«О курде, бережи свої набої»

Коли ветерани збиралися у центрі Чернігові для відзначення 69-ї річниці Великої Перемоги: «Пам’ять і примирення», згадався український Поет з Черкас Василь Симоненко.

Ветерани говорили про своє життя, про війну, а черкаський хлопець через 15 років після закінчення Великої Вітчизняної війни писав вірші, в яких натякав на те, хто після Перемоги душив українців.

Він закликав бути пильними своїх земляків, але в умовах тотальної цензури називав їх «курдами». Мовляв, віршик не про нас. Такий собі інтернаціоналізм:

Курдському братові
Волають гори, кровію политі,

Підбиті зорі падають униз:

В пахкі долини, зранені і зриті,

Вдирається голодний шовінізм.

О курде, бережи свої набої,

Але життя убивців не щади.

На байстрюків сваволі і розбою

Кривавим смерчем, бурею впади.

Веди із ними кулями розмову:

Вони прийшли не тільки за добром,

Прийшли забрати ім'я твоє, мову,

Пустити твого сина байстрюком.

З гнобителем не житимеш у згоді:

Йому "понять", тобі тягнути віз.

Жиріє з крові змучених народів

Наш ворог найлютіший – шовінізм.

Він віроломство заручив з ганьбою,

Він зробить все, щоби скорився ти.

О курде! Бережи свої набої –

Без них тобі свій рід не вберегти.

Не заколисуй ненависті силу,

Тоді привітність візьмеш за девіз.

Як упаде в роззявлену могилу

Останній на планеті шовініст.