СУПЕР! Найспритніший шахрай Чернігова – секрети "творчості"

Жив собі на білому світі у стольному граді Чернігові хлопець Олекса. Були в нього і батько, і мати. Школу він закінчив непогано. На роботу влаштувався. І хоча фаху певного не мав, проте був кмітливий, що й допомагало у житті. Все б і нічого, але коли Олексі минуло 20 років став перед його чистим життєвим шляхом один з місцевих ігрових центрів.

Потім другий, третій, і вже не було в душі у гарного парубка нічого крім бажання знов сісти за стілець біля автомату та ввімкнути „однорукого бандита”.

Тут добра казочка і закінчилася, а почалася нова – кримінальна. Спритний розум Олекси знайшов безліч ідей для поповнення спорожнілого після гри гаманця та нових придбань задля прийдешніх ігор.

Те, що утнув цей поважний на вигляд молодик не по плечу, мабуть, і „великому махінатору” Остапу Бендеру.

Почав хлопець з розмахом. Позичив у знайомого близько 2 тисяч гривень -  і до ігрового клубу. Через добу гроші закінчилися та і борг потрібно було віддавати.

Пройшов тиждень, другий і от зустрічає наш Олекса  іншого друга, який нещодавно прикупив новенького скутера та й питає: ”Чи не даш, друже, скутера, приїхатись у село до хворої родички? Через добу поверну.”

Чому б і не виручити знайомого у біді. „Звичайно ж бери”, - відповідає знайомець та нічого не підозрюючи йде до дому. А його скутер вже через півгодини опиняється в руках того, в кого позичена кругленька чума, та ще й Олексі перепадає 1000 гривень, бо такий гарний скутер, звичайно ж, дорожчий за пару тисяч гривень.

І знов гральні автомати, автомати, автомати.

У знайомих гроші позичаються, крадуться, якщо не дають в борг, тобто отримуються всіма дозволеними і недозволеними методами. З кількістю „просаджених грошей” росте і кількість заяв до міліції.

Подальше продовження казки ще кумедніше.

Дізнавшись, що один з друзів продає машину, Олекса робить вигляд, що хоче її придбати. Причому підстроює все так, щоб розмову чула дружина автовласника.

Комбінація така: друг іде у справах, Олекса дізнається про це, а також про те, що дружина автовласника вдома. Олекса заходить до будинку і промовляє до жінки, що вже розрахувався з її чоловіком та щоб вона віддала ключі  від авто.

Жіночка і віддала, бо Олексу знала, а от що він «ігроман» - не здогадувалась. Через годину авто заставлене іншому знайомому за 1700 гривень і щасливий парубок знов може сидіти біля екрану в ігровому залі.

„Подвійний кидок” – от як подібне називають в народі. Блискавична комбінація, але не хітова, порівняно із наступною.

Апогеєм нашої казочки буде інша розповідь.

Олекса готувався до більшості своїх „витівок”. Читав газети з об’явами, вивчав, так би мовити, попит.

Ідеї підказувало саме життя. Ось їде парубок по Олександрівці, бачить - лежить декілька новеньких плит для перекриття даху, а в голові текст об’яви ”куплю плити недорого”.

Є! З рядків газети виринає телефонний номер заявника, і він в той же день доставлений до місця де лежать плити. Будинок біля них представлений майбутньому покупцеві як власність Олекси. Ціна дійсно низька, „клієнт дозрів” і видає завдаток– 100 гривень.

Датою відгрузки призначена наступна субота, до якої наш неперевершений спритник спромігся виманити залишок суми.

Новий власник плит зранку призначеного дня іде з краном і з КАМАЗом та починає відгрузку.  Справжній хазяїн  плит від такого нахабства на декілька секунд втратив дар мови. „Як! Крадуть! Серед білого дня! Ще й крана пригнали! Зовсім сором втратили!”

А на момент залагодження конфлікту Олекса гроші за „віртуальні” плити вже програв.

Можна б було ще продовжувати, проте ти, шановний читачу, і сам знаєш, який кінець може бути  у такої казочки.

Кримінальний кодекс до подібних „казкарів” суворий. Чи стане наша оповідь уроком для Олекси - покаже час, а от якщо вона застереже хоч одну порядну людину від  шахрая, то моє байкарство буде мати життєвий сенс.