
Таємниці київських квартир
Коли ваша дитина вступає у Київський вуз, радості немає меж. Туди потрапити важче, ніж у місцеві вузи – отже, це величезне досягнення в житті. Вважається, що з київським дипломом легше влаштуватись на роботу. І нарешті, третя причина радіти – скільки Київ відкриває перспектив!
Сьогодні діти поступають в університети за результатами тестування. Тому найбільш розумні школярі несуть свої високі тестові бали у приймальні комісії столичних вузів.
У місцеві ж приходять абітурієнти з не такими високими показниками. Найбільше страждають від нестачі розумних студентів сьогодні педуніверситети – про це мені по секрету розказували викладачі цих же університетів. Хочете – вірте, хочете – перевірте.
Спитайте у будь-якого студента, який навчається в столиці, чи хотів би він повернутись у рідне місто (село). Щонайменше половина скаже, що ні. Бо в столиці і зарплати кращі, і життя цікавіше. Тож студент вам скаже, що планує залишитися в столиці, влаштуватись на престижній роботі, знімати квартиру, зробити кар’єру, придбати житло ,або чкурнути з цієї безперспективної країни за кордон. Не патріотично?
Але саме такі думки в голові у молодих та амбітних студентів. Не вірите? Тоді спитайте у них. Лише процентів 30% вам скажуть: ні, я повернусь на малу батьківщину і буду там працювати. Ще якась частка студентів молодших курсів не визначилася, більшість же мислить саме так.
Інша справа – криза. Вона примусить декого мислити реалістичніше і не сподіватися, принаймні кілька років, на житло в кредит. Тому єдине, що лишається «понаєхавшим» з обласних та районних центрів студентам – це знімати квартиру і очікувати, що колись буде можливість придбати собі житло. Житло в Києві, як відомо, коштує не дешевше, ніж на березі моря в якій-небудь Чорногорії.
Добре, якщо на час навчання вам дадуть гуртожиток. А якщо ні? Що ховають в собі київські квартири?
Гуртожиток обіцяли, але не дали. Що робити? Де шукати?
Півтора роки тому я опинилася якраз в такій ситуації. Київський вуз, у який вступила, обіцяв забезпечити студентів гуртожитком. Але гуртожиток ремонтували до зими, тому перші 3 місяці довелося знімати квартиру.
Перші дні взагалі не було де жити. Тому я жила у родичів в Ніжині, і звідти кожен день електричкою каталася на навчання. Враховуючи метро та маршрутки, дорога забирала до 4 годин. Не витримавши такого життя, я пришвидшила пошук, і вже на наступний тиждень мала де жити в Києві.
Однокурсникам з південних регіонів України пощастило менше. Ті, у кого не було знайомих, ночували навіть на вокзалі, поки не знайшли житло.
Яким чином його варто шукати? Звертатись у агентства нерухомості та купувати газети – найпростіший, але не найкращий спосіб. Бо там посередники беруть собі значний процент, тому житло обходиться дорожче. Краще – знайомитись зі студентами, може хтось щось порадить. Ще один варіант: виходити в якомусь житловому районі Києва, дзвонити в квартиру і питати: «Чи не здаєте ви кімнату? Може, у вас є знайомі, які здають кімнату?».
Найцікавіше – збирати історії про те, які іноді трапляються квартири, господарі та сусіди.
Випадок перший: Знову педофілія
Ось, наприклад, історія, яка трапилася з моєю одногрупницею Оксаною з Вінниці.
Разом зі своєю подругою вона винайняла кімнату. У сусідній кімнаті жив «господар» - середніх років чоловік з хлопчиком років одинадцяти. Як він сказав, племінником. Хлопчик був не балакучим і поводився іноді дивно, але дівчата на це мало звертали увагу: навчання в університеті забирало увесь час. Іноді хлопчик зникав на кілька днів, а «дядя» поводився так, ніби нічого не відбувається. Один випадок їх таки примусив звернути увагу. Якось у дівчини зник дорогий мобільний телефон. Вона все обшукала, а потім зрозуміла, що телефон взяв хлопчик. Він теж кудись подівся.
Дівчата розшукали товариша хлопчика. Те, що товариш розказав, їх шокувало. Виявляється, цей хлопчик – зовсім не племінник доброго дяді. Це вуличний пацан. Не маючи ані дому, ні сім’ї, він сам розпоряджався своїм життям. Наприклад, коли йому ставало холодно або він хотів їсти, хлопець ішов до дяді, який його обігрівав і годував…Не безкорисно. За певні послуги. Дівчата звернулися в міліцію, і втекли шукати інше житло.
Випадок другий: Багатодітна мати-спекулянтка
Мені з кімнатою пощастило більше. Хазяйкою виявилася багатодітна мати. Її доросла дочка мешкала у свого чоловіка, двоє дорослих синів жили в одній кімнаті величезної квартири нового планування, вона з наймолодшим сином – в іншій. Дві вільні кімнати пані Валентина здавала чотирьом дівчатам, серед них була і я. зовсім не дорого – на той час койка-місце коштувало 400 гривень на місяць.
Цю чотирьохкімнатну квартиру Валентині дала держава як багатодітній матері-одиначці. Вона трошки потіснила своїх дітей, поселивши в кімнати жильців. В принципі, в цій ситуації важко когось засуджувати: гроші, які Валентина виручала за квартиру, вона віддавала на навчання дітей. Валентина боялась, щоб її було не спіймали на такому промислі.
І хазяйка була делікатна, і з сусідкою мені пощастило. Єдине лихо: сусідка, бухгалтер з Первомайська, дуже любила по вечорам дивитися «Дом-2». І от така була ситуація: прихожу я втомлена після надскладних пар в академії, в руках – книжка сучасного філософа Мішеля Фуко, яку потрібно прочитати на наступну пару філософії мови, а тут іде «Дом-2». Доводилось читати на кухні, в бібліотеці, в маршрутці, або ще якось пристосовуватись.
Як відомо, здавати квартиру у Києві – надзвичайно вигідний бізнес. Принаймні був у докризовий період. Деякі люди навіть жили за рахунок цього: не потрібно ні працювати, ні хвилюватись. Головне –мати житло.
Київ познайомив мене з одним хлопцем, який саме так влаштувався. У Костика померли мати і батько, залишивши йому з братом дві квартири в Києві. Одна з них – двокімнатна, інша – маленька гостинка. Брат від веселого і безтурботного життя підсів на наркотики, потім – захворів на СНІД, потім помер.
Костик працював на фірмі, яка виробляє надгробні пам’ятники: він художник, вирізав зображення. Після смерті брата Костик не зміг більше там працювати, психологічно не витримав. Він пішов з роботи, двокімнатну квартиру почав здавати жильцям. І на ці гроші жив у маленькій гостинці. Вірніше, депресував, оговтувався від лиха, повертався до життя.
Випадок третій: "Разборкі", алкоголь, шансон
Господарі, у яких ви винаймаєте квартиру, бувають різними. Найкраще жити взагалі без хазяйки, але тоді платити доведеться більше – а це вже по кишені або студентам, у яких багаті батьки, або тим, хто й сам непогано заробляє.
Бувають такі хазяйки, які можуть прийти, сісти прямо на вашу постіль і ввімкнути телевізор. А якось моїм знайомим трапилась пані, яка забороняла після семи вечора готувати поїсти і мити посуд – щоб таргани в кімнаті не заводились.
Але проблеми бувають не тільки з господарями, а і з сусідами. Моя колежанка Оленка зі Львова поселилась з подругою на квартирі. У сусідніх кімнатах жили хлопці і дівчата. Вночі диво-сусіди творили різні сюрпризи: голосно вмикали шансон, напивалися, влаштовували п’яні «разборкі». Переїзд в гуртожиток був для дівчини святом.
Ось такі реалії чекають тих, у кого немає власного житла, немає великих грошей, але є велике бажання жити у столиці. Перший час доведеться потерпіти. А там, дасть Бог, все налагодиться. Найкраще було б жити вдома. Але держава у нас така. Все стягується до столиці: найкращі мізки, найбільші гроші. Тож і вабить туди, вабить...
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 17965 |
Посилання до теми:
21.04.2008 Чернiгiвцi розкуповують хрущовки
22.03.2008 У черзі на житло - три життя б пройшло!!!
3.04.2008 Черга на пільгове житло скоротилася на 21%
21.10.2008 Житло дешевшає, але не буде, як в Еміратах
17.07.2008 Дурить забудовник? Вам до пані Оксани!
28.01.2007 Окремо від батьків жити не можна! Чи неможливо?
6.01.2009 Події-2008: Будівельний бєспрєдєл, страйки та протести
19.06.2008 Соціальне житло? Грошей нема! Тільки на фонтан для мера
12.06.2008 Будинок збудували, комунікації забули. ФОТО
24.10.2008 Чернігівщина: Багатодітна родина отримала новий будинок
25.08.2008 Хочете власний будинок? Десяток дітей - і буде вам щастя!
Коментарі (21)
Vitaliy | 2009-02-09 22:09
Побольше читайте и трудитесь.Хотя может Вы не ту сферу выбрали?Может в лётчики?
просто прохожий | 2009-01-12 22:03
yaroslawww | 2009-01-12 18:36
tto VVVV: у вас трішки неадекватні зауваги до шанованої Вікторії.А спробувати ліпше написати - слабо!!!
yaroslawww | 2009-01-12 18:20
Niki | 2009-01-12 09:26
Niki | 2009-01-12 09:16
читачка | 2009-01-11 00:19
Mr. Іронія | 2009-01-10 23:19
Тому, усе майже гаразд. Хіба що, окрім граматичних помилок в тексті, над якими варто попрацювати.
Раджу також повеселитися над необережно, але слушно зачепленою темою деградації медіа, на якій у декого шапка горить :). От не полінуйтеся і киньте кілька камінців після свят у місцеве медіа-болото у своїх публікаціях!!! Ого-го, скільки більбашок з характерним запахом піде! :)
З одного боку, медіа з некислими бюджетами, але з гламурно-шансонно-ретро-чорнушним сурогатом, приправленим пиво-горілчаним піаром, на якому масово виховується сучасне покоління дебілів. Найцікавіше, що якийсь водяний кидає шматком болотяного бруду не у лінькувато-новорічний нафталін зі старими переспівами про головне :), а саме в вас :). Радійте, значить зачепило! Це ж не претензія ДО деградації, як намагаються подати. Схоже на претензію САМОЇ пані деградації, то тих, хто ще більш-менш живий і не дає хвилі суцільної дебілізації накрити цей бідний народ з головою. Звичайно, їх тіпає від того, що ви цим гламурним халявникам нічим не зобов"язані... І так, на відміну від теми газу і всяких блакитних вогників зі звичною банальщиною у інших, у вас в ці вихідні на диво купа цікавих речей. Тому дякую, тримайтеся і сильно на дурне не зважайте :).
TAO | 2009-01-10 23:05
Абзац | 2009-01-10 22:09
КаК СтрашнО ЖитЬ с такими следопытами! За собой следить пробовали? За своими детьми?
Вікторія Гаврик | 2009-01-10 16:37
Марго | 2009-01-10 15:17
Йоко | 2009-01-10 12:19
Я внимательно слежу за местной и областной прессой уже много лет и не могу выделит НИКОГО.
Поэтому - написала девушка, и слава Богу.
Лишь бы грамотно, без ошибок и - интересно, как было указано выше.
Влад | 2009-01-10 11:23
Матеріал Вікторії Гаврик відноситься до першого "жанру". Це якраз те, що ми називаємо "лайфом". Авторці можна закунути огріхи в стилістиці і, навіть, у граматиці, але - не в цікавості викладу . Більше 5000 відвідувань говорять самі за себе.
Що ж до жанру, то дипломовані журналісти, які до того ж училися, а не протирали штани чи спідниці в унівеститетах, знають, що "чистих" жанрів, якщо виключити інформаційні(?), не буває.
Матеріал Вікторії з натяжкою можна віднести до огляду, кореспонденції, поради... Але, підкреслюю, не це основне.
Сергій Павленко | 2009-01-10 10:55
Що ж до стилістики і т.п.,то це, сподіваюсь, прийде з досвідом. А "бездарні матеріали"- це ті, пане www, які після першого абзацу не читаєш.
Вася | 2009-01-09 18:23
Сергій | 2009-01-09 17:54
Олексій | 2009-01-09 17:49
сдавал угол студенту, проститутка Лиля в другой комнате, тогда называлась парикмахершей, папа снабженец шинного завада "купил" ей потом квартиру, посадиили беднягу- в Москве доце устроил свадбу на 100 чел. в престижном ресторане.
Pioneer | 2009-01-09 17:40
Що стосується предмету розмови, то це і справді проблема. А кожен вже вирішує її по-своєму
dassy | 2009-01-09 17:38
Как раз, именно эти "интеллегенты" приезжающие учиться в Киевские Вузы и есть основной процент в милицейских хрониках...
Пьянки, наркомания,проституция, просто хулиганство - вот, что они делают в столице, вместо учебы.
Большинство проституток по вызову и есть, эти студентки с переферии.
У них в голове только одно, удачно раздвинуть ноги под богатым дяденькой и дай бог (если возьмут конечно!?) выйти замуж и остаться в Киеве.
Правда, не все захотят взять в жены немытую доярку...
VVVV | 2009-01-09 16:10