Дев’ять діамантів у скарбницю російського впливу

Славне дійство відбулося в давньоруському містечку Любеч, що на Ріпкинщині, куди прибули гості не тільки з Білорусі та Росії, а й африканської Республіки Конго, Індії.

Під козацькі фанфари зійшли на Замкову гору представники обласної та районної влади, численні гості. І — о, диво! Зустріли тут їх не традиційним хлібом-сіллю, а свяченою водою з джерела, що знаходиться поблизу Антонієвої печери, яку лише недавно чернігівським археологам вдалося розкопати.

На вершині цієї гори, де в одинадцятому столітті був зведений потужний замок, а пізніше саме тут відбувся знаменитий з’їзд давньоруських князів, на якому вони домовилися про припинення міжусобних війн та проголосили принцип володіння кожним князем успадкованими землями, оглядаючи навколишню місцевість, що потопає в гущі дерев, відчуваєш зв’язок минулого із сучасним.

За цим поєднанням — становлення і зміцнення майбутньої державності. Саме майбутньої, бо нині наша держава знаходиться, як не прикро це визнавати, поки що у стабільно-стійкому стані.

А тому досить важливим є проведення саме у Любечі фестивалю традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «Київська Русь», започаткований торік Чернігівською облдержадміністрацією, обласною радою і приуроченого до Дня незалежності України.

Один із представників Чернігівської облдержадміністрації слушно в неофіційній розмові висловився про те, аби щорічний міжнародний фестиваль дружби, що проходить у Сеньківці Городнянського району, перемістився сюди — на землю Любеча.

«Бо там, у Сеньківці, після короткого мітингу представників з трьох держав біля монументу Дружби, — сказав він, — зустріч перетворюється лише на п’янку, бо нема де і як задіяти гостей».

Почесний мешканець Любеча, представник Росії з Москви Віталій Бахмут вручив нагороди Російської Федерації організаторам фестивалю.

Серед нагороджених орденом «Мир і дружба» — заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Володимир Приходько («З дев’ятьма діамантами і стрічкою», — додав Віталій Бахмут), та голова Чернігівської обласної ради Наталія Романова (їй вручено орден «За веру і верность»). Редакція з’ясувала, що діаманти — штучні, але й вони, як відомо, є досить цінними; за царських часів людина, яка отримувала нагороджувальну стрічку, набувала особливого статусу щодо прав і усіляких привілеїв.

Серед цілої когорти нагороджених російськими відзнаками лише один — заступник голови Ріпкинської районної адміністрації Олександр Родинченко — при врученні ордена «За веру і верность» чітко і достойно мовив: «Служу народу України!»

Нагородження українців нагородами Росії нічого негативного в собі не має, але саме на цьому святі таке і звеличене вручення нагород шанованим посадовцям спонукає (як виявилося і не тільки мене) до думки: а чиє це свято в першу чергу — українське чи російське? До того ж селищний голова Любеча, як один з організаторів цього фестивалю, вже має орден «За служеніє Отєчеству».

А ще чомусь при проведенні подібних заходів, коли звучить гімн нашої держави, саме в цей момент завжди стріляють гармати, демонструючи святковий салют. Ці вибухи заглушують і текст, і музику державного гімну. А можна б палити із гармат відразу після звучання гімну.