Подорож на ЧАЕС: потрібно все міняти

Нещодавно світова спільнота відзначила сумну дату – 30 роковини Чорнобильської аварії, яка стала трагедією для мільйонів людей.

За цей час виросло нове покоління українців, але ставлення до ЧАЕС як до джерела небезпеки майже не змінилося. Як живе нині зона відчуження? Що відбувається з зупиненими трьома реакторами? Коли буде завершено будівництво нового «Саркофагу»?

Щоб дізнатися про це, чернігівські журналісти здійснили прес-тур на ЧАЕС і в місто Прип'ять.

Перше, що здалеку побачили візитери – це величезне укриття для 4-го зруйнованого реактора, новий «Саркофаг», який має назву «Новий безпечний конфайнмент» (НБК) – у перекладі означає «утримання». І дізналися, що у квітні розпочалися роботи з вивантаження пошкодженого відпрацьованого ядерного палива з блоків №1 і 2. Його завантажено в спеціалізовані пенали й перевезено до сховища відпрацьованого палива «мокрого» типу зберігання.

Наступним кроком після цих робіт буде прийняття рішення про втрату 1-м і 2-м блоками статусу ядерних установок і визнання їх об’єктами, призначеними для поводження з ядерними відходами. Це призведе до активізації робіт зі зняття з експлуатації ЧАЕС. У перспективі – звільнення 4-го енергоблоку від паливовмісних мас і їх захоронення.

Ставлення людей до зони відчуження потрібно міняти – наголошували працівники ЧАЕС. Цю територію пора робити відкритою, щоб увесь світ бачив, що тут насправді відбувається. ЧАЕС, що асоціюється з трагедією і безперспективністю, може бути місцем для досліджень і відкриттів.

Світ ліквідує наслідки аварії

Відвідування майданчика з будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива сухого типу (СВЯП-2) було надзвичайно пізнавальним. Працівник Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» Володимир Дуда провів екскурсію і розповів багато цікавого й обнадійливого. Зокрема, він показав із середини так звану «гарячу камеру» – приміщення, де будуть готуватися до тривалого, 100-річного, зберігання в спеціальних контейнерах відпрацьовані тепловиділяючі елементи всіх трьох енергоблоків ЧАЕС, крім 4-го.

За його словами, за 30 років у басейнах витримки №1 накопичилася понад 21 тисяча таких елементів, а ресурс басейнів із водою себе вичерпав, тому необхідно забезпечити зберігання ядерних відходів на триваліший час.

Зі сховища в вагоні-контейнері по рейках відпрацьоване паливо надходитиме до установки з підготовки до тривалого його зберігання, так званої «гарячої камери». Стіни, підлога й стеля цього об’єкту збудовані з метрової товщини бетону і обшиті сталевими листами, всередині працюватиме обладнання, за яким стежитимуть люди.

Тут відбуватимуться найнебезпечніші операції: елемент витягнуть із контейнера, опустять у спеціальний паливний патрон, обріжуть, розділивши паливну збірку (елемент) на дві складові. Далі це буде поміщатися в спецконтейнери і відправлятиметься в іншу зону – зону зберігання, де контейнери горизонтально розмістяться в бетонних модулях. Для забезпечення зберігання потрібно 229 модулів-ніш. Стійкість цих будівельних конструкцій розрахована на землетрус у 6 балів, також розрахована стійкість при смерчах.

Обладнання вже пройшло випробовування на заводі-виробнику в Німеччині і готове до монтажу. На СВЯП-2 працюють фахівці з США, Німеччини, Франції, Польщі, Словаччини, Італії. Залучаються кращі технології, адже це потенційно небезпечний об’єкт, тому наслідки аварії ліквідує весь світ.

Сховище відпрацьованого палива

Будівельно-монтажні роботи для сховища відпрацьованого ядерного палива сухого типу (СВЯП-2) здійснює компанія «Holtec International» (м. Пітсбург, США). Тут працюють і українські будівельні компанії: ТОВ «ПТЕМ-Інжиніринг» (генеральний підрядник із будівництва) та корпорація «Укртрансбуд», з якими «Holtec International» у 2014 році уклала договір на надання послуг із виконання будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

У 2014 році було обстежено й випробувано обладнання, змонтоване попереднім підрядником цього будівництва, з метою встановлення його працездатності та відновлювального ремонту.

Після введення в експлуатацію СВЯП-2 забезпечить приймання на зберігання, підготовку до зберігання і безпечне зберігання протягом 100 років більше ніж 21000 відпрацьованих тепловиділяючих збірок (елементів) із зупинених енергоблоків ЧАЕС при продуктивності 2500 штук на рік.

У 2007 році між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» «Holtec International» було укладено контракт на завершення проекту СВЯП-2. Проект реалізовувався у два етапи – проектування і будівництво. Перший етап завершено у червні 2010 року. З лютого 2011-го реалізувався другий етап , що включає розробку документації на обладнання та програми випробувань обладнання, а в подальшому – постачання матеріалів і обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, супровід отримання дозволу на введення в експлуатацію СВЯП-2.

У 2013 році ДСП «Чорнобильська АЕС» отримало ліцензію Державної інспекції ядерного регулювання України на будівництво та введення в експлуатацію ядерної установки СВЯП-2 зі строком дії до 2018 року.

У 2014році отримано дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт на майданчику СВЯП-2.

Потрібно все міняти

Напередодні 30 роковин Чорнобильської аварії на засідання Асамблеї донорів Рахунку ядерної безпеки було досягнуто домовленості про залучення коштів для ліквідації дефіциту в 105 млн. євро на будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива.

