Перемога – це прагнення до життя. І важка робота

Нелегко далася перемога у Великій Вітчизняній війні. Сотні тисяч чоловік влилися до лав регулярної армії. А хто не був записаний у полки, теж не ховався за чужі спини як на гірких дорогах відступу, так і на окрилених перемогами шляхах визвольного походу.

Хочу розповісти про вагомий внесок бійців місцевої протиповітряної оборони (МППО) для прискорення перемоги. Всі вони: і чоловіки, і жінки, і підлітки – солдати перемоги!

Історичні дані, які збереглися в архівах, можливо і мають неточність, але масштабність проведених робіт просто вражає! За сухими цифрами загальних даних діяльності МППО в роки війни прихована доля тисяч людей, вдень і вночі йшла робота з метою спасіння людей, здійснення безпеки цивільних та військових.

В бою перемога – не просто слова.
Скажи, а чи зміг би, товаришу, ти
Вітчизну отак, як вони, зберегти?

2 липня 1941 року була прийнята постанова Ради народних комісарів СРСР «Про всезагальну підготовку населення до протиповітряної оборони». З перших годин війни місцева протиповітряна оборона змушена була проводити свої заходи в надзвичайно складних умовах.

У Києві через 15 годин після початку війни вже діяли 114 санітарних постів, 264 ланки і 23 сандружини у складі 2 тис. чоловік. В Одесі – 1500 санітарних постів, у Харкові – 1938 санпостів і 124 сандружини.

У період безперервного бомбардування відмінно діяли оперативно-технічні служби МППО, бійці формувань виконували свої завдання на зруйнованих місцях, не чекаючи закінчення нальоту ворожої авіації.

Характерною особливістю першого періоду воєнної історії МППО України є те, що формування, виконуючи свої основні завдання, часто діяли і як регулярні частини, відбиваючи атаку танків і техніки противника, борючись з повітряним десантом, здійснюючи рейди на окуповану ворогом територію.

У липні було прийнято рішення про створення винищувальних батальйонів для ліквідації диверсійних груп, що засилались ворогом на територію нашої країни. На початку липня 1941 року в Києві був сформований перший партизанський загін «Перемога чи смерть». Ядро загону складали бійці формувань МППО, робітники заводу «Арсенал». Загін провів більше 30 операцій, знищив понад 2 тисячі гітлерівців, 4 танки, 53 автомашини.

Голова Путилівського виконкому Сумської області, начальник МППО міста С.А.Ковпак разом з головою Путилівської районної ради «Осовіахіма» С.В.Руднєвим утворили партизанський загін, який переріс згодом у велике партизанське з’єднання, подвиги якого оспівані народом.

Яскравим прикладом самовідданості та майстерності бійців МППО є відповідальне завдання після визволення Києва: побудувати автодорожній міст, необхідний для постачання міста та військ, що наступають. Вперше у світовій практиці 1200-метровий висоководний дерев’яний міст через Дніпро був збудований за 85 діб!

Величезна робота була проведена піротехніками МППО: тільки за 1944-45 роки було розміновано 344 тисячі квадратних кілометрів, знешкоджено більше 430 тисячі фугасних авіабомб і майже 1,5 млн. снарядів і мін.

Пожежі під час війни виникали стихійно і часто. Силами професійних пожежних команд МППО ліквідовано понад 90 тисяч пожеж і спалахів. Попереджено 32 тисячі великих аварій на об’єктах народного господарства. Проведено 15 млн. профілактичних обслідувань. Побудовано більше 10 тисяч штучних водоймищ. У 300 тис. будівлях оброблено вогнезахисними засобами перекриття горищ.

Поряд з професійними пожежними працювали жінки та діти, в роки війни діяло 327 комсомольсько-молодіжних підрозділів чисельністю 11,6 тисяч бійців.

Молодому поколінню важко уявити, як тяжко працювали дорослі і такі ж підлітки як вони для того, щоб наблизити час перемоги. Щоб краще зрозуміти скільки всього доводилось робити формуванням МППО, нижче наведу перелік тільки деяких робіт під час війни :

• розібрано завалів - 435115 м3;
• відновлено та відремонтовано будівель – 15685 шт.;
• відновлення водопровідної та каналізаційної систем – 187,8 км;
• відновлення ліній електромереж – 873 км;
• відновлено та побудовано споруд МППО – 7605 одиниць;
• побудова протипожежних та протихімічних споруд – 14,5 км;
• створено вогневих оборонних споруд – 877 одиниць;
• установка мін на мостах, будинках, полях – 87 445 шт.;
• очищення територій від мін – 86260 га;
• відновлення та побудова мостів – 205 одиниць;
• відновлення трамвайних та залізничних доріг – 405,5 км;
• відновлення міських ліній зв’язку – 767 м2…

Це неповний перелік робіт: будинки ще й підривали, які були під загрозою завалу або обрушення, знешкоджувались боєприпаси, будинки розміновувались, цілодобові чергування санітарних дружин… Неможливо не сказати про активну допомогу армії тисяч бійців особового складу МППО, які брали участь в обороні міст нашої країни.

А ще, як не дивно, в роки війни проводилась активна просвітницька робота: виступи на радіо (7541), статті в газетах (2400), поширення брошур - і всі ці матеріали з тематикою МППО, всього 282 назви. Спеціалісти проводили лекції серед населення (250 тис.), організовували виставки МПП, навіть знімали фільми – 46 навчальних кінофільмів. Турбота про безпеку людини, боротьба за життя кожного громадянина була важлива для країни і для цього не жаліли ні сил, ні засобів: на заходи МППО в дні війни було витрачено 3246000 радянських рублів.

На жаль, мирний час також забирає життя людей під час стихійних лих та катастроф, але що характерно – немає у сучасних людей такого прагнення жити! Невже потрібні такі біди як війна, щоб переглянути своє відношення до життя і почати його цінувати?!

Наскільки населення зараз дотримується правил безпеки? В наш час не існує вже МППО – його замінило МНС (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), працівники якого приходять на допомогу населенню і вдень і вночі. Вони також пропагують в ЗМІ культуру безпеки, турбуються про добробут та здоров’я населення.

Підтримаємо один одного, цінуймо подвиг людей, що жили майбутнім, віддавали своє життя за наше! А чи зможемо ми зберегти і себе і країну?

Використані матеріали архіву Цивільної оборони