Проща до Тараса – 2008. ФОТОрепортаж

Кожен японець прагне піднятися на Фудзіяму

Кожен мусульманин має хоч раз у житті повинен відвідати Мекку

Кожен українець має побувати на могилі Тараса Шевченка в Каневі

Під таким гаслом відбулася 17-18 травня в Каневі акція «Проща до Тараса - 2008». Акція була вільною від партійної пропаганди й «офіційних заходів».

 

Її організаторами виступили «Простір свободи», Фундація регіональних ініціатив, Шевченко клуб, Форум молодих лідерів України та інші громадські об’єднання, а також музиканти гурту «Сад».

Природно, що до них долучилися й чернігівські організації «Українська студентська спілка», «Молода Просвіта», «Українська альтернатива» та звичайні громадяни.

До речі хотілося б подякувати Володимиру Приходьку - заступнику голови Чернігівської ОДА, керівнику апарату обласної державної адміністрації та співробітникам відділу внутрішньої політики облдержадміністрації, завдяки яким стала можлива ця поїздка.

Перші чернігівці прибули в Канів 17-го травня в обід. Краса місцевості вражала, Дніпро який вигулькував весь час, коли ми їхали дорогою до Канева, зруйнований ще німцями під час боїв за оволодіння переправою залізничний міст, котрий так і не було відбудовано – все було вдивожиж. Отаборилися ми прямо під Тарасовою горою, на березі Дніпра, тож, хто бажав, відразу ж скупався в ньому. А потім почалося знайомство, люди були з цілої України: Львів, Житомир, Київ, Чернігів, Полтава, Хмельницький, Кіровоград, Павлоград, ... всіх не перелічиш.

Потому в Каневі була проведена роздача місцевим жителям малесеньких «Кобзариків» та українських книг і дисків. А ввечері відбувся показ фільму «Мій Шевченко» Юрія Макарова та концерт авторської пісні під гітару біля ватри.

Наступного дня автобусами почали приїздити делегації з інших областей. О 12.00, коли близько 700 людей, піднялося на Тарасову Гору, відбулась центральна подія «Прощі до Тараса – 2008» - дійство «Живий Кобзар», що почалась Шевченковим віршем «Молитва». Люди з кожної області України читали улюблений вірш чи уривок з «Кобзаря». Водночас внизу складали з окремих фрагментів цілісне зображення України з написаним на ньому Шевченковим текстом. Таким чином, Шевченкове слово об’єднало Україну.

На останніх словах вірша Кобзаря, «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю» всі присутні обнялися або взялися за руки. Обійнялася ціла Україна.

Цього ж дня о 14.30 під Тарасовою горою гурт «Сад» почав грати акустичну музику, ліричні пісні на слова Тараса Шевченка.

Ми поїхали додому, взявши із собою води з Дніпра та землю з могили Тараса Шевченка. Слова Шевченка стукали в наших серцях.