«Прийнято рішення про сплату 3,58 млн. євро, які Україна мала сплатити ще 2011 року. Також домовлено про додатковий внесок України обсягом 1,4 млн. євро. Це – наше важливе послання світовій спільноті про готовності України вирішувати проблему Чорнобиля», – сказав міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко.

За його словами, Україна попри всі труднощі виконує зобов’язання з будівництва ключових чорнобильських об’єктів. Важливо, щоб світова спільнота дала нашій державі можливість, не сповільнюючи руху, завершити добудову стратегічних проектів.

«Вважаю успішним міжнародний проект із побудови сховища відпрацьованого ядерного палива. Цей важливий досвід засвідчив ефективність міжнародних зусиль у вирішення таких глобальних трагедій, як катастрофа на ЧАЕС», – наголосив Геннадій Зубко.

Також він наголосив на необхідності разом із країнами-донорами та іншими міжнародними партнерами відпрацьовувати модель майбутнього розвитку зони відчуження.

«Маємо разом дивитися вперед. Мусимо змінити трагічну 30-річну парадигму Чорнобилю. У світі поступово посилюється позитивне сприйняття цього глобального явища. Основою цього нового сприйняття є розвиток зони відчуження, наукові інновації, залучення інвестицій, розбудова потужностей для генерування альтернативної енергії. Вже бачимо бажання інвесторів вкладати кошти у розвиток стратегічних для розвитку зони відчуження напрямків», – зауважив Геннадій Зубко.

Нагальним завданням України є створення повноцінного ядерного циклу – вважають фахівці. Потрібно вийти на світовий рівень у поводженні з відпрацьованим ядерним паливом без участі Росії. Адже це – питання національної безпеки й економічної доцільності. Навіщо комусь платити за захоронення ядерних відходів, якщо можемо це безпечно робити самі? Україна, крім гіркого, має і позитивний досвід і можливості розвивати енергетичну галузь.

Шлях довжиною в 30 років

«Об'єкт «Укриття», відомий під назвою «Саркофаг» – це споруда, збудована над 4-м енергоблоком. Ця тимчасова оболонка свою функцію виконала», – розповіла працівниця відділу міжнародного співробітництва та інформації Юлія Марусевич.

За її словами, біля зруйнованого блоку рівень гама-випромінювання після аварії сягав 500 мкР/год. У північній зоні – 1000 мкР/год. Першими постраждали працівники станції. Протягом перших 10-ти днів після аварії в повітря було викинуто величезну кількість радіації. Постраждало 200 тисяч квадратних кілометрів території.

Від вибуху паливовмісні матеріали з активної зони реактора опустилися в підреакторні приміщення, загрожуючи розплавленням підфундаментної плити енергоблоку і проникненням у грунт. Почали спішно будувати «пастку» для охолодження паливовмісних матеріали. Для цього буквально голими руками люди пробивали тунель і заводили труби для холодної води. Але в цей момент небезпечна маса охолола сама.

У результаті аварії на 4-у енергоблоці зосереджено 1,3 тисячі тонн палива і тисячі тисяч радіоактивних відходів. Ці матеріали високоактивні та довгоживучі, тому вимагають постійного контролю. Нині на станції є необхідне обладнання, яке дає змогу ці маси контролювати. За останні 18 років на енергоблоці не було жодних підозрілих змін. Наразі йдуть роботи з уведення в експлуатацію «Нового безпечного конфайнменту».

Силует «Саркофагу» скоро зміниться

Нова конструкція має форму арки і складається з двох частин. Її ширина – 260 м, довжина – 150, висота – 110, товщина – 12, розрахована на 100 років. Це – герметична споруда, тому радіоактивний пил не проникатиме в повітря. У міжарковий простір закачуватиметься тепле повітря, що буде перешкоджати вологості та корозії металу.

Об'єкт «Укриття» не був герметичним, і протягом поставарійних років існував ризик його обвалу. Всередині нового укриття буде обладнання для демонтажу існуючого укриття.

Найбільше людей хвилює, яким чином буде накрити енергоблок. Підрядник «Novarka» стверджує: завдяки спеціальним конструкціям арка зможе «пройти» відстань у 330 метрів до 4-го реактора за 3 дні й накрити стару будівлю.

Як тільки конфайнмент буде введений в експлуатацію (заплановано на кінець 2016 року, роботи виконані на 80%), почнеться демонтаж нестабільних конструкцій існуючого укриття. Людський фактор планують звести до мінімуму.

Нове укриття будується коштом України та країн-вкладників, які вносять свої частини в спеціальний Чорнобильський фонд «Укриття». Головний розподільник фінансів і один із найбільших донорів – Європейський банк реконструкції і розвитку.

Це місто померло молодим

Делегація чернігівців із душевним болем відвідала Прип’ять, місті, що асоціюється з горем і страхом, адже воно померло у 16 років. У результаті Чорнобильської аварії на Чернігівщині постраждало 22% населення. Нині в обласному центрі проживає близько 8 тисяч ліквідаторів і 461 сім'я тих, хто вже пішов із життя. За весь поставарійний час померло близько 150 тисяч людей. Про це розповіли працівники ЧАЕС.

У місті енергетиків мешкало близько 50 тисяч людей, середній вік яких становив 27 років. А саме місто прожило тільки 16 років. Сьогодні воно пригнічує більше, ніж кладовище: за 30 років повністю заросли вулиці, зруйнувалися перекриття деяких споруд, тому заходити туди заборонено, і взагалі перебувати там довго не бажано.

По дорозі в Прип’ять Бурого лісу вже немає, його було зрізано і захоронено 30 років тому. На його місці ростуть зелені дерева.Але на узбіччях стоять знаки, що попереджають про високий рівень радіації.