Театр із глядачем... на сцені. Литовські хроніки. Ч.2

Здавалося, це було тільки вчора. Але пройшло уже п’ять місяців, як мене зачарували яскраві події у литовському Панявежисі.

Вони повністю змінили моє уявлення про сучасний театр для дітей.

Що найбільше здивувало!? Виявилося, що в Литві існує державна програма для учнів шкіл і, напевне, датсадків. Малеча і підлітки мають відвідувати театральні вистави певну кількість разів.

А театр і мистецтво, як відомо, вчать добру, художнім образам, мисленню і сприяють пізнанню світу.

У цьому і переконався  під час 8-го Міжнародного театрального фестивалю для дітей та молоді Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas».

«ЗІРВАНА» ВИСТАВА

Щоразу, заходячи до кожного театру  Панявежиса,  намагався  відгадати: яке дійство  не мене чекає? Хоча мав програмку та анотації до вистав литовською та англійською. Черговим випробуванням стала  вистава польських митців «Хвіст і я». Так захопився   передбаченням, а потім і самою виставою, що майже не зробив знімків. Довелося брати на сайті театру Holbiont.pl

Таємниче дійство.  Маленькі  глядачі знову сиділи  по боках великого килима на м’яких матах. Тьмяне світло спочатку. Промінь прожектора. Здавалося ми перемістилися у часі на мільйони  років у минуле, аби побачити, як зароджувалося життя на планеті Земля. Якісь істоти з хвостами виходили з моря на берег. Починалося зовсім інше життя.

На мить замислився і  не помітив, що автори залучили до вистави малечу. За якість  хвилини, але всі маленькі глядачі уже гасали по сцені, приміряли хвости. Дехто намагався  вдягти кілька. Це був такий вибух емоцій, що я занепокоївся. Здалося , що вистава польських акторів зірвана,  розбурхана хвостатою малечею J. 

-Не хвилюйтеся. Усе під контролем, - сказала  моя  сусідка по глядацькій залі. – Вистава так задумана.

І дійсно, емоції, що вихлюпнулися,  як життя зі світового океану, поступово вляглися, діти набігалися і вистава  поступово згорнулася. Але, без сумніву,  для маленьких глядачів  назавжди у спогади і підсвідомість увійде: ТЕАТР – це цікаво і весело.

МИСТЕЦТВО  РОЗГАДУВАННЯ – «АРХІПЕЛАГ»

Театральна інсталяція «Архіпелаг»  італійських авторів, адаптована для литовських дітей  і  їхньою мовою з наставником, особливо припала  до душі.  Діти не лише розгадували художні  образи, або метафори, а й одержували краплинки життєвої мудрості.

Уявіть собі: на сцені чи на полі стоять намети. Школярі підходять  до них, розгадують метафори, наговорюють у мікрофон думки і мрії. Це виглядає, як інтерактивна подорож у новий світ, оживлений дітьми.

Їхні емоційні голоси, досвід кожного школяра,  можна почути в останній частині вистави. Це звучить  як неповторне одкровення  кожного  «я».  А разом  - це як колективний щоденник. Аудіопрограма, наговорена дітьми і для дітей.

Це знов-таки було потрясінням. Не очікував такого від театру. Мене  розривало від цікавості: що написано  на листочках біля кожного намету? Які метафори та життєві мудрості розгадували  юні глядачі?

Організатори дозволили  пройти і ознайомитися  зі своїми  «секретами» та  загадками. Затягли мене, як журналіста,  до двох наметів  і показали, як розвивають художнє мислення і розуміння образів.

Де я б іще міг ознайомитися із напрямками сучасного  театрального інтерактивного мистецтва для дітей і юнацтва, як не в Панявежисі!?

ТЕТРАЛЬНА КУХНЯ ДОН КІХОТА

Три театри Панявежиса мене зачарували уже на підході. Це насамперед драматичний театр Юозаса Мільтініса з пам'ятником засновнику, який сидить на стільці. Уже сам пам’ятник втілює величність театрального мистецтва. Більшість вистав  я переглянув саме в ньому.

Другий - мене причарував уже перед входом до  самого театру «Менас» (Menas). Дон Кіхот, який  дивиться на метелика на своїй руці. Ця романтична  робота створена литовським скульптором Генрікасом Оракаускасом (Henrikas Orakauskas) і більше 20 років нагадує  про відданість міста літературі та мистецтву.

Саме в цьому театрі дітям і їх батькам розповіли, як народжуються театральні вистави. Юним вручили іграшкову сцену, і вони розповідали  з неї  про те, де вони перебувають в театрі. Школярі відвідали  цех реквізиту і костюмів. Побували на балконі, з якого освітлюють сцену  і де працює звукорежисер. Спустилися в гримерну, де наносили грим на малюнки персонажів. І врешті-решт вийшли  на сцену, де розповіли про побачене і погралися.

Дивився на литовських дітей, їх батьків і радів за них.  У цей час коли вони сміялися  і гралися, у мене на смартфоні спрацьовували сигнали повітряної тривоги: мою Україну і Чернігівщину обстрілювали  російські ракети і дрони. І діти з мамами  ховалися в укриттях…

Про виставу «Papir» чернігівського  теату "AmaTea" на чолі з  Olena Rosstalna (Олена Росстальна) в останній частині литовських хронік.

 (Далі буде)

Владислав САВЕНОК