Прилуки: «Слуховий апарат»

Навіщо Беркут, міський голова Прилук, влаштовує запізнілі громадські слухання?

Колись класик радянської пісні Володимир Шаїнський написав на замовлення КВНівський гімн. Текст простакуватого хіта є слова: «Пусть не решим мы всех проблем, но веселей станет всем».
Ці слова без перебільшень можна назвати лейтмотивом громадських слухань, котрі із завидною завзятістю проводить Юрій Беркут.

Відбуваються вони зі сталою періодичністю, як і концерти Саші Маслякова, і досягають аналогічної мети. Народ послухав, посміявся і розійшовся.

Гротескність, абсурдність та іронічність виступів Беркута дадуть фору навіть таким стовпам жанру, як «Уральські пельмені» і «95-й квартал». На тлі нашого мера професійні КВНщики просто відпочивають.

Та за лицедійство останніх глядачі платять гроші, а за блюзнірство першого громада розплачується. І тут уже не до сміху.

20 лютого Юрій Беркут скликав громадські слухання на БАМі. Порядок денний зустрічі влади з мешканцями цього мікрорайону включав усього-на-всього два питання. Перше аморфне – звіт мера про його роботу у 2007 році, друге – конкретне, яке стосувалося доцільності будівництва автозаправного комплексу на розі вулиць Гвардійської і Перемоги.

Зрозуміло, що увага присутніх зосередилася на заправці. Адже жителі мікрорайону ще влітку зверталися до мера. Вони висловили свою категоричну незгоду з вибором місця будівництва. А також – різке невдоволення тим, що дізналися про майбутню автозаправку не від представників влади, а від працівників фірми-забудовника. Вони почали розмічати будмайданчик просто на їхніх городах!

Не будемо заглиблюватися у хронологію отриманих забудовником самоврядних рішень щодо здійснення його бізнес-проекту. Достатньо сказати, що рішення про затвердження проекту землеустрою було ухвалене 28 квітня 2007 року. На той момент Юрій Беркут не спромігся порадитися з прилучанами і поцікавитися, що вони думають з приводу підписаного ним рішення.

І лише через рік мер згадав про громаду та влаштував їй показові слухання. Самого себе. Зручна позиція, подана під соусом законності. І перед бізнесменами не совісно та не в боргу – коли щось не зростеться, можна звернути на люмпен. І перед виборцями легко відбілитися – буцімто я погоджую з вами...

Після гарячих дебатів заслухана громада сказала будівництву автозаправки «НІ». Тепер міська рада має розглянути результат слухань і ухвалити відповідне рішення. Усе це дуже добре, але все треба робити вчасно. Навіть якщо рада заборонить розпочати будівництво автозаправки, то потенційний забудовник звернеться до суду і беззаперечно виграє його, поновивши свої права.

Такі приклади у Прилуках уже є. Під патронатом Беркута на півдорозі зупинено будівництво торговельного комплексу біля 13-ї школи. Тоді вийшло майже так само. На стадії попереднього погодження розміщення об’єкту громаду ніхто не питав, а коли підприємець зібрав усі необхідні дозволи, то було застосовано інструментарій громадських слухань. Будівництво заборонили. А підприємець звернувся до суду і відстояв свої інтереси.

Кому ж доведеться розплачуватися за посадову некомпетентність? Звісно, громаді. Адже ошукані підприємці (як у першому, так і в другому випадку) примусово стягнуть кошти за завдані збитки з міського бюджету. От тільки прикро, що не з кишені мера.

З приходом Юрія Беркута до влади бізнесовий клімат у Прилуках погіршився. Замість того, щоб створювати сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу, який даватиме прилучанам гарантовані робочі місця і поповнюватиме міську казну, мер чинить йому усілякі перешкоди.

Повернімося до того ж БАМу. Прикриваючись захистом інтересів членів територіальної громади, Юрій Беркут зупинив рішення міської ради щодо будівництва у цьому мікрорайоні торгово-розважального центру з кінотеатром, катком, магазином і закладом громадського харчування. А відтак місто, що потерпає від безробіття, втратило близько 500 робочих місць, шанс більш інтенсивного розвитку одного з мікрорайонів і низку сучасних послуг для його мешканців.

Зараз багато говорять про те, що Прилуки вимирають. А вони не тільки вимирають, а й виїжджають. Молодь тікає з Прилук, бо не бачить тут для себе перспектив ні в плані житла, ні в плані роботи.

Але Беркута ця тривожна тенденція не обходить. Йому якби тільки виглядати білим і пухнастим. Хоча навряд чи вдасться Беркуту й надалі приховувати своє рильце в пушку за допомогою запізнілих громадських слухань.

До теми: