Чернігівська поліція не може працювати по-новому, а потерпілі не хочуть далі терпіти

Зустріч за «гострокутним столом», яку провела громадська організація «Правочин», передбачала нестандартний формат спілкування. Головним спікером тут був народ, тому й розмова вийшла не «кругленька» та «гладенька».

Людям, які роками ходять до правоохоронців і не можуть добитися справедливості, просто увірвався терпець.

Експертами у цій розмові були адвокати Анатолій Пономаренко та Світлана Гаврилова, начальник департаменту в Чернігівській області Національного координаційного комітету сприяння протидії корупції Олександр Сакір, представники міських громадських організацій.

Ось історії з реального життя. Здавалося б, вони нереальні за змістом. Але це – правда, яку з болем у душі озвучували учасники засідання «гострокутного столу».

1. Учасниця зустрічі Ніна Федорівна вкрай схвильовано розповідала і показувала документи, які свідчать, що дільничний, замість того, щоб захистити, обзивав жінку божевільною і тримав, коли її били… колеги на робочому місці. У міській поліції хоча й відкрили кримінальне провадження, але Ніну Федорівну… не визнали потерпілою.

2. Лариса Анатоліївна віддала машину в оренду одному з перевізників. Улітку автомобіль обікрали на автостоянці на солідну для жінки суму. Орендар від неприємної пригоди «відхрестився», а поліція не бачить вини орендаря і, як вітру в полі, шукає крадія. Отак Лариса Анатоліївна втратила майно і оббиває пороги правоохоронних структур, добиваючись справедливості.

3. Кілька місяців тому Наталія Леонідівна викликала поліцію: сусід на її очах шкодив її майно (робив дірки у новенькому паркані). Замість того, щоб зупинити правопорушення, дільничний «професійно» порадив… жити з кривдником по-добросусідськи і домовитися про припинення конфлікту. Жінка поскаржилася на дільничного в поліцію, але й досі чекає відповіді.

4. Без перебільшення, детективну історію повідав Володимир Іванович. Членам садівничого товариства нав’язують установку за тисячу гривень електролічильників невідомого походження. Якщо хтось відмовляється – самовільно проникають на дачну ділянку, яка є приватною власністю, і відрізають електрику. Викликали поліцію, зафіксували факти. Але ці документи… зникли. Згодом знайшлися, але на розслідування це не вплинуло. Поліція не припинила правопорушення і не зацікавилася, звідки ж узялися ці лічильники.

5. Обурюється і Яків Наумович: виклав поліції факти скоєних злочинів, внаслідок яких він утратив квартиру. Тепер має клопіт ходити до поліції, нагадувати про себе, а зрушень у розслідуванні немає.

6. Юлія Павлівна, яка має юридичну освіту, свого часу вісім років захищала інтереси потерпілого. Наполегливість перемогла. Каже, що зустрічала і порядних людей у міліції. Але то рідкість. Тепер, маючи досвід відстоювання прав, допомагає знайомим. Порівнює: поліція – це та ж сама міліція, тільки з новою вивіскою.

Ці історії слухав заступник начальника Чернігівського міського відділу поліції Олександр Тищенко, делегований для участі в засіданні «гострокутного столу». Всі факти він законспектував і пообіцяв доповісти начальнику.

А заступник начальника управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Сергій Мітічкін запропонував усі озвучені факти викласти на папері й передати до його відомства.

Організація «Правочин» це зробила без зволікань.

Громадськість одностайна – до гострих кутів у поліції треба привертати увагу, а такі зустрічі проводити регулярно. Бо «реміліційна» (не плутати з революційною) ситуація назріла: поліція не може працювати по-новому, а потерпілі вже не будуть такого терпіти.

Як показує досвід, за «круглим столом» такі проблеми не розв’язуються. А от за «гострокутним» – варто спробувати.