"Умертвие" та реалії життя пана Бутка
Фарсом обернулися вибори ректора Чернігівського державного технологічного університету. Думка більшості викладачів і вчених виявилася порожнім звуком для кадрової комісії Міністерства науки й освіти.
Про вигравшого вибори (але не рекомендованого до керівництва) професора можемо сказати лише два слова - не крадій. А от його опонент – банкір та екс-губернатор – заслуговує більш докладної розповіді.
Та ми й розповідали про його справи багато разів. (Статті-розслідування "Дзеркала тижня" - «Кто заплатит за базар», «Умертвие», «Минное заграждение», «Умертвие состоялось» і багато інших...)
У тім, що він поведеться з перспективним технічним вузом точно так, як у свій час із Чернігівщиною (при ньому добитої і розореної), немає ніяких сумнівів. Адже навіть нинішнє своє місце за університетською кафедрою ця людина зайняла завдяки підробці.
Бенедикт Спіноза колись спробував створити етику, що підкоряється математичним законам. Не вийшло. Занадто складним виявився світ, витканий із протистояння добра й зла, щоб відобразити його у вигляді теорем.
От простенька задачка. Що більше: 68,5 або 30,17? Думаєте, вам відома відповідь? Донедавна ми теж так думали.
26 червня в Чернігівському державному технологічному університеті відбулися вибори ректора.
Переважною більшістю голосів (68,5%) професорско-викладацького складу підтримали професора, доктори технічних наук Олександра Денисова. Людину складну, суперечливу. Але відому тим, що, очолюючи ЧДТУ багато років, не допустив занепаду державного вузу.
А днями відповідна комісія МОН рекомендувала призначити ректором... претендента, що програв. Колишнього губернатора, банкіра Миколу Бутко. Він набрав 30,17% голосів (для колишнього регіонального політика топ-рівня це ганьба). Про те, яким ключиком були відкриті міністерські двері, можна тільки здогадуватися.
Але не про моральні парадокси зараз мова. Питання коштує про виживання перспективного технічного вузу, що готовить кадри для хімічної й радіоелектронної промисловості.
Адже й стиль керівництва М.Бутка, і його методи боротьби з незгодними, і результати його управлінської діяльності на Чернігівщині добре відомі.
Виборів у житті цієї людини було чимало. Результат із тим, що був йому вигідний збігався нечасто. І тоді на голів незгодних обрушувалося пекло.
Так вийшло, що докладне розслідування його діяльності ми почали в 2000 році саме у зв'язку з виборами. Локальним, нікому не цікавим голосуванням в одній з місцевих організацій...
Згадаємо про їх. Адже несподіваним чином ця виборча афера переплітається з нинішньою... Всі факти, викладені нижче, були обнародувані нами ще тоді, по гарячих слідах. І не були спростовані. Але доказовий матеріал ми зберігаємо донині.
… Миколу Бутко вигнали з губернаторів з нечуваною ганьбою. Необтічне офіційне формулювання виплеснув йому вслід місцевий телеканал, а тодішній президент Леонід Кучма сказав: «Такого бардака, як на Чернігівщині, ніде нема».
Була порушена кримінальна справа – та тільки скінчилося пшиком.
…Потім українські ЗМІ обійшла історія з реставрацією Батуріна, фонд відродження якого Микола Петрович очолив при новій владі.
Потім лопнула «мильна булька» одного з прославлених ним у монографії економічних чудес Чернігівщини - українсько-голландське СП на базі стратегічного радіоелектронного підприємства «ЧеЗаРа». (Див. статті "Дзеркала тижня" «Избранные места из переписки с прокуратурой» і «Зона поражения»).
І от відбулися нові вибори, цього разу – університетського ректора. Вибори, які Микола Петрович Бутко по всіх статтях програв. Але які – волею долі в особі київського начальства – відкривають перед ним нову сферу діяльності.
Основний вектор зрозумілий. У передвиборному виступі він говорив про комерціалізацію університету. (Його конкурент Денисов – про те, що за будь-яких обставинах не можна розбазарити матеріальну базу університету, зокрема земельні й рекреаційні ресурси).
Але чи мав право – моральний й юридичне – Микола Бутко взагалі виставляти свою кандидатуру на вибори? І в чи повній мері усвідомлюють його київські заступники рівень правової відповідальності за їхній протеже?
