон взяв хлопчик. Він теж кудись подівся.

Дівчата розшукали товариша хлопчика. Те, що товариш розказав, їх шокувало. Виявляється, цей хлопчик – зовсім не племінник доброго дяді. Це вуличний пацан. Не маючи ані дому, ні сімї, він сам розпоряджався своїм життям. Наприклад, коли йому ставало холодно або він хотів їсти, хлопець ішов до дяді, який його обігрівав і годував…Не безкорисно. За певні послуги. Дівчата звернулися в міліцію, і втекли шукати інше житло.

Випадок другий: Багатодітна мати-спекулянтка

Мені з кімнатою пощастило більше. Хазяйкою виявилася багатодітна мати. Її доросла дочка мешкала у свого чоловіка, двоє дорослих синів жили в одній кімнаті величезної квартири нового планування, вона з наймолодшим сином – в іншій. Дві вільні кімнати пані Валентина здавала чотирьом дівчатам, серед них була і я. зовсім не дорого – на той час койка-місце коштувало 400 гривень на місяць.

Цю чотирьохкімнатну квартиру Валентині дала держава як багатодітній матері-одиначці. Вона трошки потіснила своїх дітей, поселивши в кімнати жильців. В принципі, в цій ситуації важко когось засуджувати: гроші, які Валентина виручала за квартиру, вона віддавала на навчання дітей. Валентина боялась, щоб її було не спіймали на такому промислі.

І хазяйка була делікатна, і з сусідкою мені пощастило. Єдине лихо: сусідка, бухгалтер з Первомайська, дуже любила по вечорам дивитися «Дом-2». І от така була ситуація: прихожу я втомлена після надскладних пар в академії, в руках – книжка сучасного філософа Мішеля Фуко, яку потрібно прочитати на наступну пару філософії мови, а тут іде «Дом-2». Доводилось читати на кухні, в бібліотеці, в маршрутці, або ще якось пристосовуватись.

Як відомо, здавати квартиру у Києві – надзвичайно вигідний бізнес. Принаймні був у докризовий період. Деякі люди навіть жили за рахунок цього: не потрібно ні працювати, ні хвилюватись. Головне –мати житло.

Київ познайомив мене з одним хлопцем, який саме так влаштувався. У Костика померли мати і батько, залишивши йому з братом дві квартири в Києві. Одна з них – двокімнатна, інша – маленька гостинка. Брат від веселого і безтурботного життя підсів на наркотики, потім – захворів на СНІД, потім помер.

Костик працював на фірмі, яка виробляє надгробні пам’ятники: він художник, вирізав зображення. Після смерті брата Костик не зміг більше там працювати, психологічно не витримав. Він пішов з роботи, двокімнатну квартиру почав здавати жильцям. І на ці гроші жив у маленькій гостинці. Вірніше, депресував, оговтувався від лиха, повертався до життя.

Випадок третій: "Разборкі", алкоголь, шансон

Господарі, у яких ви винаймаєте квартиру, бувають різними. Найкраще жити взагалі без хазяйки, але тоді платити доведеться більше – а це вже по кишені або студентам, у яких багаті батьки, або тим, хто й сам непогано заробляє.

Бувають такі хазяйки, які можуть прийти, сісти прямо на вашу постіль і ввімкнути телевізор. А якось моїм знайомим трапилась пані, яка забороняла після семи вечора готувати поїсти і мити посуд – щоб таргани в кімнаті не заводились.

Але проблеми бувають не тільки з господарями, а і з сусідами. Моя колежанка Оленка зі Львова поселилась з подругою на квартирі. У сусідніх кімнатах жили хлопці і дівчата. Вночі диво-сусіди творили різні сюрпризи: голосно вмикали шансон, напивалися, влаштовували п’яні «разборкі». Переїзд в гуртожиток був для дівчини святом.

* * *

Ось такі реалії чекають тих, у кого немає власного житла, немає великих грошей, але є велике бажання жити у столиці. Перший час доведеться потерпіти. А там, дасть Бог, все налагодиться. Найкраще було б жити вдома. Але держава у нас така. Все стягується до столиці: найкращі мізки, найбільші гроші. Тож і вабить туди, вабить...

Коментарі (21)

Vitaliy | 2009-02-09 22:09

Если Вы пытаетесь учиться на журналиста,то прийдётся вам этим заниматься очень и очень долго,потому что статья абсолютно бездарная и как ниже указано - абсолютно бессмысленная.
Побольше читайте и трудитесь.Хотя может Вы не ту сферу выбрали?Может в лётчики?

