Феномен Польщі та стосунки з Україною: чи варто чекати нової унії

Економіка якої країни найбільше зросла за останні тридцять років – з 1990 до 2020? Гадаю, ніхто не здивується відповіді – Китаю. А от срібний призер таки багатьох заскочить: це Польща. Після падіння комунізму її ВВП зріс на 857%. В Індії, яка на третьому місці – на 703%.

Польща вже випередила європейські господарки Швецію та Бельгію і в найближчі роки стане однією з двадцяти найсильніших економік світу.

Що це все значить для України? Як величезні можливості, так і не менші виклики і навіть загрози.

Почнімо з того, що польський економічний успіх має й українську долю – спочатку мільйона заробітчан, а тепер і майже двох мільйонів біженців: так-так, українці в Польщі не нахлібники. Торік польський уряд витратив на допомогу уходцям 3,5 мільярди злотих, але у вигляді податків отримав від них 10 мільярдів.

На щастя для Польщі і на жаль для України 40% біженців не збираються повертатися додому.

На побутовому рівні поляки трохи втомилися від величезної кількості українців, які ще й часто мають дуже схожий культурний візерунок з ненависними їм русскіми: не рідко поводяться по хамськи, не гречно, не виховано; а особливо дратує їхня російська мова.

Але маємо перші тріщини і в міждержавних стосунках: спочатку заборона на український аграрний імпорт, а тепер вже й актуалізація старих претензій, що президент України має знову і знову вибачатися за Волинь.

Все це неприємно, хоча і не катастрофічно – проте очікувано: чим ближче Україна буде до перемоги, чим меншою ставатиме російська загроза для Польщі – тим більше Варшава буде тиснути на Київ.

Це нормально – свій інтерес так само має бути головним і для України, ми не у всьому можемо бути однодумцями. Ми довіку будемо вдячні полякам за все, але воюємо за суверенітет, а не зміну одного старшого брата на іншого.

Головне, щоб такі дурні сварки не привели до глобального конфлікту, яким скористається Москва – як це вже сталося в XVII столітті.

Рік тому президент Зеленський сказав, що в майбутньому між Україною та Польщею не буде кордонів – ні політичних, ні економічних, ні історичних.

Якого розвитку подій варто чекати далі, у дослідженні відомого журналіста-міжнародника Олега Манчури: