Степану Бандері – 100 років. АУДІОраритет

Слухати аудiо

Урочисті збори до сторіччя з дня народження Степана Бандери відбулись сьогодні у Чернігові біля Каменю борцям за волю України.

Зібрались близько 40-50 чоловік – представники правих партій, громадських організацій та патріотично налаштовані чернігівці.

Але говорити про Бандеру ми сьогодні не будемо. Надамо слово йому самому.

Дня 31.3.1950 р. Провідник ОУН Степан Бандера дав інтерв'ю п'ятьом чужинним журналістам. Він з'ясував основні постуляти зовнішньої політики українських революційно-визвольних формацій.

Зустріч відбулася конспіративно, в малому готелі. Місце зустрічі й доїзд до нього були пильно стережені українською охороною, і назва місцевости в околиці Мюнхену не була відома її учасникам, а в пресі була оголошена, як “ближче неозначена місцевість.

Ці особливі заходи обережносте були спричинені тим, що Ст. Бандера жив у той час під постійною, настирливою нагінкою ворожої агентури, яка сама або при “приятельській прислузі” окремих службовиків західніх розвідок винищувала або насильно вивозила (тобто “репатріювала”) до СССР особливо небезпечних для російсько-большевицьких союзників політичних діячів.

Тому Ст. Бандера жив у відлюдній місцевості під прибраним чужим прізвищем і під постійною озброєною охороною старшини УПА, що був висланий ген. Чупринкою з бойовою групою через ЧССР до Проводу ОУН.

Пресова конференція знайшла широкий відгомін у світовій пресі Европи, Північної Америки й Арґентіни. Щоденники 72 країн подали, як свого роду сенсацію, повідомлення про цю пресконференцію. В окремих газетах (також і в деяких українських) зміст інтерв'ю був невірно поданий або й навмисне тенденційно перекручений. Текст пресових конференцій подаємо на основі звідомлення приявного на ній кореспондента “Шляху Перемоги” (ч. 15 1950 р.).

Привітавши журналістів, Степан Бандера заявив, що, йдучи назустріч часто висловлюваним побажанням чужинних журналістів, хоче дати їм інформації і вияснення про сучасні визвольні змагання України, щоб вони могли вірно поінформувати про них західні народи.

– Голова Проводу Організації Українських Націоналістів.

– Визволення України, повалення стану поневолення України большевицькою Росією, відбудову Самостійної Української Держави на українській етнографічній території, знищення російського імперіялізму, розподіл СССР на самостійні національні держави всіх поневолених Москвою народів.

– До народоправства (демократії) і соціяльної справедливости. ОУН бореться проти большевицької диктатури, тоталізму, проти комуністичного суспільного поневолення й визиску. В українській державі український нарід свобідною волею має вирішувати сам про її державний і суспільний устрій. Українська держава запевнить свобідний розвиток усіх ділянок життя — релігії, культури, господарства, забезпечить всебічну особисту свободу і справедливість усім громадянам України, свободу індивідуальної і збірної діяльности громадян на суспільно-політичній, господарській, культурній і на інших ділянках.

– Революційною, збройно-політичною боротьбою цілого українського народу в спільному протибольшевицькому фронті з іншими поневоленими народами.

– ОУН є визвольно-революційною організацією, яка єднає в собі елементи організації політичної і мілітарної, відповідно до того, що українська визвольна боротьба є одночасно і суспільно-політичним процесом і збройною мілітарною дією. Діяльність ОУН полягає на унапрямлюванні й організуванні протибольшевицьких і протиросійських процесів і акцій, з українським національним, самостійницьким змістом у всіх ділянках життя. Членські кадри ОУН підготовляються однаково до політичної, як і мілітарної боротьби, та ведуть її в обидвох формах.

– Українські визвольні змагання очолює Українська Головна Визвольна Рада, що постала 1944 р., діє в Україні, як революційний найвищий орган українського народу в протиставленні до московської експозитури — т. зв. уряду УССР. УГВР, що має характер революційного парляменту, і її виконний орган — Генеральний Секретаріят — перебувають ввесь час в Україні.

Українська Повстанська Армія — це підпільна революційна військова формація, що веде мілітарну боротьбу в рамцях цілої революційної дії.

– Найтісніша співдія. УПА постала із збройних відділів ОУН під час II світової війни, коли мілітарна боротьба розгорнулася у великих маштабах, на два фронти, проти німців і проти больше-виків. Основою УПА стали військові відділи ОУН, але в УПА входять теж не члени ОУН, всі, хто хоче брати участь у збройній боротьбі проти ворога за волю України. УПА побудована й діє на принципах чисто мілітарних в достосуванні до підпільних умов. УПА веде мілітарні операції в рамцях цілої революційної боротьби, яку практично організує й провадить ОУН.

