Архітектор Інтермаріуму: у Києві презентували посмертну збірку праць філософа Олександра Маслака

Олександр Маслак ще з кінця 90-х років відстоював ідею Балто-Чорноморського союзу, яка у наш час, фактично, втілилась у життя. Після трагічної загибелі філософа його колеги та друзі зібрали докупи його публікації, в яких окреслена стратегія української нації, актуальна саме для нашого часу. Так, ніби автор знав про події, які стануть через п’ять років після його загибелі.

У неділю, 11 вересня, у приміщенні Музею гетьманства в Києві відбулась презентація збірки праць українського філософа Олександра Маслака “Український архітектор Інтермаріуму”. Це – посмертна збірка, яку підготували товариші та колеги науковця. Олександр Маслак загинув п’ять років тому – 6 вересня 2017 року в автокатастрофі поблизу Рівного, повертаючись з наукової конференції у Варшаві. У тій аварії Україна втратила п’ятьох відомих українських політологів – патріотів своєї держави. Всі вони їхали в одній автівці…

Місце для презентації книги було обране невипадково. Саме в Музеї гетьманства проходили зустрічі молодіжного крила Союзу Гетьманців-Державників, співзасновником якого на початку 2000-х років був Олександр Маслак. У націоналістичному русі він перебував ще з 90-х, хоч і був позапартійною людиною, як кажуть його колеги. Ще тоді, на рубежі 20-го та 21-го століть Олександр Маслак обстоював ідею Балто-Чорноморського союзу – геополітичної осі у Центральній та Східній Європі, у якій Україна займала б чільне місце. Товариш філософа, історик Олександр Алфьоров згадує: тоді, понад 20 років тому, ця концепція здавалась фантастичною.

“Коли Сашко пропонував цю тему і наполягав на тому, що побудова Балто-Чорноморського союзу зміцнить наш геополітичний простір, захистить нас, він дивився як крізь воду на події, які відбуваються сьогодні. Тоді не всі були здатні зрозуміти його рівень аналітики. Тоді казали: “ну який Балто-Чорноморський союз, якщо у нас тут є ГУАМ, НАТО, ЄС”. Хтось навіть виступав за союз з Білоруссю та Росією. А от Сашко чітко казав: є вертикаль від моря до моря, ми будемо щитом, щитом усієї Східної Європи. І нині ми бачимо, що різні організації провели вже мабуть з десяток конференцій про Балто-Чорноморський союз. Це вже стало данністю і всі вже розуміють, що справді Україна посідає цю вісь. Тоді ж, у 90-і, 2000-і він був одним з небагатьох, хто намагався пояснити цю потребу”, – розповів Олександр Алфьоров.

Інший товариш філософа – політолог Юрій Ноєвий – назвав Олександра Маслака автором “консервативного повороту” в українському націоналізмі, який внаслідок діаспорного впливу у 90-х роках мав значні ліберальні нашарування.

“Він один з тих, хто вплинув на своє покоління. Тих, хто людей дії спрямовував у правильному напрямку”, – зазначив Ноєвий.

Своєю чергою, головний редактор журналу “Країна” Артем Скоропадський відзначив Олександра Маслака як одного з ідеологів новітнього українського націоналізму та консерватизму, що прийшли на зміну діячам 30-х – 40-х років ХХ століття, заповнивши інтелектуальну пустку, яка тривала понад 70 років.

“Ця книжка – це просто такий настільний підручник для молодого інтелектуала – українського націоналіста. Тому що ми всі читали “Кобзаря”, всі читали Липу, Степана Бандеру. А це – новітня ідеологія українського націоналізму”, – сказав у своєму виступі Артем Скоропадський.

Олександр Алфьоров, Артем Скоропадський, Юрій Ноєвий

До збірки “Український архітектор Інтермаріуму” увійшли як наукові праці, так і публіцистичні твори Олександра Маслака, а також – його інтерв’ю. Після трагічної загибелі філософа товариші та родина збирали його доробок по всіх усюдах: рукописи, файли на робочому комп’ютері, листування. На жаль, деякі праці поки що не віднайдені. Зокрема, відомо, що в останні роки життя Олександр Маслак працював над двома масштабними дослідженнями. На замовлення австрійського видання – готував історію України від часів Київської Русі до сьогодення. Також – писав книгу про Тараса Шевченка.

“Він хотів виправити дисбаланс обізнаності західного суспільства з українською історією. Він писав для того, щоб цю книжку переклали німецькою. На запит видавництва він робив фокус на історії минулого століття, зокрема – готував хроніку Голодомору, про що на Заході тоді мало хто знав”, – розповідає колега Олександра Маслака, філософ Олена Семеняка.

“Він також домовився з видавництвом, що робитиме акцент на історії еліт. Часто говорять, що Україна – це літературна нація, що історія, наприклад, 18 – 19 століть – це історія сільських вчителів, які займались просвітою, тощо. Він казав: “Ні, історія – це справа еліт”. Він готував історію українського державотворення. Це був би найкращий виклик, найкраща відповідь російській історіографії, яка завжди показує Україну як якийсь недопростір, простір між цивілізаціями.

Друга праця – це переосмислення Шевченка. Він бачив Кобзаря як державотворця, хотів позбавити його соціалістичного нальоту. Для нього Шевченко був виміром елітарним, передусім, і він хотів переінтерпретувати його спадок в тому ключі”.

Олена Семеняка

Батько філософа Олександр Маслак-старший розповів, що ці дві праці, які вже готувалися до друку, раптом зникли після трагедії.

“Де вони ділися – поки що невідомо. Єдине, що я знайшов, – це його передмова, і то вона коротенька, бо вона не вся”, – поділився Олександр Маслак-старший.

Батько також зазначив, що праці його сина хотів видати Центр гуманітарної освіти Національної академії наук України, де працював Олександр Маслак. Проте Центр мав намір опублікувати лише науковий доробок, а публіцистику – як додаток. Батько наполіг, щоб усі праці були вміщені в одній книжці.

Олександр Маслак-старший

Праці філософа надрукувало видавництво “Орієнтир” – перше, засноване ветеранами українсько-російської війни. Над дизайном книги працював співзасновник видавництва Микола Кравченко. Ветеран полку “Азов” загинув у березні цього року на Київщині. Роботу над виданням закінчувала його дружина Ольга.

“Ми живемо в такий час, що багато хто йде. Але лишає по собі спадок”, – сказав під час презентації Олександр Алфьоров.

Серед відвідувачів заходу були не лише товариші та знайомі Олександра Маслака, але й люди, які цікавляться сучасною українською філософською думкою. Один із них – Євген, переселенець з окупованої частини Запорізької області. Хлопець розповів, що придбав майже всі книжки, видані “Орієнтиром”. Проте бібліотека лишилась на окупованій території.

“Мене цікавить філософія, цікавить український націоналізм. Це як хоббі, бо освіта в мене – фізична реабілітація, фізичне виховання. Ще до війни у нас в селищі було багато проросійських людей. На противагу їм я почав дивитися, які є наші інтелектуали, які діячі, які думки стосовно України, її історії. Однодумців в мене там, де я мешкав, не було.

Після окупації почекав кілька місяців. Зрозумів, що роботи нема. На співпрацю з росіянами не пішов. Я був керівником спортивної секції і нам сказали, що або ви співпрацюєте, або йдете. Я свою секцію закрив”, – розповів Євген.

Під час презентації було важко не відволікатися на новини. Лише за годину, поки тривав захід, Збройні сили України звільнили Козачу Лопань, Вовчанськ – кілька селищ і міст на Харківщині. Ще ніколи, здається, історія так стрімко не розгорталась просто на наших очах. Якщо ще десять років тому ідея Балто-Чорноморського союзу здавалась фантазією, то нині, на тлі можливого розпаду Російської імперії, перед Україною постає перспектива стати центром не лише Східної Європи, а й так званого “Євросибіру”, про що згадала у своєму виступі Олена Семеняка.

Дещо інша думка в історика Олександра Алфьорова. Він вважає, що Україні точно не варто інтегрувати якісь частини Російської Федерації. Натомість, зосередитись на зміцненні економіки та технологій.

“Ідея Інтермаріуму полягає в тому, щоб бути щитом європейців від інших двох цивілізацій. Україна, будучи європейською цивілізацією, знаходиться історично, цивілізаційно поруч з двома іншими. На схід від нас – євразійська цивілізація, на південь – ісламська. Тут знаходиться край Європи. Коли Росія розпадеться, жодних територій, звісно, брати не потрібно, тому що сьогодні територіальні претензії не стоять на першому місці. Треба думати про космос, про транснаціональні капітали і контроль Україною тих держав, які утворяться на місці Російської Федерації – насамперед, економічний”, – зауважив історик.