Храм* у нашому селі

У день православного свята Успіння Пресвятої Богородиці у селі Конятин Сосницького району відзначається храм.

Що таке сільський храм?

Мабуть, не всі міські жителі мають уявлення про це свято. Це день освячення місцевого храму, сільське свято, коли будь-хто до будь-кого може заходити у гості.

У сільських оселях, на вулицях до цього дня старанно все прибиралося і господині якнайкраще готувалися – випікали пироги, готували м’ясні і рибні страви, салати й десерти, звичайно, наливки, вина, горілка і самогон...

Гостя, як годиться, садять за стіл та частують різними смаколиками.

На храм традиційно приїздять родичі, друзі, свати, куми… і буває зовсім малознайомі люди (звичайно, це виняток, аніж правило). Звичайно, гостювання відбувалося після церковної служби.

Раніше зранку 28 серпня вервечкою до села тягнулися підводи, найчастіше із найближчих Змітнева, Купчич, Спаського, а також Верби, Оболоння. І навіть було таке спостереження, що вранці цього дня лелеки ще в гніздах, а ввечері, коли люди поверталися з храму в Конятині, – птахів уже не було.

Зараз лелеки відлітають задовго до храму, а гості на свято приїздять автобусами й автомобілями.

У радянський час відзначення храму, звісно, не вітали передусім із ідеологічних міркувань. Але люди відзначали, накривали столи, частували гостей і самі ходили в гості.

Тодішня міліція робила спроби контролювати хоч якось цей процес – відправляли наряди у села, де відзначався храм, аби не допустити ДТП за участю нетверезих водіїв.

Однак найчастіше надзвичайних ситуацій уникнути не виходило. І завершувався храм або бійкою у сільському клубі, або автомобільною аварію із жертвами. Це зворотній бік (зовсім непривабливий) цього свята.

Народна мудрість говорить: «Якби храм, та не в нашому селі», тобто краще піти на гостини в інше село, аніж приймати вдома. Звичайно ця приказка стосується й інших подій – хай щось клопітне трапляється деінде, але не в нас.

Між тим, стосовно Конятина храм наприкінці літа завжди був «гарячим» - сільськогосподарські роботи на городі, завершення ремонтних робіт у будинку, збирання дітей до школи, а тут ще й храм.

Для мене особисто храмове свято завжди було підсумком літа і символом завершення літніх канікул. А ще часом теплих зустрічей та приємних розмов, коли приходили люди, з якими б не зустрівся за жодних інших обставин.

Це один із дитячих споминів про солодкі пироги з маком і щемливе відчуття чогось завершення, дорослішання і більше неповернення. Звісно, не так і просто зараз потрапити додому на храм у будній день.

Землякам же побажання – смачного частування і безпечного вечора. Адже у день Успіння Пресвятої Богородиці храм відзначається у багатьох селах Чернігівщини.

*Слово «храм» вживається у значенні храмового свята, що пов’язане із днем освячення місцевої сільської церкви (храму як будівлі і духовного осередку).

Ірина СИНЕЛЬНИК

Фото автора зроблені навесні