– Ні. Головним Комендантом УПА є ген. Тарас Чупринка.

– Він є другим Головою Проводу ОУН.

– Операції УПА, їхні розміри і форми є кожночасно достосо-вані до ситуації. Під час війни і зразу після її закінчення УПА діяла більшими військовими одиницями, переводила мілітарні акції великих розмірів, опановувала повністю великі територіяльні смуги.

В сучасній, стабілізованішій ситуації, форми дії УПА е інші, як під час війни. В роках 1945-1948 большевики кількома наворо-тами провадили масові акції для ліквідації політичного підпілля. Багато дивізій оперували по кілька місяців по цілій території України. Коли дивізії совєтської армії виявились дуже мало надійними, від 1946 р. большевики уживають майже виключно військ НКВД.

Ані відділів УПА, ані цілого революційного підпілля ОУН большевикам не вдалося знищити. Тепер УПА діє меншими, роздрібненими відділами.

Головні цілі сучасних мілітарних дій УПА такі: посилення загального суспільно-політичного революційного процесу; захист населення перед винищуючими акціями НКВД, як, напр., масові вивози; паралізування і нищення осередків поліційного й економічного терору; революційно-пропаґандивні рейди до інших підбольшевицьких країн для підсилення тамошніх революційних рухів; розвиток і удосконалювання методів збройної революційної боротьби; унагляднення усім народам в СССР, що збройна революційна боротьба можлива й успішна в кожних обставинах, всупереч усім зусиллям большевицького терору; революціонізуючий вплив на совєтську армію; втримування в постійній дії основних кадрів революційної армії, яка у відповідний час буде здібною зорганізувати і повести до боротьби маси зреволюціонізованого вояцтва.

– Чи з боку большевиків були інші спроби довести до припинення боротьби, напр., заклики?

– Так. Від 1944 до 1947 р. большевицький уряд кількакратно звертався з офіційними закликами до українських революціонерів, щоб вони занехаяли боротьбу, приобіцював “амнестію”, говорив про українську державу. Українці надто добре знають москалів, і того роду підступні звернення не мали жодного послуху.

В інших країнах, напр., у Польщі, де підпільні сили частинно далися піймати на такі підступні потягнення большевиків і вийшли з підпілля, це привело не тільки до значного послаблення і демобілізації протибольшевицького підпілля, але також до поступового ув'язнення, вивозів і ліквідації всіх виявлених підпільників (Тут мається на думці членів польського підпілля, головно АК — “Армії Крайовей” — Д. Ч.)

– Який кількісний стан УПА?

– Це таємниця.

– Чи можете подати орієнтаційні дані з минулого про кількісний стан і про розміри більших операцій УПА?

– На переломі 1944 і 1945 рр. наші вороги, німці й больщевики оцінювали в своїх розвідчих звітах стан УПА на приблизно 200 тисяч війська.

В одному з більших кількаденних боїв проти однієї частини УПА з большевицького боку брали участь 3 дивізії (бій в смузі Чорного Лісу на Підкарпатті в 1945 р.). Відділи УПА, завдавши великі удари большевикам, зуміли прорватися з оточення.

– Всю зброю УПА здобуває на ворогові. Зокрема великі запаси зброї походять з часів війни. Головною зброєю є машинові кріси й пістолі, різні Гранатомети, ручна протипанцерна зброя, легкі протипанцерні гарматки.

– Большевики, так як і німці, вживають проти УПА і танків, і літаків та артилерію. УПА літаків не має. Танків і Гранатометів уживали відділи УПА тільки деколи, в поодиноких боях, захопивши їх від ворога.

– Сила ОУН не міряється кількістю її зорганізованих членів. Вона полягає в тому, що ми мобілізуємо, організуємо і направляємо до плянової боротьби самостійницькі стремління і протиболь-шевицьке наставлення цілого українського народу. В боротьбі ОУН бере участь велика частина українського народу в різних формах та підтримує і співчуває їй увесь народ за вийнятком малої жменьки комуністів і їх прислужників.

– Половина з коло 45 мільйонів українців візьме безпосередню активну участь в протибольшевицькій визвольній революції. (Решта — нездібні до безпосередньої боротьби).

– Вибраний на голову Проводу ОУН. В 1940 р. вибраний тимчасово Конференцією, в 1941 р. Великим Збором, найвищою установою ОУН, яка встановлює програму, організаційні закони і покликає Провід. Востаннє вибраний по виході з німецького концентраційного табору Конференціями ОУН в Україні в 1945 р. і в 1947 за кордоном. (Рішення обидвох конференцій мають силу постанов Великого збору ОУН — прим. Ред.).

– В 1941 р. після проголошення відновлення Української Держави проти волі й плянів гітлерівської Німеччини. В'язнили до 1943 р. в тюрмі ґестапо в Берліні, а потім до вересня 1944 в концтаборі Захсенгавзен в Оранієнбурґу.

– Восени 1944, як уже відступали з України, німці звільнили мене й малу частину українських націоналістів, стараючись приєднати собі прихильність українців. Пропозиції співдії я відкинув, так само як й інші. Німці держали мене під поліційним наглядом, зпід якого я втік на початку 1945р.

– Чи німці пропонували українцям співпрацю, обіцюючи державну самостійність?

– Під час війни гітлерівська Німеччина ніколи не ставилась направду позитивно до справи української державної самостійности, тільки намагалася заманити сумнівними обіцянками в далекій перспективі.

– Чи український народ не сподівається визволення від війни між Америкою і СССР?

– Ми рахуємо тільки на визволення власною боротьбою, протибольшевицькою революцією. Війна може створити пригожі обставини, бути помічною. Але на визволення чужими силами Україна не рахує.

– Загальний революційний зрив в Україні і в інших підбольшевицьких країнах прийде у пригожий для того момент. Більше значення матиме дозрівання революційного процесу серед широких народніх мас, зокрема серед інших народів та зріст революційних настроїв у совєтській армії. А в другу чергу ролю відограє пригожий момент.

– Так. Ведеться успішна пропаґандивна й підготовча акція серед вояцтва совєтської армії, українців та інших національностей, щоб вони, замість захищати большевицький режим і московський імперіялізм, у відповідний час стали проти нього, в боротьбі за свободу, по боці визвольної революції.

– Як уявляєте собі пригожий момент для вибуху революції?

– Він може мати внутрішній характер — крайньо скрутне положення цілої большевицької системи і режиму, зокрема економічне заломлення. Внутрішній розвиток СССР йде по цій лінії прогресивно. Або друга можливість: криза зовнішнього характеру, війна, чи інша форма великого натиску на СССР ззовні.

– Ні. У нас люди знають, яке є відношення і яка політика Америки супроти СССР. Але знають, що війна така прийде невідхильно. СССР підготовляється до неї і її викличе.

– Маємо відомості про те, що діється в Україні і на цілому просторі СССР. Підготування большевиків до війни іде в різних ділянках:

а) психологічна мобілізація під прикривкою гасла “за мир”; большевики ведуть пропаганду, що Америка готується до аґресії і СССР мусить її відбити, знищити англо-американський імперіялізм,

б) СССР тримає під зброєю багато річників, веде інтенсивний військовий вишкіл всієї молоді не тільки в армії, але теж в комсомолі, в різних парамілітарних організаціях,

в) ціле господарство СССР і сателітів наставлене виключно на підготування війни, розбудову воєнного промислу, упослідження всякої продукції для мирних потреб,

г) інтенсивна розбудова великанських повітряних сил, морської фльоти, зокрема підводних човнів, будова доріг виключно в пляні потреб аґресивної війни, інтенсивне будування летовищ, великих підземних воєнних магазинів, розміщення їх на окраїнах території СССР, при шляхах випадів і в країнах сателітів — все це наглядно вказує, що СССР готується до війни поза власними кордонами, до аґресії.

– Коли, на Вашу думку, СССР викличе війну з Америкою?

– Тоді, як вже не зможе більше здобувати в “тихій війні”, коли на Заході не буде мати більше успіхів у своїй комуністичній, розкладовій і підривній дії і як наткнеться на твердий спротив у своєму просуванні на схід, в Азії, як це сталося на Близькому Сході. Тепер СССР не потребує одвертої, повної війни, доки при пасивності західніх держав здобуває легше і більше без великого риску.

– Чи Ви хочете спровокувати війну між СССР і Америкою?

– Ми не маємо змоги цього зробити ані це не лежить в сфері наших завдань. Ми ведемо свою власну боротьбу і дбаємо про спільний визвольний фронт усіх поневолених большевизмом народів. А питання війни західніх держав з СССР — це справа захисту їхніх життєвих інтересів.

– Коли б дійшло до війни між Америкою і СССР, чи тоді вибухла б революція в Україні?

– Якщо б воюючі проти СССР держави виразно й зобов'язуюче задеклярували підтримку українським самостійницьким змаганням, визнали українську державність, як одну з цілей війни, і на ділі трактували Україну та її союзників, нашу визвольну боротьбу за союзника — тоді наша революційна боротьба велась би за таким пляном, щоб якнайбільше причинитися до швидкого і повното повалення спільного ворога і до встановлення миру.

