
«Деснянська правда»: Звернення до земляків
Сьогодні - два тижні, як у чотирьох журналістів «Деснянської правди», що на початку листопада оприлюднили свого Відкритого листа, відключили на роботі доступ до Інтернету.
У всіх інших працівників газети доступ до Інтернету весь цей час не переривався, навіть у коректорів!
До того ж і досі не надане місце в рідній газеті для оприлюднення своєї точки зору з приводу останніх подій навколо «Деснянки».
Хоча вони вже двічі письмово зверталися з цього приводу до керівництва ВАТ «РВК «Деснянська правда» та редактора Лариси Мілової.
Замість того, «Деснянська правда» почала друкувати «листи читачів», у яких опальних журналістів уже звинувачують у тому, чого вони не робили. А саме – в упередженому ставленні до публікацій своїх колег.
Тим часом навіть оперативні матеріали декого з «неугодних» взагалі не потрапляють на шпальти газети.
За таких обставин у згаданої четвірки журналістів «Деснянської правди» не залишається іншого виходу, крім чергового звернення до земляків на сторінках інтернет-видання «Високий Вал».
Ми думаємо не лише про колектив, а й про жителів області!
Думка про те, що жителі міст і сіл Чернігівщини можуть втратити свою найдавнішу газету – «Деснянську правду» - непокоїть багатьох журналістів області. Звідки така думка взялася? Вона давно є очевидною не тільки для фахівців та експертів, а й для всіх, хто слідкує за обласним медіа-простором.
Для нас, нині працюючих у «Деснянці» журналістів, вона чітко оформилася під час зборів трудового колективу 30-го жовтня. Поспішність і утаємниченість, із якою було організоване зібрання, сумбурність пояснень, роздратування через запитання журналістів, відсутність юриста і представника видавця (ВАТ «РВК «Деснянська правда»), які б дали необхідні пояснення — це всього лише штрихи. Картина ж почала малюватися кілька років тому...
Ми живемо в час «дикого капіталізму», коли всіма правдами й неправдами (останнє – частіше) привласнюється не лише те, що «погано лежить», а й те, що законно належить іншим. Спочатку це були підприємства, тоді - - колгоспи, ліси, надра, згодом — нерухомість, за тим — засоби масової інформації.
Відомих схем і механізмів переходу громадської власності, створеної працею багатьох поколінь людей, у приватні руки – безліч. А от механізму повернення незаконно (чи то пак – помилково) приватизованого – немає жодного! Повернути громаді втрачене у нашому суспільстві просто неможливо! Отож, дорогі земляки, ви розумієте нашу занепокоєність ситуацією навколо газети.
Уявіть собі, що стара добра «Деснянка» (з усіма своїми плюсами й мінусами) перетворилася на «кишенькову» газету однієї політичної сили.
Хіба ви не начиталися за останні роки однобокої партійної преси, де всіх «чужих» і «неправильних» обливають брудом, вихваляючи себе — білих і пухнатих, а необхідної для людей інформації — нуль? Хіба зможе така газета об'єктивно висвітлювати життя області, в тому числі й діяльність непримиренних політичних опонентів?
Світовий і український досвід показує — ні, не зможе. Партійні газети ніде в світі не є засобами масової інформації — це лише засоби партійної агітації. У них навіть кримінальні історії та кулінарні рецепти рідко друкують. Не кажучи вже про серйозні новини та статті на проблемні теми, над якими мають працювати професійні журналісти, а не партійні функціонери з однією думкою в голові: як очорнити опонента і відбілити себе.
Дорогі земляки, хіба таке нам треба?
Ми, які по 10-20 років чесно пропрацювали в газетах, добре розуміємося на всіх тонкощах цієї справи (в тому числі, і юридичних), маємо своє бачення реорганізації «Деснянки» з користю для жителів області, а не їм на збиток. Але нинішнє керівництво газети і видавець (ВАТ «РВК «Деснянська правда») не хотіли з нами говорити на цю тему ні до зборів, ні під час їх проведення, ні за столом переговорів, і ми зрозуміли: вони не хочуть і не збираються нас чути. Тому й довелося висловлюватися через Інтернет.
Отож ми вважаємо, що газета повинна стати обласним комунальним підприємством, а керівництво газети, з усього видно, хоче чогось іншого. Чи не тому тривалий час наполегливо розповсюджуються чутки про те, що газета страшенно збиткова? Правда, керівник видавництва на останніх зборах трудового колективу газети (після нашого резонансного відкритого листа) заперечив ці чутки.
Тож виходить, якщо газета прибуткова, а співзасновники (облрада і облдержадміністрація) плюс десяток' різних обласних служб укладуть з видавцем угоди про висвітлення своєї діяльності на платній основі (як того вже давно вимагає закон), то чому б не бути комунальній газеті? Мовляв, у неї немає майна і приміщень.
Але ж до створення ВАТу (коли «Деснянка» була юридичною особою) в неї було чимало приміщень? То чому б не пошукати їх тепер? Адже власність газети «Гарт», що була «загубилася» у ВАТі, нещодавно віднайшлася. З допомогою обласної ради. Прецедент, як то кажуть, створено, давайте і ми підемо цим шляхом. Навіщо город городити і велосипед винаходити, якщо більшість схожих на «Деснянку» газет в Україні якраз так і живуть?
А чому б нашому керівництву чи представникам співзасновників не поїхати, приміром, у Суми (або інший обласний центр з успішним досвідом реорганізації і впорядкування старої газети) для консультацій. Гадаю, ніхто б не відмовив, аби чернігівці звернулися з таким проханням. Наразі ж нам здається, що зовсім інші думки турбують голови наших керівників.
У № 130 від 13 листопада газети «Деснянська правда» (на стор. 2) розміщено відкритий лист-відповідь під назвою «А про колектив «Деснянки» хтось подумав?» Вийшло дивно: читачі побачили відповідь на той лист чотирьох незгодних журналістів, якого вони не читали.
Що люди можуть зрозуміти, коли не знають, про що йшлося спочатку? Отож ми звернулися до керівництва, аби нам (відповідно до закону) було надано можливість надрукувати і свого листа, аби читачі отримали повну інформацію. На жаль, нам не дали такої можливості...
Але чому? Хіба розумні й сильні опоненти так мають поводитися з меншістю, яка хоче розібратися в ситуації? Зрештою, хіба відмінявся перший журналістський обов'язок «докопування до істини»? Якщо більшість права, то нехай не боїться відкритої дискусії. Поки ж ми констатуємо: керівництво газети хоче вести боротьбу «під килимом», щоб ніхто не бачив і ніхто нічого не чув.
Дорогі земляки, ми - такі ж прості люди, як і ви. Ми, як селяни й робітники Чернігівщини, не нажили статків своєю роботою, але у нас усе-таки є одне неоціненне багатство: свобода слова і відсутність внутрішнього цензора.
Тому ми кажемо вам правду, не зважаючи ні на що.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 15007 |
Посилання до теми:
19.11.2008 «Деснянська правда»: За склом
13.11.2008 "А про колектив «Деснянки» хтось подумав?" Відповідь Чемберленам
13.11.2008 "Деснянка": Репресії почалися? ФОТОфакт
12.11.2008 Загибель та прихватизація "Деснянської правди". Версія КДБ
11.11.2008 Правда про легендарну «Деснянську правду»
21.09.2008 Голова обласної ради відкрила генделик у Чернігові
7.11.2008 "Автостопом на край світу": Презентація книги Олександра Волощука. ФОТО
22.10.2008 Газета “Взгляд” – старий новий знайомий
2.10.2008 Отакої! Складено протокол на редактора чернігівської газети
5.07.2008 Інтернет-видання прибрало стовпи!
2.07.2008 Видання Православного журналу «Вера и Жизнь» відновлене у Чернігові
5.05.2008 Газети Чернігівщини – у Мінську
11.02.2008 Редактор газети із застосуванням зброї затримав порушників
23.11.2007 Театр проти газети: Сьогодні суд не відбувся
18.10.2007 Чернігівщина: Борзнянська друкарня стане приватною
19.09.2007 «Законослухняний природохоронець» позивається до журналіста та газети
Коментарі (15)
xs | 2008-12-02 16:44
Спасибо, "ВВ"!
Natali | 2008-11-30 17:41
читач-2 | 2008-11-30 17:09
Неравнодушный | 2008-11-30 13:51
Горожанка | 2008-11-30 13:40
обласного совета. При этом напускает на себя важный вид, порой изображая первое лицо в редакции, а не второе. Видимо, хочет Мылову подсидеть. Что ж бывает. Но странно другое. То, что ни облсовет, ни ОДА до сих пор не высказали свою позицию... Мне, как избирателю и жительнице области, это непонятно и неприятно. Такие "тихони", живущие за народный счет, мне не нужны.
Павел | 2008-11-29 20:39
равно удален ( и на очень большие расстояния) как от журналистики, так и от полиграфии. Кстати, о нем, экс-налоговике, а по призванию и главным доходам - торговце недвижимостью, черниговский литератор целую поэму написал. А начинается она так:
Ой, замашки
У Івашка.
В Олександрівці він – цар.
Продає будинки гожі
Все дорожче і дорожче.
Та й нарощує навар.
І такого ось ділка
Допустили в РВК.
Та повернемось в той день,
Коли десь пропав вірмен...
Влад | 2008-11-29 19:40
Ось такі вони - Мілова та її поплічник Громовий, що узялися маніпулювати колективом. Втім, з Міловою усе зрозуміло. Ця пані у кріслі редактора такої газети – повне фарисейство. Та й честь і репутація «Деснянки» - це для неї пустий звук. Вона сама не приховує, що має запасний (а., може, й головний) аеродром – «власний бізнес у Прилуках». Ну, а ти, Петре?. Мало завинив перед «Деснянкою» своєю бездіяльністю і відставанням від життя у попередні роки?
911 | 2008-11-29 16:58
иван | 2008-11-29 16:40
Oper | 2008-11-29 16:32
Sirko | 2008-11-29 16:28
Владимир ЛЫСЕНКО | 2008-11-29 11:11
Спасибо, "ВВ"!
SeGrey | 2008-11-28 09:23
А взагалі давайте бути об`єктивнішими. І говорити лише про те, що ми знаємо напевне. А то чутки, домисли це якось ницо і не достойно уваги.
У статті написано не більше ніж там написано.
Коля | 2008-11-27 21:19
читач | 2008-11-27 17:59