У нашому розпорядженні виявилася копія документа, від якого в будь-якої нормальної людини розум за розум зайде. У свій час він послужив підставою для початку викладацької кар'єри Бутка.
«Міністерство освіти України. Чернігівський державний технологічний університет.
19.01.2001 №1.
Видана Бутку Миколі Петровичу, голові Чернігівської облдержадміністрації, про те, що він працював за сумісництвом у Чернігівському державному технологічному університеті спочатку на посаді асистента 0,25 ставки кафедри менеджменту з 01.09.1997 року до 31.12.1998 року, а потім на посаді доцента 0,25 ставки тієї ж кафедри з 11.01.1999 року по теперішній час.
Загальний науково-педагогічнй стаж роботи станом на 19.01.2001 складає — 3 роки 4 міс. 08 дн.
Довідка видана для пред’явлення в Міністерство освіти і науки.
В.о. ректора О.П.Гнедін.
Начальник ВК В.П.Хількевич»
Так що ж виходить?
Виявляється, Микола Петрович Бутко вів подвійне життя? Удень, скажемо, рулив областю - зживаючи зі світу непокірливих й організовуючи спецоперації проти неугодних. А ввечері – мирно "асистентував" на університетській кафедрі? Приходив в аудиторію, читав лекції студентам, вів семінарські заняття?
Документ, що послужив підставою для присвоєння йому звання доцента - липа чистої води.
Не будемо коментувати його наукові досягнення. (Про реальну долю «ЧеЗаРи» писали двічі). Не будемо знову повертатися до піка його кар'єри – губернаторства. При ньому по ряду показників область досягла рівня світових стандартів неблагополуччя.
Але от що стосується його доцентства – тут у наявності явна підробка. Якщо нема – нехай підтвердить свій стаж відповідними наказами. Це буде непросто зробити. Зайнявши крісло ректора, мабуть, цілком можливо почистити бухгалтерію. Позбавити її небажаних паперів. Але от сфабрикувати заднім числом необхідну документацію, так ще так, щоб вона експертизу криміналістичну витримала – проблематично.
Мабуть, навіть складніше, ніж, одержавши всупереч волевиявленню колективу владу, зробити над провінційним університетом ще одну операцію з тих, що салтиковський Іудушка Головлєв називав «умертвием»...
… Головлєву його "умертвия" щастя не принесли. Зрештою він таки одержав своє. Так от тільки жертвам "умертвий" від того не легше.
"Зеркало недели" № 27 (706) 19 липня - 1 серпня 2008
Ілля ХОМЕНКО, Володимир ФОМЕНКО
Реалии жизни против «умерщвлений»
В гражданском обществе, где свобода слова является сердцевиной демократизма и залогом непредвзятого позиционирования всех его институтов, журналистику не случайно приравнивают к четвертой ветви власти. При этом не с чьей-то подачи, а с собственных позиций журналисты определяют объекты исследования, персоналии, которые могут оказаться в их объективе, или жанр, в котором излагается информация. Единственное, чем при этом должен руководствоваться журналист, — это необходимость строго соблюдать закон. Именно такой подход дает возможность не нанести моральный или материальный ущерб ни государству, ни другим субъектам права, а прежде всего — человеку. Нетрудно понять, почему именно такой алгоритм общественной жизни исповедует цивилизованный мир, ведь у них закон один для всех и перед ним все равны.
Декларируя открытость и демократичность, авторы многих СМИ охотно пользуются технологиями, тщательно отработанными многочисленными печатными «правдами» различных видов. Для отстаивания единственно правильной точки зрения они имели нехитрый и отнюдь не джентльменский набор приемов и приемчиков. Наиболее употребимые — искусственный подбор выдернутых из жизненного контекста фактов, замена их, при необходимости, намеками или выдумками; тенденциозный комментарий при полном игнорировании другой позиции и т.п.. Материала на эту тему вполне достаточно для основательной диссертации.
Примером такого подхода считаю публикацию «Снова – «умерщвление»?», представленную в номере 27(706) «Зеркала недели» собкорами И.Хоменко и В.Фоменко по поводу моего участия в конкурсе на замещение вакантной должности ректора Черниговского государственного технологического университета. Итак, сверим методологию.
Уже в первых агрессивных строках со словами «фарс», «пустой звук» кандидат представлен в качестве «банкира и экс-губернатора». О том, что он также доктор наук, профессор с более чем 30-летним стажем работы, действительный член двух национальных академий, автор 150 научных работ, руководитель крупнейшей в университете аспирантуры, заслуженный экономист Украины, — ни слова. Указанные научные параметры полностью соответствуют требованиям ст. 39 Закона Украины «О высшем образовании» по поводу права участия в конкурсе. Как этот прием назвать? Правильно — тенденциозный подбор фактов.
Рядом — намеки и передергивания: ведь в банковских учреждениях я никогда не работал. А вот основание в Чернигове банка «Демарк» в самом деле принадлежит к числу моих интеллектуальных проектов, обеспечивших создание высокооплачиваемых рабочих мест и принесших экономическую выгоду для региона.
Кроме того, в соответствии с Законом Украины «О высшем образовании», ректора вуза назначает на должность министр, а орган общественного самоуправления, коим является конференция трудового коллектива, определяет отношение к тому или иному кандидату. О технологии формирования корпуса делегатов конференции разговор отдельный, а между тем за меня проголосовали 30,17% их общего количества. Однако в публикации нет ни слова о том, что это полностью соответствует норме закона. Умолчали также о единогласном решении делегатов конференции рекомендовать министерству на равных рассматривать обе кандидатуры на должность ректора. Авторы не представили информации и о том, почему ключевые, выпускающие кафедры экономического направления получили по пять-шесть делегатских мест, а кафедра физкультуры — десять.
А чего стоит неприкрытая фальсификация содержания моей программы, которая была подробно представлена трудовому коллективу сначала 20 июня, а на конференции 26 июня лишь детализирована в части социального развития! Она совершенно не содержала выдуманных основ направления учебного заведения в гуманитарном направлении, намерений свернуть в нем инженерные специальности, объединить все университеты города и т.п.
По непредвзятым оценкам моих коллег, уставших жить и работать в условиях героизации усилий по удержанию университета на плаву, моя программа «За пять лет пять реальных шагов в развитии университета» была креативной и несла коллективу четко сформулированную перспективу укрепления материально-технической базы, кадрового роста для молодых ученых, социального развития, международной деятельности и т.д.
Кстати — о гетманской столице Батурине, фонд возрождения которого я продолжаю возглавлять. Все инсинуации в СМИ, на которые — по привычке недобросовестно, с недомолвками — ссылаются мои оппоненты, после проверок контролирующими органами правомерности использования средств оказались мыльным пузырем.
Не иначе как циничным является также авторское видение функций кадровой комиссии министерства, поскольку ни малейшего представления о содержании заседания они не могли иметь даже теоретически. Я на подобном заседании был впервые. Возглавлял ее замминистра. Большинства ее членов, которыми являются руководители ведущих департаментов, вообще не знаю. А вот кто и по каким критериями разыскал среди них моих покровителей, является загадкой не только для читателя, но и для меня лично.
Пренебрежительными и оскорбительными являются утверждения журналистов о невозможности одновременно пребывать на государственной службе и заниматься научно-педагогической деятельностью. Ведь, согласно статье 12 Закона Украины «О местных государственных администрациях», главы администраций, их замы, руководители отделов, управлений, других структурных подразделений не могут совмещать свою деятельность ни с какой другой, кроме преподавательской, научной и творческой.
Явление совместительства является характерным сегодня для государственных служащих различного уровня и для абсолютного большинства отечественных учебных заведений всех форм собственности, в том числе широко практикуется и в нашем университете. Получается для кого-то это норма, а для меня почти криминал.
Следующий эпизод. Непонятно, каким образом у журналистов появилась справка многолетней давности о якобы приписанном мною педагогическом стаже, что, дескать, дало возможность фальсифицировать факт присвоения мне ученого звания доцента. Ясно, что об этом я не знал и не мог знать, поскольку все документы готовило руководство университета, а решение принимал ученый совет.
Удивляет и то, что в органах прокуратуры эта информация появилась тоже, но позже, чем у журналистов.
Кстати, после тщательной проверки прокуратура пришла к выводу, что обвинения в мой адрес не соответствуют действительности. Впрочем, уже более месяца публикация гуляет по Украине и никем не опровергается. А в университете — совершенно понятно, по чьему указанию, — она вывешена на всех людных местах для морального давления на меня.
Несколько фрагментов по поводу откровенного опорочения моей предыдущей трудовой деятельности. Я в самом деле с 1994 по 1999 год работал первым замом главы, а с 1999-го по ноябрь 2002 года — главой Черниговской облгосадминистрации. Известно, что должностные действия местных государственных администраций получали в тот сложный период и ныне получают различные оценки властных инстанций, населения и, конечно, журналистов. Но мне, моей большой команде, к которой я отношу своих заместителей, руководителей управлений, отделов, районов, городов и просто единомышленников, сегодня не стыдно за этот чрезвычайно ответственный период работы. Вспомните, ведь это было время гиперинфляции, стагнации экономики, сплошных долгов перед пенсионерами, работниками бюджетной сферы.
Объективности ради замечу, что наша область сложная, имеет особый секторальный уклад экономики и унаследованный еще с 1965 года демографический упадок. И на этом фоне, по рейтинговой оценке президентского и правительственного аппаратов, Черниговщина по показателям социально-экономического развития занимала в 2000—2001 годах соответственно шестое и девятое место среди регионов Украины. Именно поэтому меня — одного из всех глав областных государственных администраций — правительственным постановлением №1077 от 20 августа 2001 года наградили Почетной грамотой Кабинета министров Украины с формулировкой «За значительный личный вклад в социально-экономическое развитие области и по случаю 10-й годовщины независимости Украины».
Я горжусь, что в сложнейший период становления нашего государства мне поручили возглавлять производственное объединение «Черниговский радиоприборный завод» (ныне «ЧеЗаРа»). Спустя четыре года работы на должности генерального директора я передал правопреемникам 12,5-тысячный коллектив без копейки долгов перед работниками и государством. Авторы публикации сознательно умалчивают эти обстоятельства и не вспоминают, что сейчас там работает около трех тысяч человек. Таким образом им удобнее принизить мои профессиональные способности, хотя уже более 14 лет моя деятельность не связана с предприятием.
Хочу также сообщить, что этих журналистов я вообще не знаю, никогда с ними не общался. Не боюсь магнитофонных пленок, на которые намекают авторы. Я ни разу не реагировал на их предыдущие нападки, не буду реагировать и впредь на возможные провокационные публикации. Ныне же делаю это, поскольку они, по-моему, переступили черту дозволенного.
"Зеркало недели" №46(725) 6-12 грудня 2008
Микола БУТКО, професор
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 18194 |
Посилання до теми:
13.07.2007 $2 мільйони за місце в списку хотіли від Бутка
13.07.2007 Ющенку буде радити не лише Бутко. Додались Кармазін і Куйбіда
11.07.2007 Чернігівщина – область без голів
10.07.2007 Лаврик попрощався, а вже сьогодні представлятимуть губернатора Хоменка
5.07.2007 Ющенко не приймає Лаврика. А Янукович визначився
29.06.2007 Хто буде наступним губернатором Чернігівщини або «Не дай Бог повернеться Бутко»?
29.03.2007 Радник Президента Бутко радив служити чесно
15.08.2004 Студентка Чернігівського технологічного університету Олена Костевич виграла золоту медаль на Олімпій
Коментарі (13)
Майя | 2014-06-13 23:20
Владислав | 2009-12-18 21:11
тех кто | 2009-04-02 13:42
Оля | 2008-12-31 11:59
Olga | 2008-12-12 13:26
Vik | 2008-12-12 12:24
А журналістам треба перечитувати написане, перш ніж розмістити на сайті !!!
СтудентЪ (был когда-то) | 2008-12-11 22:26
Сергій | 2008-12-11 17:36
Так що хай пан Бутко зі своєю "коменрціалізацією" та іншими іноваційними ідеями щодо нашої багатостраждальної освіти іде кудись в інше місце.
Tolya | 2008-12-11 15:00
mstar | 2008-12-10 11:33
Сумно.
СтудентЪ (был когда-то) | 2008-12-09 16:57
Женя | 2008-12-09 09:44
ЧРПЗ шкода | 2008-12-09 09:32