Залишати часточку серця

Ім’я депутата обласної ради Анатолія Костянтиновича Мирошниченка добре відоме на теренах області. Його активна життєва позиція, добрі справи для людей красномовно говорять самі за себе. А чутливе серце завжди відгукується на всі актуальні події, він не стоїть осторонь гострих проблем нашого життя, а докладає всіх зусиль для їх розв’язання.

А сьогодні ми попросили Анатолія Костянтиновича розповісти докладніше про себе: про сім’ю, роботу, власну систему цінностей, що допомагає успішно йти по життю. Отже, знайомство зблизька.

- Анатолію Костянтиновичу, розкажіть, будь-ласка, звідки Ви родом, де навчалися, коли потрапили на Чернігівщину?

- Народився в Харківській області, але половину свого життя – майже 20 років провів на Чернігівщині. Після закінчення Пермського військового авіаційного училища (яке закінчив з відзнакою), був направлений у військову частину А 2442 старшим техніком, де прослужив 10 років. Армія багато чому мене навчила, насамперед, дисципліні, відповідальності за свої вчинки.

- Ваше життя вже давно не пов’язане з військововою службою. Ви змінили її на мирну спеціальність, започаткували власну справу, стали успішним бізнесменом. Як це Вам вдалося?

- Скажу відверто: кожна людина – господар своєї долі. І зараз, підійшовши так би мовити, впритул до важливого рубежу – 40-річчя, можу зробити висновок: життя вдалося. Це якраз той вік, коли й зроблено вже чимало, і попереду ще стільки можливостей для самореалізації, для втілення задуманого, для добрих справ, заради чого, власне, ми і живемо на цій землі.

За характером я людина емоційна і водночас рішуча. Ніколи не зупиняюсь на досягнутому, а коли поставив перед собою мету – впевнено йду до неї. Ще під час служби у військовій частині в Прилуках я вирішив здобути другу освіту – цивільну. Вступив до Харківського державного університету сільського господарства. І спеціальність обрав, яка ближче до душі, інженер – механік. Додатково вивчав курс «Економіка підприємств». Складно було поєднувати все: і роботу, і навчання, але це дало свій результат. В 2003 році вже започаткував власну справу, щороку розширюю сферу діяльності і зараз вже можу з повним правом назвати себе успішним підприємцем.

- Що Ви вважаєте головним у своїй підприємницькій діяльності?

- Зрозуміло, що розвиток самого бізнесу, а як наслідок збільшення робочих місць, підвищення заробітної плати, покращення соціальних умов для своїх працівників. Розвивати ті напрямки виробництва, які найбільш потрібні для економіки області та країни в цілому. Хоча працювати доводиться в нелегких умовах, долаючи наслідки системної кризи. Та я поставив за мету – ні за яких обставин не скорочувати працівників, не зменшувати рівня заробітної плати. І зараз можу з гордістю сказати, що на підприємствах, де є моя частка і до яких я безпосередньо причетний, загалом працює понад тисячу чоловік, а заробітну плату вони отримують вищу, ніж середня по Україні.

Я вважаю, що люди – це найвища цінність. І дбати про них – обов’язок кожного керівника. Мені приємно бачити, що з обранням Віктора Януковича Президентом України турбота про кожну людину стає загальнодержавною програмою. Радий від того, що й мені особисто випала можливість втілювати в життя один з її напрямків, а саме – спорудження соціального житла для малозабезпечених та пільгових категорій населення.

- А як Вам вдається поєднувати такий напружений робочий ритм з депутатською діяльністю?

- Мабуть, допомагає міцний армійський гарт. Знаєте, військова людина завжди залишається військовою. А свій громадянський обов’язок депутата обласної ради вважаю почесним і дуже відповідальним. Довіра людей надихає і окрилює, спонукає до щоденного творчого пошуку. Я вже не першу каденцію є депутатом обласної ради. А до цього – з 2002 по 2006 роки обирався депутатом Прилуцької міської ради. Отже маю вже 10-ти річний досвід роботи депутатом. За це десятеліття до мене звернулось дуже багато людей, це і дериктори шкіл, головні лікарі, сільські голови, звичайні мешканці нашої області. Намагався всіх вислухати і допомогти.

Відчули різницю в роботі депутатом міської та обласної ради, мабуть повноважень побільше стало?

- Так, у депутата обласної ради і повноважень, і можливостей більше, але значно більше і відповідальності. Хоча при кожній нагоді стараюся використати всі важелі впливу, щоб принести максимальну користь Прилуцькому району, який давно вже став для мене рідним, та ні на мить не забуваю про обов’язок перед всією областю. Як член постійної комісії з питань регіонального розвитку та будівництва докладаю всіх зусиль, щоб до області заходили потужні інвестори, керівники нової генерації, створювались сучасні підприємства, впроваджувались новітні технології.

- Вас знають в області не лише як активного депутата, а й щедрого благодійника, мецената. Що спонукає до цього?

- Потреба душі, поклик мого небайдужого серця. Хоча нині серед багатих людей існує така собі данина моді - бути щедрими. На моє ж глибоке переконання – добро треба робити завжди, постійно і без зайвого галасу, заради людей, а не заради слави. Я вважаю, що якщо хочеш вчинити зло – сім разів подумай – і не зроби, а добро ж роби, не вагаючись. Моє серце зігріває вдячність людей за спорудження у Прилуках храму Божої матері, участь у відбудові монастиря в Ладані, допомогу в реставрації Яблунівського храму. Є ще ряд постійних проектів, в яких приймаю участь: це спонсорська допомога в організації Міжнародного турніру з вільної боротьби «Ілля Муромець» та Міжнародного фестивалю слов’янських бойових мистецтв «Перунів полк», а також облаштування у школах сучасних комп’ютерних класів. А найближчим часом планую встановити сто нових стільців в Будинку культури села Погреби Прилуцького району.

Для кращого виконання своїх депутатських обов’язків постійно спілкуюсь з людьми, підтримую зв’язок з керівництвом районів області. Зокрема, до мене звернувся голова Прилуцької райдержадміністрації Олег Нестеренко допомогти вирішити проблему з 10-ти непрацюючими ліфтами в багатоповерхівках Ладана. Проблему ми вже вирішили, ліфти працюють. Також відгукнувся я й на прохання директора Малківської школи замінити у приміщенні вікна. Думаю, що 18-19 серпня нові вікна будуть встановлені, і школа 1 вересня гостинно зустріне дітей новими, сучасними вікнами/

Велику увагу приділяю спортивним та культурним подіям області. За моєї підтримки відбудеться 3-ій Міжнародний фестиваль слов`янських бойових мистецтв «Перунів полк.

- Такий напружний ритм Вашого життя. І як Ви все встигаєте? Мабуть, молодість допомагає?

- І не тільки молодість. Є у мене надійний тил, який і надихає, і сил та оптимізму додає. Це моя сім’я. Сімейні цінності вважаю найвищим духовним багатством, як і віру в Бога. У мене чудова дружина та троє дітей – дві доньки і син. Стараємося виховати їх з вірою в Бога, справжніми людьми, патріотами Вітчизни. Хоча статки дозволяють мені жити і працювати в Києві (де маю свій бізнес), у столицю переїжджати не збираюсь. Та і вчити дітей по закордонах, як нині модно серед сучасної української еліти – також. Вважаю, що якісну освіту можна здобути і в Україні. Треба тільки робити все для цього необхідне на державному рівні. Так само і створювати нові робочі місця з гідною оплатою праці, щоб наші випускники вузів не їхали по світах шукати кращої долі, а знаходили її в рідній державі. Як кажуть, де народився, там і пригодився.

Стосовно мене – то це Чернігівщина, з якою пов’язую і свою долю, і долю своїх дітей. Навіщо їхати кудись в далекі краї, в пошуках екзотики та історичних цінностей, коли наша область – це унікальна перлина України.Чого варті лишень козацький Батурин, унікальні храми Чернігова, Ніжина, Козельця. А до відродженої святині – Густинського монастиря, що неподалік Прилук, як цілющого джерела віри і духовності , тягнуться люди з далеких і близьких країв. Неперевершені за красою ландшафтні дендропарки в Качанівці, Тростянці, Сокиринцях. Ось далеко не повний перелік тих місць, до яких хочеться повертатися знову і знову. Тому, на моє глибоке переконання, туристична галузь має стати потужним джерелом наповнення бюджету, важливою складовою інфраструктури області, наряду з подальшим розвитком промисловості, сільського та лісового господарства, для чого у нас є всі можливості.

- І наостанок – яке Ваше життєве кредо? Та щоб хотіли побажати молодому поколінню?

- Кожна людина приходить у цей світ, аби виконати своє призначення. Моє життєве кредо – робити добро людям, і в кожній справі залишати часточку серця. Завжди відстоюватиму ідеали правди і справедливості, які сповідую сам та найбільше ціную в людях. Жити прагну так, щоб встигнути зробити все, що задумав – і як батько, і як громадянин – щоб діти мої жили в заможній державі Україна і пишались нею. Цього ж бажаю і всім молодим людям – ровесникам незалежності нашої держави, щоб вони були наполегливими у досягненні мети, розбудовували Україну своїми ділами, розумом і серцем та стали справжніми патріотами Вітчизни.

- Дякую за інтерв’ю. Нехай все задумане – здійсниться!

- Спасибі.