Чи заслуговує чернігівська міськрада на звання «Будяк року - 2008»?

Українська Гельсінська спілка роздала антипремії прав людини "Будяк року - 2008". Одна з номінацій – «найбільш інформаційно закритий орган місцевого самоврядування».

Чи могла б чернігівська рада стати лауреатом в цій номінації? Про шанси наших градоначальників далі.

Міський голова Чернігова

Загалом Олександр Соколов достатньо толерантно поводитися щодо журналістської братії. Допомагає йому в цьому радниця Ірина Синельник. Також заступником мера є Оксана Тунік-Фриз, що також має великий досвід роботи в інформаційній сфері – працювала «PR-щицею» в одній відомій пивній корпорації.

Але іноді мер болісно реагує на представників преси. Особливо дратують Олександра Володимировича технічні засоби фіксації. На фотокореспондентку мер може лагідно сказати «Присядь, душа моя» - коли «душа» надто активно пересувається по залу засідань міської ради. А справжній скандал був після заборони мера фіксувати роботу сесії камері рекламно-інформаційного агентства «Gold Future».

Аргументація міського голови не витримувала жодної критики: у вас нема ліцензії на трансляцію, тому вам не можна знімати – заявляв Соколов. Оператор вийшов, а компанія подала в суд і домоглася права вести відеозйомку.

Подібна історія повторилася на останній сесії міської ради, коли камера організації «За Чернігів» з боєм пробивалася на сесію. Оминаючи всі політичні моменти, зазначу, що організація «За Чернігів» має своє видання і журналісти газети мають право фіксувати перебіг сесії в будь-який спосіб: на пам'ять, блокнотом, диктофоном чи камерою.

Не можна не згадати останнього голосування за секретаря міської ради. Міський голова Олександр Соколов особисто наполіг щоб голосування проходило в закритому режимі. І якщо під час першого голосування ця ініціатива не знайшла підтримки в депутатів, то при другій спробі обрати секретаря більшість народних обранців забажали голосувати без преси.

Тільки фракція БЮТ в особі Світлани Сергіївни Глущенок голосно кричала «БЮТ проти того щоб журналісти залишали зал! Зафіксуйте цю позицію!».

Треба віддати належне відділу зв’язків з громадськістю за підготовку достатньо повного комплекту роздаткових матеріалів для журналістів напередодні кожної сесії. В них не завжди є всі проекти рішень, але це, скоріше, технічні обставини ніж умисне приховування. Як зізнавалися працівниці, зміни в порядок денний вносяться до останнього моменту.

Багато питань до роботи офіційного сайту міської ради. Він прогресивніший за білоруські аналоги, але далекий від європейських чи навіть деяких українських відповідників.

Так, після дати 11 березня 2008 року документи в розділі «Регуляторна політика», в якому зосереджені всі регуляторні акти, є недоступним. Що намагається приховати виконком, не зрозуміло, але труднощі для журналістів при пошуку інформації це викликає.

Земельні питання та інформація про інвестиційні проекти, що стосуються забудови, є особливою зоною уваги виконавчого комітету. Вони не оприлюднюються. Оскільки, за словами юридичного відділу, є документами індивідуально-правового характеру. Хоча напередодні кожної сесії відповідні проекти рішень роздаються кожному депутату та журналістам.

Чому не можні вивішувати ці проекти рішень на сайті міської ради, для того щоб громадськість знала кому і за скільки продають їх же землю? Це питання висить в повітрі вже кілька років.

Найбільш суровим представником виконкому для преси є заступник мера з загальних питань колишній військовий Станіслав Віхров (на фото). Саме він нещодавно заявив по новий порядок роботи міської ради з пресою.

Очевидно нова інформаційна політика від пана Віхрова знайшла своє відображення в прес-конференції стосовно ситуації довкола ФК «Десна», на яку були запрошені вибірково лише комунальні ЗМІ та деякі лояльні медіа. Якщо це така форма акредитації журналістів, то виглядає вона принаймні дивною та суперечить визначенню та вимогам акредитації, прописаних в законодавстві.

Як відверто сказав один з чернігівських депутатів, міська рада орган колегіальний – тому відповідальності не несе. Тож і виганяти журналістів з засідання земельної комісії чи обговорення регламенту депутатам не страшно. Відповідальності бо ж не несуть.

А так депутати теж досить лояльно налаштовані до ЗМІ. Особливо їм подобається позувати перед фото та відеокамерами. Не шкодують і красного слівця для гарного кадру.

Ну і звичайно жодне голосування не може бути закритим без згоди на це простої більшості народних обранців. Тож за закриті голосування відповідальність несуть міський голова та депутати в рівних долях.

Згідно дослідження громадської організації «Доброчин», потрапити на прийом до депутата чи отримати відводь на звернення є достатньо важким завданням.

На останок ще один факт. Депутати проголосували за виділення на фінансування комунальних ЗМІ (газету «Чернігівські відомості» та телебачення «Новий Чернігів») близько мільйона гривень в рік бюджетних коштів. Наскільки ефективно використовуються ці гроші, судити читачам та глядачам.

Повертаючись до питання «Чи заслуговує чернігівська міська влада на звання «Будяк року -2008», висновки пропоную робити самостійно на снові вищевикладеного.

Проте, думаю, громадськості варто в цілях профілактики час від часу подавати міську владу до номінування в подібних антирейтингах з детальним перерахуванням всх «заслуг». Можливо після цього рецидиви закритості в місцевих чиновників проявлятимуться не так часто.

Антипремію «Будяк року» засновано Українською Гельсінською спілкою в 2006 році з метою залучення уваги громадськості до грубих порушень прав людини, що відбулися в державі протягом року, і стимулюючи громадську дискусію щодо небезпечних для прав людини тенденцій в країні.

Цього року правозахисники визначили лауреатів у п'яти номінаціях серед 14 найбільших ворогів прав людини в Україні. Кожен із лауреатів отримує свою премію у вигляді цієї засушеної рослини і "почесної грамоти" до неї.

Цього року у номінації найбільш інформаційно закритий орган місцевого самоврядування лауреатом антипремії комісія визначила Луганську міську раду. Таке рішення прийнято за практично одностайне ігнорування депутатами міської ради інформаційних запитів, а також відсутність доступу до проектів рішень або вже прийнятих рішень ради та неопублікування їх на сторінці ради в інтернеті.