На випадок іншої постави держав, що воюють проти СССР, ми трактували б їх війну як також чужу нам справу і свою власну боротьбу провадили б виключно за власним пляном, як пе для нас було б найкорисніше, не маючи підстав координувати її з воєнними плянами противників СССР.

– Чи ОУН дістає допомогу від американців?

- Ні.

- Чи співпрацює з СІС? (Американська контррозвідка)

– Ні. Натомість знаємо, що різні люди підшивалися під фірму Організації і вводили в блуд американські чинники.

– Так. Служба Безпеки викрила трьох аґентів НКВД, які мали таке завдання.

– Чи міг би хтось з журналістів піти в Україну і побачити там Вашу боротьбу?

– Засадничо так. Передумовою до того є повне обостороннє довір'я і вимога взяти на себе ризик. Приблизно половина людей, що виконують завдання зв'язку між краєм і закордоном — гине.

– Скільки приблизно з України бійців УПА в рейді до Німеччини? Чи ще прибувають такі відділи?

– Перед двома роками до Німеччини й Австрії пробились рейдом приблизно 300 вояків УПА і членів ОУН з західніх українських окраїн під Польщею. (Не “околиць” — як подали деякі чужинні газети — Ред.). Вони дістали наказ перейти сюди тоді, коли після дворічної боротьби з тих теренів виселено все українське населення. З матірних українських земель приходили тільки малі групи для зв'язку.

Наприкінці Бандера звернув увагу західніх кореспондентів на такі питання:

Дотогочасна політика й тактика західніх держав супроти СССР має багато хиб, які шкодять боротьбі проти большевицького наступу на ввесь світ.

Розмежування большевизму від російського імперіялізму є неправильне. Не можна знищити одого, залишаючи другий, а вже цілком нереальна концепція, мати одного з них за союзника проти другого.

Такою хибною концепцією є ставка на російські сили, які виступають проти большевизму, а самі є за втриманням імперії, яка поневолює інші народи.

Рівнож помилковою є ставка на т. зв. тітоїзм, націонал-кому-нізм, з надією, що його вдасться мати союзником проти СССР. Це другий троянський кінь. В світовому змагу комуністи знайдуть спільну мову з СССР. Пактуванням з Тітом і т. п. західній світ позбавляє себе ідейного обличчя в боротьбі з большевизмом.

Багато шкоди в протибольшевицькому фронті накоїла концепція протидіяння большевицькій системі методами легальними, парляментарних виборів і т. п. В країнах новоокупованих Совєт-ською Росією, в т. зв. сателітах спрямування національних і протибольшевицьких змагань на той шлях легальної боротьби принесло великі втрати, демобілізацію і заламання протибольшевицьких сил. До цього причинилась політика західніх держав, яка штовхала ті народи на такий шлях. Проти большевизму — системи безоглядного терору, безправства, тоталізму — є можливий тільки один спосіб визвольної боротьби для поневоленого народу — безкомпромісова революція.

Західній світ недобачає і недоцінює найпевніших і найтвердших сил в світовому змаганні з большевизмом — революційних визвольних рухів поневолених народів.

Так само як Україна, багато інших народів ведуть свою боротьбу з большевизмом, з російським загарбницьким імперіялізмом. Національна ідея, змагання за свою самостійність і свобідний розвиток, дає тим народам силу витривати в найтяжчому змаганні тоді, коли могутні держави пактують з СССР.

Тепер боротьба наших народів не йде осамітнено. Усі самостійницькі, революційні сили єднаються в Антибольшевицькому Бльоці Народів, творять спільний фронт визвольної боротьби. В АБН входять визвольні рухи таких народів: азербайджанці, білоруси, болгари, грузини, естонці, ідель-уральці, козаки, литовці, лотиші, мадяри, румуни, серби, словаки, туркестанці, українці, чехи, хорвати.

– Бо польські політичні чинники за кордоном не погоджуються на принцип самостійних національних держав в етнографічних границях, що його прийняли усі народи АБН. Вони хочуть прилучити до Польщі частини земель українських, білоруських, литовських і ін. Але на рідних землях існує співдія українського революційного руху з польським протибольшевицьким підпіллям, яке не обстоює імперіялістичних позицій.

* * *

Закликом, що протибольшевицькі сили західніх народів повинні підтримати визвольну боротьбу народів АБН, не тільки в ім'я вселюдських ідеалів, але теж у своєму власному інтересі, закінчилося інтерв'ю С. Бандери з чужинецькими журналістами.

За інф. stepanbandera.org

Фото: Сергій СТУК

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити