Анатомія виборів. Або про те, що не всі знають

Цей матеріал автора, який є одночасно кандидатом, вивішений на його сторінці в мережі Фейсбук. «Високий Вал» вважає, що він написаний САМИМ автором за стандартами аналітичного матеріалу і може бути розміщеним, як інформаційний.

«Вибори невпинно приближаються і треба робити вибір! Чи не робити взагалі і не прийти на вибори!? Ці запитання і собі і іншим задають люди все частіше, чим ближче до виборів.

Проте більшість людей і не здогадуються, як же в їхній голові виникає рішення голосувати за того чи іншого кандидата чи партію.

Як людина вирішує за кого голосувати?

Як показують наукові дослідження із цього питання, лише кожен восьмий, а іноді і десятий іде на голосування, чітко знаючи, за кого буде голосувати!

Всі інші визначаються у кабіні для голосування, або спитавши у сусіда, родича, чи згадавши мельком рекламу із телевізора чи газети.

Користуючись цим знанням, наші мільйонери та скоробагатьки різних мастей буквально заповнюють все довкола інформацією про себе „хорошого”! При цьому втрачаючи розум і логіку в погоні за депутатським мандатом, оскільки верхньої межі витрат грошей на вибори у нас не існує.

Скільки вони тратять на вибори, щоб стати депутатом?

Наприклад, знавці сміються, що „Громадська думка” на кожного із 4-х депутатів міськради витратила по 1 мільйону гривень!

Простіше було би купити в міській раді оптом зразу 4-х за 1 мільйон!

На останніх виборах в Київську міськраду витратили на одного виборця в 10 раз більше, ніж в США, в столиці цієї країни Вашингтоні!

При цьому вони не гребують порушенням закону, як то роздача подарунків виборцям, чи початком агітації ще до офіційного оголошення Центральної виборчої комісії про те, що таку агітацію можна проводити.

Мета одна – добратися до „корита” та почати множити свої мільйони в тіні депутатської недоторканості. Іншим це пояснити не можна.

За влучним висловом про таких філософа Григорія Сковороди, якби ці „торгівці” хотіли щось зробити краще для людей і України, то за 21 рік уже б щось зробили, а то лише забирають, як забрали гарантовану статею 49 Конституції України безоплатну медицину!

Зрозуміло, що потративши такі гроші, вони вважають, що вже розрахувались із виборцем і нічого йому не винні! Виборець продав мандат депутата і лишається із своїм інтересом, тобто обманутим дурнем!

Як вони створюють ілюзію єдиних „прохідних” кандидатів?

Майстерність цих наперсточників-ілюзіоністів вражає своєю цинічністю та хитрістю. То ж розглянемо по порядку, як вони це роблять.

1. Починають виборчу кампанію ще задовго до офіційно оголошеної дати, користуючись своїм службовим становищем, під видом „інтенсивної роботи”, „благодійних подарунків” від фондів, що створені переважно за рахунок скерованих туди благодійних внесків замість того, щоб направити кошти в бюджет, а також під виглядом громадських приймалень.

2. „Засвітившись” перед журналістською братією та показавши свою „грошовитість”, починають „ділити” журналістів, громадські об’єднання, соціологічні фонди і т.п. між собою, заманюючи щедрими гонорарами.

Особливо на цю „наживку” легко клює молода братія, тридцятирічні, котрим треба швидко заробити легкі гроші для сім’ї чи для відпочинку, або вже досвідчені „політичні кілери”, що зробили таку роботу своїм ремеслом .

3. Дальше дві команди навперейми починають хвалити своїх „кумирів” сворюючи враження „всезагальної любові”, ну як колись про Сталіна чи Брежнєва!

А на завершення – оголошують високі рейтинги своїх „шефів”, зовсім не опираючись на якісь соціологічні дослідження!

Все як у анекдоті про війну, коли на запитання, хто більше бреше на війні, дається така чітка відповідь: „На війні більше всього брешуть „газетчики” і розвідники, бо перші відповідають – попробуй, зроби заперечення, а другі – піди провір”.

Як тут заперечиш, коли виборча компанія ще не починалась, або щойно почалась, а всі основні засоби масової інформації вже поділені за великі гроші і друкують та повідомляють лише за ці ж гроші!

По закону ж оплата може бути здійснена лише із банківського рахунку офіційно зареєстрованого кандидата!

Як тут провіриш результати опитування, коли вони у них свої, закриті, та який смисл для інших, хто ще не проводив передвиборної роботи!

Роби свої дослідження, після того, як 1-2 місяці „пропіаришся”, поспілкуєшся із виборцями!

Як все виглядає в Чернігові насправді?

Саме в результаті такого підходу до проведення виборів у Чернігові виділилися зразу „два перших” кандидати у депутати. Про те не все у „двох перших” так красиво, як їм малюють їхні команди за їхні гроші!

За півтора місяці спілкування із виборцями у дворах та при поквартирних обходах стало зрозуміло, що „два перших” загнали себе в тупик своєю передчасною атакою, перехитрили себе!

Попробую узагальнити те, про що говорять люди:

- Почавши завчасно „переможну ходу” „два перших” вже встигли надоїсти людям своїм „блиском” та впевненістю (був би один, було би правдоподібно, а то два переможці, так не буває!)

- Команди двох перших із всіх сил „мочать” противника, і взаємно вже понизили свій рейтинг до критичного. Ніхто із них вже не в силах зупинитися в поборюванні іншого, а основні „козирі” ще не дістали!

- Команда „місцевого першого” явно хворіє на „синдром Кравчука”. Це коли впевнений у перемозі, що всі тебе підтримують, як перший Президент Кравчук. Чим це закінчилось для Кравчука – всі пам’ятають. Подейкують після виборів політологічний словник поповниться новим терміном „синдром С...”.

- Команда „заїзджого першого” помилково зробила основну ставку на Ялівщину, думаючи „попіаритись” на екологічній темі і нічого не смислячи в цьому. За що була поставлена на лопатки „місцевим”, отримавши попередньо вельми „неприємний привіт” із незрозумілої для людей молодості „буремних дев’яностих” „заїзджого першого”, коли здобувались мільйони!

- „Заїзджий перший” вирішив домовитись, щоби на його користь віддали голоси своїх виборців кандидати інших опозиційних партій. Але щось не склалось – чи то не хочуть понижувати рейтинг своїх партій, чи то „перший” не позиціонує себе як представник об’єднаної опозиції, а як міфічний „представник громади міста Чернігова”. „І я не я і хата не моя”, мабуть відчуває, що голосів об’єднаної опозиції для перемоги буде недостатньо!

- Та й „місцевий перший” стидається свого „регіонального” походження, інакше би не заявив щось на вроді того, що „Чернігів не буде жити ні за прилуцькими ні за донецькими „понятіями”! От в чому вже правий, так точно правий – іноді правда проривається через стиснені зуби!

- А тим часом кандидат від КПУ інтенсивно забирає голоси консервативного чернігівського електорату у самовпевненого „місцевого першого”.

- Відома „третя сила” інтенсивно забирає протестний електорат, що розчарувався у самовпевненості і „глянцу” обох „перших”.

- Складається враження повторення древньої китайської притчі: „Де б’ються два глупі самовпевнені тигри – шанс виграти приз має хитра мавпа на дереві”! Хто це буде – покаже час!

Про підготовку до фальшування результатів виборів

Виходячи із відповідного зниження рейтингу партії влади та об’єднаної опозиції, підготовка до фальшування результатів виборів вже почалася і йде вона по таких основних напрямках:

1. Включення в виборчі перегони великої кількості так званих „технічних партій” та „технічних кандидатів мажоритарщиків”

2. Мета вищеозначеної маніпуляції має як мінімум два завдання. Перше - отримати перевагу по кількості членів дільничних виборчих комісій, а друге - отримати резерв перекачки голосів, що віддані за „технічних” до „пачки” партії влади чи провладного кандидата.

На етапі підрахунку голосів в ДВК це зробити трохи складніше, а на етапах між ДВК та окружною комісією, а особливо Центральною виборчою комісією – зовсім просто, адже жодна технічна партія, що не пройшла бар’єр не стане оспорювати, чому вона отримала 1% голосів а не 3%!

3. Про те, що така підготовка проводиться, свідчить нещодавно проведена нарада одним представником міськради, що спить і бачить себе у кріслі мера!

Нарада проводилась у режимі строгої секретності із директорами шкіл та іншими керівниками установ, де будуть виборчі дільниці.

Опрацьовувалось питання про те, як посадити комісію при роботі і особливо при підрахунку голосів, щоб камера, котра буде працювати на кожній дільниці не зафіксувала порушення, котрі буде здійснювати комісія.

Вища ступінь лицемірства – і камери ставлять для гласності і думають, як їх використати для фальсифікації!

Думаю, на цей раз після програшу влади, а це таки станеться, всі фальсифікатори сидітимуть разом із Луценком і Тимошенко, ніхто вже не буде „розпускати соплі”, як колись Ющенко після президентських виборів!

Це варто памятати тим, хто хоче попасти в великі крісла, як би не попасти в інші, менш привабливі!

Закон твердий, але закон – слід памятати всім це древнє римське прислів’я, особливо тим, хто мітить у законники...

Іван Осадців»

Ілюстрація