просто прохожий | 2009-01-12 22:03

Если не говорить о стилистике или о том "интересно или не интересно", о чем мэтры Савенок и Павленко уже высказались, то единственное хочу только спросить, а на фига был написан этот материал, статьей его трудно назвавать ввиду вышеупомянутой размытости жанра. Почему он появился понятно, журналистам в праздники, хоть умри но дай строчки, вот и достаються из запасников подобные, написанные левой ногой темы. Анализа в материале "ноль", полезной информации почти нет, дополнительных интересных данных, позитивных примеров - нет. Пара-тройка историй, рассказанных на ночь, и собственные размышлизмы.Если высушить текст, то даже на заметку не будет, а стилистика, вернее, ее полное отсутствие, не дает развить текст в нечто более художественное. Так что Виктория, либо читайте Фуко, либо работайте над текстом. Но есть плюс, текст не оставил людей равнодушными. Так что есть над чем работать. А пока, как бывший учитель ставлю вам троечкку...

yaroslawww | 2009-01-12 18:36

Попрацювавши в одному із київських дрібних аґенств нерухомості, набачився багато всілякого. Наприклад, це і оборудки різні, і маніпуляції в ціні (моя господарка була баптисткою, весь час молилася і заважала своїми неадекватними розмовами, заборняла після 22.00 взагалі приходити), якісь абсурдові та хворі вимоги тих же "зажравшихся" власників квартир і ще багато різних речей.Не знаю, які тренди зараз, не заглядав на "Авізо" вже два місяці, але думається, що весь цей абсурд цін - це просто штучні ціноутворення, яке вигідне київській владі!Ситуація в Києві почала нагадувати квартирний "бєспрєдєл" Москви.А Москва подає не найкращий приклад.
tto VVVV: у вас трішки неадекватні зауваги до шанованої Вікторії.А спробувати ліпше написати - слабо!!!

yaroslawww | 2009-01-12 18:20

to Mарґо: і дуже цікаво написано, деградацією є газети типу "Бульвар" і якісь розважальні жіночі російськомовні журнали.Менше би про деградацію говорили.Цей матеріал на досить високому рівні!

Niki | 2009-01-12 09:26

Вікторія Гаврик
Цікаво, куди дивиться редактор, розміщууючи таке аматорство в лівій частині на головній сторінці сайту поряд з солідними матеріалами. в районних 4х сторінкових газетах (з програмою та рекламою в кінці) таке розміщують на 3-ій.

Niki | 2009-01-12 09:16

dassy
В свое время я работала пом. нотариуса и в первую очередь свою работу начинала с паспортов. Только каждый третий имел киевскую прописку и лишь незначительная часть - родились в Киеве. Пардон, но клиенты нотариусов в перую очередь - не бедные и не глупые люди.

читачка | 2009-01-11 00:19

Марго
ой, як ви помиляєтесь. у журналістів із газет, які купують заради програми, такого свого живого погляду на речі немає.

Mr. Іронія | 2009-01-10 23:19

Вікторія Гаврик
Вікторіє! Ви спокійніше і з гумором передивіться всі коментарі. Особливо зверніть увагу на підписи під ними :) Як на мене, цілком достатньо 1-2-х коментарів людей, які щось із себе у цьому світі являють, і при цьому їм не потрібно ховатися за гламурним погонялом.
Тому, усе майже гаразд. Хіба що, окрім граматичних помилок в тексті, над якими варто попрацювати.
Раджу також повеселитися над необережно, але слушно зачепленою темою деградації медіа, на якій у декого шапка горить :). От не полінуйтеся і киньте кілька камінців після свят у місцеве медіа-болото у своїх публікаціях!!! Ого-го, скільки більбашок з характерним запахом піде! :)
З одного боку, медіа з некислими бюджетами, але з гламурно-шансонно-ретро-чорнушним сурогатом, приправленим пиво-горілчаним піаром, на якому масово виховується сучасне покоління дебілів. Найцікавіше, що якийсь водяний кидає шматком болотяного бруду не у лінькувато-новорічний нафталін зі старими переспівами про головне :), а саме в вас :). Радійте, значить зачепило! Це ж не претензія ДО деградації, як намагаються подати. Схоже на претензію САМОЇ пані деградації, то тих, хто ще більш-менш живий і не дає хвилі суцільної дебілізації накрити цей бідний народ з головою. Звичайно, їх тіпає від того, що ви цим гламурним халявникам нічим не зобов"язані... І так, на відміну від теми газу і всяких блакитних вогників зі звичною банальщиною у інших, у вас в ці вихідні на диво купа цікавих речей. Тому дякую, тримайтеся і сильно на дурне не зважайте :).

TAO | 2009-01-10 23:05

Сравнивая с последним выпуском местной газетёнки "Весть", где слово "Бог" написано прямо под словом "жопа"- ещё и ничего написано...

Абзац | 2009-01-10 22:09

Я внимательно слежу за местной и областной прессой --------
КаК СтрашнО ЖитЬ с такими следопытами! За собой следить пробовали? За своими детьми?

