Руслан Волощук впевнений, що всі звинувачення проти нього... сфабриковані

1 липня в Деснянському суді Чернігова почався розгляд позову директора ринку «Нива», депутата міської ради Олега Мороза до депутата Деснянської районної ради Руслана Волощука.

Про це пише журналіст Ігор Грищенко на сайті Gorod.cn.ua.

Нагадаємо, що вимогами позову є спростування інформації, озвученої Русланом Волощуком в ході прес-конференції «Кому не до снаги робота громадськості у напрямку створення РЕГІОНАЛЬНОГО ландшафтного парку «Ялівщіна», яка проходила 10 квітня експертному клубі «Чиста політика» .

Позивач також вимагає стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Олег Мороз вважає, що Руслан Волощук 10 квітня повідомив присутнім за круглим столом завідомо неправдиву інформацію, звинувативши його, як депутата, в причетності до дерибану Ялівщини.

До речі, разом з прізвищем Мороза в ході прес-конференції називався ще цілий ряд депутатських прізвищ. Однак аналогічний позов подали тільки він і депутат Наталя Осіковська. Розгляд її позову заплановано на 4 липня.

У залі судового засідання було досить багато глядачів: троє журналістів, представники громадських організацій і, як ми зрозуміли, колеги депутата Волощука.

Позивач, депутат Мороз, до суду не з'явився. Замість нього був представник Олександр Ковальчук, який діяв на підставі довіреності. Судячи з усього, на швидке вирішення питання Олег Мороз не розраховував, оскільки довіреність представникові виписав на рік.

У ході засідання відповідачем був переданий суду низку клопотань, які за згодою представника позивача були приєднані до справи. Якщо упустити всі нюанси розгляду справи, то, по суті, депутат райради Руслан Волощук впевнений, що всі документи, подані до суду, як докази його провини - не що інше, як монтаж.

За запевненням депутата Волощука, інформація, на яку посилається Олег Мороз, на день розгляду справи в суді, на сайті Високий Вал - відсутня, CD-диск з відеозаписом його, Волощука, виступу, залучений до матеріалів справи - ​​не читається. Відповідач впевнений, що ксерокопія статті, зроблена з Інтернету, не може служити доказовим матеріалом, оскільки нотаріально не завірена.

- Такої Інтернет-сторінки я в своєму персональному комп'ютері не побачив. Її немає. На час розгляду справи її немає! - заявив Руслан Волощук.

На невизнання відповідачем факту поширення інформації, представник позивача Олександр Ковальчук озвучив клопотання про заслуховування свідків. Правда, прізвища цих свідків поки названі не були. Але, враховуючи той факт, що прес-конференція - відкритий захід на якому було більше десятка осіб, свідки знайдуться. Тим більше, що відеозапис заходу велася кількома камерами і довести справжність відеозапису буде не так вже й складно, хіба тільки всі відеозаписи «зникнуть», а свідки «забудуть» про що йшла мова ...

- Я зобов'язуюсь у короткий термін подати клопотання за викликом свідків з зазначенням їх адрес та інформації, яка може бути їм відома. Тільки для цього мені необхідно певний час, - заявив представник позивача Олександр Ковальчук.

Крім того, Руслан Волощук подав суду заперечення, в яких, як ми зрозуміли, заявив, що не вважає себе належним відповідачем. Текст заперечення не озвучувався, а представник позивача заявив, що ознайомиться з ним додатково. Суд буде шукати власника Інтернет-сайту (?), щоб згодом визначити, хто ж має відповідати за публікацію. Розгляд позову було перенесено на 30 липня на 14 годин.

Від редакції "Високого Валу" ліричний відступ. Деактивована після подачі Олегом Морозом позову оригінальна публікація із оскаржуваною інформацією авторства Волощука (разом з оригіналом його відеоспічу) може бути так само активована на сайті за бажанням сторін процесу або на вимогу суду. Сторони мають можливіть будь-якої хвилини висловити свої позиції або опублікувати свої спростування на сторінках Інтернет-видання. Шукати власників сайту непотрібно, позаяк вони публічні люди і ховати їм нічого, а у дослівних цитованих висловлюваннях публічного характеру "під запис" є свій належний відповідач. Крім того, відповідно до статті 307 Цивільного кодексу "Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою".

Принагідно додамо, що пан Волощук не звертався до редакції з проханням "демонтувати запис" і пов'язаних з цим збитків журналістам не відшкодовував. Крім того, висловлювання Волощука стосувалися суспільно важливої теми. Редакція деактивувала публікацію з цитатами висловлювань пана Волощука з власної волі через можливе заподіяння автором цих висловлювань моральної шкоди третім особам (позивачам).

Зі слів Олега Мороза, з яким журналіст Ігор Грищенко зв'язався після судового засідання, нам стало відомо, що Руслан Волощук звертався до нього з проханням забрати позов.

Олег Мороз запевнив, що готовий був це зробити, але за умови спростування поширеної інформації на прес-конференції з подальшою публікацією на Інтернет-порталі.

Але, як ми зрозуміли, сторони не прийшли до якої-небудь домовленості з даного питання ...

Після завершення судового засідання Руслан Волощук заявив, що інформація про його виступ на прес-конференції була «перекручена».

Причину позову Волощук бачить у тому, що на сьогодні він - єдиний депутат, який бореться і відстоює Ялівщину: «Серед 84-х депутатів районних рад, я єдиний, хто знає проблеми Ялівщини і відстоює їх» ...

Відповідач впевнений, що не буде переходити на персоналії , а з питання Ялівщини весь час звинувачував у бездіяльності Чернігівська міська рада. Крім того, посилаючись на ту саму ст.307 Цивільного кодексу заявляв, що не давав згоди на проведення відеозйомки свого виступу, хоч і висловлювався на публічному заході, а проти відкритої зйомки, як вже зауважували, не висував жодних заперечень.

Виходило так, що на прес-конференції його знімали мало не «прихованою камерою»! Але прес-конференція якраз і є заходом відкритого характеру, на якому фото-, відео-та аудіозаписи здійснюються відкрито. Так що з боку журналістів ніяких порушень бути просто не могло.