Глухий кут депутатської демократії Або вдаримо хамством по...

Такого у Прилуках ще не було. На останній сесії міської ради очільник однієї з фракцій у своєму виступі образив і принизив колектив КП «Прилукитепловодопостачання».

Його промову транслювали, навіть, по місцевому телебаченню. Хоча, на мою думку, на екран ні в якому разі не можна пропускати хамство...

Вочевидь, політична війна стала способом життя наших обранців. Кожен із них вважає себе великим стратегом і мріє про швидкий розгром опонентів.

Звинувачення на адресу прилуцького мера, які озвучив депутат міськради, теж були позбавлені етики. Добродій не зважив на те, що саме за цього мера проголосувала переважна більшість городян. Причому, колеги навіть не пробували зупинити словесний «потік» безкультур’я обранця. Хоча, треба віддати їм належне, самі трималися у дозволених рамках.

Подумалося: якщо це демократія, то чому вона така? Адже колись давно відомий політик У.Черчілль стверджував: демократи, вирішуючи питання, не повинні сперечатися. А у нас тут справжня політична істерія.

Колективу згаданого підприємства було б доцільно подати на цього депутата в суд. За неетичність і нетактовність. І вимагати від свого образника публічного вибачення та матеріальні компенсації, як це чинять у цивілізованому світі.

І ще. Згадаймо недавній мітинг, що відбувся у Прилуках біля пам’ятника Т. Г. Шевченку. Тоді цей же самий депутат дозволив собі, образно кажучи, залізти до кишені керівника підприємства – оприлюднив його зарплату. А про свої доходи (треба сказати, солідні) чомусь промовчав... Що ж, можливо, така поведінка – спосіб підняти власний рейтинг?

До речі, мітинг не вдався. Адже обранці, які взяли у ньому участь, не звернули уваги на виступи пересічних прилучан, котрі порушували проблему «Прилукитепловодопостачання». Тому й питання, винесені на мітинг, зайшли в глухий кут...