Вікторія Гаврик | 2009-01-10 16:37

Дякую всім, хто прочитав і відгукнувся на матеріал. Стосовно бездарності: матеріал написаний під рубрикою "майже белетристика". Ви знаєте, що таке белетристика? Це художня творчість. Погоджуюся з тим, що цей матеріал не вкладається у якісь журналістські жанрові канони. Це щось, що межує з літературою. Це не типовий матеріал для мене і для сайту. І ще, не судіть ніколи по одному тексту про те, деградує чи ні вітчизняна журналістика. Щодо провінційності: ви глибоко помиляєтесь. зі столицею мене пов"язує набагато більше, ніж ви уявляєте. я би з задоволенням подискутувала про провінційність, але віч-на-віч.

Марго | 2009-01-10 15:17

Прикро, але Вал з такими статтями та з такими журналістами стає все менш і менш цікавішим. Повна деградація. Нагадує якусь газетку з маленьким тиражем, яку навіть в селі купують тільки заради телепрограми

Йоко | 2009-01-10 12:19

Времена "журналистов с именем и сильными материалами" давно канули в Лету. Есть интернет, который всех журналистов просто прокинул.
Я внимательно слежу за местной и областной прессой уже много лет и не могу выделит НИКОГО.
Поэтому - написала девушка, и слава Богу.
Лишь бы грамотно, без ошибок и - интересно, как было указано выше.

Влад | 2009-01-10 11:23

    Є два основні жанри у непрофесійних ( за освітою) журналістів - "цікаво написано" і "нецікаво написано".:)
    Матеріал Вікторії Гаврик відноситься до першого "жанру". Це якраз те, що ми називаємо "лайфом". Авторці можна закунути огріхи в стилістиці і, навіть, у граматиці, але - не в цікавості викладу . Більше 5000 відвідувань говорять самі за себе.
    Що ж до жанру, то дипломовані журналісти, які до того ж училися, а не протирали штани чи спідниці в унівеститетах, знають, що "чистих" жанрів, якщо виключити інформаційні(?), не буває.
   Матеріал Вікторії з натяжкою можна віднести до огляду, кореспонденції, поради... Але, підкреслюю, не це основне.

Сергій Павленко | 2009-01-10 10:55

А мені матеріал пані Вікторії сподобався. Я навіть цитував його своїй племінниці-студентці, яка дуже хотіла їхати вчитися у Київ...
Що ж до стилістики і т.п.,то це, сподіваюсь, прийде з досвідом. А "бездарні матеріали"- це ті, пане www, які після першого абзацу не читаєш.

Вася | 2009-01-09 18:23

dassy
для dassy - "інтелігент" навчитись писати грамотно. Більшість "богатых дядей" як раз вихідці із села, як і більшість успішних людей. Не треба заздрити, іди працюй, і в тебе щось буде.

Сергій | 2009-01-09 17:54

VVVV
Вчитися ніколи не рано і завжди піздно

Олексій | 2009-01-09 17:49

Ничего нового. В семидесятых я жил на квартире, дом напротив оперного театра. Разведенка, "мать-одиночка", так ей было выгодно было называться, трое детей от разных отцов, пьяные оргии. Полюбовники: полковник, командировачные, просто воры. 4 комнаты подарило ей дурное государство в престижном доме с генералами, академиками. Постояное вымагательство денег со студентов, " у меня дети". Бывший муж в одной комнате,
сдавал угол студенту, проститутка Лиля в другой комнате, тогда называлась парикмахершей, папа снабженец шинного завада "купил" ей потом квартиру, посадиили беднягу- в Москве доце устроил свадбу на 100 чел. в престижном ресторане.

Pioneer | 2009-01-09 17:40

Як не прикро, повністю згоден х паном vvvv:( Я в журналістиці сильно знаюся, але з першого абзацу зрозуміло, що по-перше: автор - сам провінціал, І, можливо, аматор в цій справі.
Що стосується предмету розмови, то це і справді проблема. А кожен вже вирішує її по-своєму

dassy | 2009-01-09 17:38

Пусть ваши детки - селюки сидят дома!
Как раз, именно эти "интеллегенты" приезжающие учиться в Киевские Вузы и есть основной процент в милицейских хрониках...
Пьянки, наркомания,проституция, просто хулиганство - вот, что они делают в столице, вместо учебы.
Большинство проституток по вызову и есть, эти студентки с переферии.
У них в голове только одно, удачно раздвинуть ноги под богатым дяденькой и дай бог (если возьмут конечно!?) выйти замуж и остаться в Киеве.
Правда, не все захотят взять в жены немытую доярку...

VVVV | 2009-01-09 16:10

Пані Вікторіє, Ви де так навчилися писати бездарні матеріали? Вступ- як про дядька з бузиною й Києвом. Так само згодом "про квартири". Звичайно, згадувані Вами проблеми існують, про них треба писати, але ж не так. Як все- таки деградовує вітчизняна журналістика! Кричуща граматична безграмотність, відсутність уявлень про норми мови й стилістики. Про жанри й норми журналістики взагалі вже забули. Суцільна поплавщина!
  
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM