Последнее обновление: 16:14 пятница, 22 августа
Загрузка...
Найкращі тести
Особистості
Вы находитесь: Культура / Література / Апостол правди і науки

Апостол правди і науки

Софія РусоваДо 150-річчя від дня народження Софії Русової

18 лютого 2006 року виповнюється 150 років від дня народження Софії Федорівни Русової (1856 – 1940), нашої уславленої землячки, всесвітньо відомої громадської діячки, педагога, письменниці, журналістки, керівника дошкільної і позашкільної освіти в уряді Української Народної Республіки, який очолював М.С.Грушевський, голови Центрального бюро Всеукраїнської учительської спілки, організатора першого в Україні дитячого садка, співзасновника педагогічної Академії в Україні, професора педагогіки Українського високого педагогічного інституту імені М.П. Драгоманова в Празі, голови української філії Міжнародної жіночої організації, полум’яної патріотки України, самовідданої трудівниці на ниві української просвіти і українського відродження.

До теми:

Вона залишила велику педагогічну спадщину, сповнену самобутніх думок, ідей, положень і висновків з актуальних проблем розвитку освіти, педагогіки, національної школи і національного виховання, що набувають особливої гостроти звучання в умовах сьогодення.

Народившись і зрісши серед українського народу, вона, не українка за походженням (батько – швед Федір Ліндфорс, мати – француженка Ганна Жерве), своїм особистим прикладом показувала справжній зразок українського патріотизму, все своє свідоме життя присвятила служінню українському народові, досконало вивчила його мову, побут, звичаї, культуру, пройнялася його болями і стражданнями, сповна розділила недолю, стала талановитим виразником українців у їх прагненні до волі, свободи, щастя і братерства.

Сучасниця Б.Грінченка, М.Грушевського, Д.Дорошенка, М.Драгоманова, С.Єфремова, А.Кримського, О.Музиченка, І.Нечуя–Левицького, В.Прокоповича, С.Сірополка, І.Стешенка, І.Франка, П.Холодного, Я.Чепіги, С.Черкасенка, С.Шелухіна, Г.Шерстюка, І.Ющишина та багатьох інших подвижників українського національного відродження, Софія Русова, працюючи на ниві просвіти в тяжких умовах нищення всього українства за часів царизму і тотальної русифікації українського народу, своєю теоретичною і практичною діяльністю зробила вагомий внесок в розробку фундаментальних основ української національної школи, систем освіти, національного виховання та реалізації їх на практиці, відкривала нові магістральні шляхи розвитку української культури, національної школи, освіти і виховання, піднімаючи вітчизняну педагогічну науку до рівня європейських і світових зразків.

Глибоко усвідомлюючи, що без серйозного інтелектуального розвитку української нації, без власної національної школи, освіти і культури, важко претендувати на самовизначеність і визнання українського народу серед інших народів світу, С.Русова наполегливо й самовіддано словом і ділом боролася за відродження й утвердження високих духовних цінностей українського народу, його мови, культури, національної свідомості й самосвідомості.

Творча спадщина С. Русової надзвичайно багата й різнопланова. Це і монографії – “Теорія і практика дошкільного виховання”, “Дидактика”, “Нова школа соціального виховання”, і підручники – “Український буквар; По підручнику О.О.Потебні уложила С. Русова”, “Початкова географія”, “Географія. Західна Європа. Позаєвропейські краї”, “Початковий підручник французької мови задля самонавчання і перших класів гімназій з французько–українським словарем”, і фундаментальні статті – “Нова школа”, “Ідейні підвалини школи”, “Націоналізація школи”, “Націоналізація дошкільного виховання” та інші.

Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, в межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші, фундаментальні теоретико–методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.

Найважливішими принципами педагогічної концепції С. Русової є: принципи гуманізму, демократизму, народності, природовідповідності, культуровідповідності, особистісно орієнтованого підходу, соціальної обумовленості виховання, загальнолюдських цінностей.

Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції С.Русової, яка в методологічному плані набуває основної й найважливішої закономірності розвитку теорії і практики освіти, школи, виховання.

У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами. Головне завдання виховання – забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально–політичного і культурного потенціалу свого народу.

Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, в якій вся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.

Система освіти, школа, виховання, за С.Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, у відповідності з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.

Заслуговують на увагу погляди С.Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи та ін.

При розв’язанні проблем розумового виховання вчена була більш схильна до ідеї виховання розуму дитини в процесі природної, активної самостійної діяльності, хоч й не заперечувала й іншої – виховання розуму розвиваючої особистості повинно грунтуватися на узагальненому досвіді людства, сконцентрованому в науці, техніці, культурі, мистецтві, практиці.

Незаперечним є висновок дослідниці про те, що розум повинен керувати всією духовною діяльністю людини, а отже і про необхідність виховання розуму.

Цінними для нашого сьогодення є висновки, положення, ідеї й думки С.Русової про мету, завдання, зміст, шляхи й методи морального виховання людини.

Відведення провідної ролі моральному вихованню у здійсненні загальної мети виховання – “витворити… людину в найкращому значенні цього слова”, звучить лейтмотивом у багатьох творах С.Русової, виражаючи гуманістичну спрямованість її педагогічних ідей. Моральне виховання дітей, за її переконанням, може бути ефективним лише тоді, коли воно має цілеспрямований характер і здійснюється планомірно, починаючи з наймолодшого віку дитини, грунтуючись на національній основі.

Головними завданнями морального виховання вчена вважала розвиток у дітей високих моральних почуттів, вироблення в них шляхом безпосередньої участі в добрих і корисних справах відповідних моральних навичок і моральної поведінки, а також формування моральної свідомості, стійких моральних переконань.

Надзвичайно цікавими і корисними для теорії і практики сучасної школи є пропоновані С.Русовою шляхи і засоби морального виховання. За допомогою виховання вчена пропонувала поступово поширювати коло дитячої любові. Спочатку природжену любов до матері перенести на батька, потім на інших рідних – дідуся, бабусю, брата, сестру та ін., далі на вчителя, товаришів по школі і садку і т.д. Так, поширюючи свою любов все далі й далі, дитина на певному етапі свого розвитку починає відчувати любов до свого народу, своєї нації, врешті до всього людства. Намагання поширити любов до людей усього світу зайвий раз свідчать про гуманні й демократичні прагнення С.Русової.

Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори “Теорія і практика дошкільного виховання”, “Дитячий сад на національнім грунті”, “Дошкільне виховання”, “Нова школа соціального виховання”, “Націоналізація дошкільного виховання”, “Нові методи дошкільного виховання”, “Роль жінки у дошкільному виховання” та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.

В умовах сьогодення багато дошкільних навчальних закладів творчо й успішно використовують ідеї, думки й поради, висловлені С.Русовою щодо проблем дошкільного виховання.

З часу перших публікацій О.Губко, Г.Дацюк, І.Зайченка Н.Калениченко і Н.Копиленко, В.Качкана, М.Мельничука, Ф.Погребеника, О.Проскури, Ю.Хорунжого, Д.Чередниченко у журналах “Вісник Академії педагогічних наук України” (згодом “Педагогіка і психологія”), “Дошкільне виховання”, “Початкова школа”, “Рідна школа”, “Україна”, “Українська мова і література в школі” та деяких інших; проведення перших ювілейних науково-практичних конференцій у Києві й Чернігові з нагоди 135-річчя і 140-річчя з дня народження С.Русової та публікації матеріалів конференцій – нині русовознавство поповнилося низкою ґрунтовних наукових досліджень, що торкаються різноманітних аспектів творчої спадщини видатної української просвітительки.

Так, хронологічно першою у 1994 році була захищена кандидатська дисертація на тему: “Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Ф.Русової (1856 - 1940). – К., 1994” (І.М.Пінчук (Ніжин), наукові керівники – Я.І.Бурлака, Є.І.Коваленко), в якій виділені етапи життя й діяльності С.Русової, розглянуті світоглядні засади педагогічних поглядів просвітительки, здійснена спроба визначення внеску її у розвиток української педагогічної думки, проаналізовано погляди вченої на формування загальнолюдських цінностей особистості, реформаторську і новаторську сутність дидактичних ідей педагога.

У 1996 році зусиллями О.В.Проскури були видані книги “Русова С. Вибрані педагогічні твори” та “Руссова С. Мої спомини”. У передмові до першої книги вміщена статтю під назвою “Біля джерел української педагогічної думки”, а до другої – “Біля її вогнища”. У своїх дослідженнях О.Проскура найпильнішу увагу приділяє проблемам дошкільного виховання у творчій спадщині С.Русової, а саме: аналізові системи принципів побудови українського дитячого садка, ідеї виховання творчої особистості, починаючи з раннього дитинства, моральному, естетичному й релігійному виховання дошкільнят тощо.

У 1996 році в Івано-Франківську була видана книга З.І.Нагачевської “Софія Руссова і Галичина. Збірник статей і матеріалів”, в якій вміщені найпомітніші статті Софії Русової, спогади й матеріали про її життя та просвітницьку діяльність, які були опубліковані на сторінках галицьких культурно-освітніх і педагогічних часописів 20 – 30–х років ХХ століття.

У тому ж, 1996 році у світ вийшла монографія І.В.Зайченка “Педагогічна концепція С.Ф.Русової / Передмова М.Д.Ярмаченка. – Чернігів, 1996” (Друге видання, доповнене й перероблене вийшло у 2000 році). В них розкриті погляди С.Русової на фундаментальні теоретико-методологічні засади української національної школи: мета, завдання (зокрема, розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне), принципи освіти й виховання, глибоко проаналізовані дидактичні погляди вченої, а також її погляди на роль і місце вчителя у новій школі та окремі шляхи і засоби підготовки нового вчителя для нової української національної школи. Помітне місце відведено аналізові педагогічних поглядів С.Русової і в докторській дисертації автора “Проблеми української національної школи в пресі другої половини ХІХ – початку ХХ ст.” (К., 1996).

У 1997 році Є.І.Коваленко та І.М.Пінчук (обидві з Ніжина) підготували двотомне видання “Русова Софія Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. / За редакцією Є.І.Коваленко; Упоряд., прим. Є.І.Коваленко, І.М.Пінчук. – К.: Либідь, 1997. – Кн. 1. – 272 с.; Кн. 2. – 320 с. У першій книзі вміщені переважно статті С.Русової, упорядковані за трьома напрямами: “Націоналізація освіти”, “Історико-педагогічні статті”, “Дошкільне виховання”. Останній містить книгу С.Русової “Теорія і прктика дошкільного виховання”.

У другій книзі надрукована стаття “Нова школа” та ґрунтовні педагогічні праці “Нова школа соціального виховання”, “Єдина діяльна (трудова) школа”, “Дидактика”, примітки, біблоаграфія, покажчик імен.

А в наступному 1998 році у Ніжині Є.І.Коваленко та І.М.Пінчук опублікували книгу “Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Русової”, в якій проаналізували громадсько-освітню й педагогічну діяльність С.Русової, а також здійснили спробу висвітлення соціально-педагогічних поглядів видатної просвітительки.

Дисертаційне дослідження В.Ф.Сергеєвої “Проблеми дошкільного виховання в педагогічній спадщині С.Ф.Русової” (К., 1997, науковий керівник О.В.Сухомлинська) розкриває узагальнюючу характеристику суспільно-педагогічних умов розвитку дошкільного виховання у Наддніпрянській Україні, що склалися наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, окреслено місце дошкільного виховання в просвітницькій діяльності С.Русової, визначено сутність концепції дошкільного виховання, висунутої і розробленої педагогом, проаналізовано конкретні питання теорії і практики виховання дітей дошкільного віку, що порушувалися С.Русовою.

Аналізові поглядів С.Русової на проблеми дошкільного виховання присвячені також наукові дослідження Н.В.Маліновської “Методика використання лінгводидактичних ідей С.Ф.Русової у навчанні дошкільників переказу художніх творів: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова)”. – Одеса, 1997 та О.В.Пшеврацької “Психолого-педагогічні засади суспільного дошкільного виховання у працях С.Ф.Русової: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. 13.00.08 – дошкільна педагогіка”. – Київ, 2002.

Г.М.Груць (Тернопіль, науковий керівник В.П.Кравець) у 1999 році захистила кандидатську дисертацію на тему: “С.Русова і просвітительський рух в Україні”. В якій визначила основні аспекти просвітницької діяльності і творчої спадщини С.Русової, здійснила спробу аналізу виховного ідеалу С.Русової, а також окремих напрямів діяльності просвітительки.

На особливу увагу заслуговує творчий доробок О.В.Джус (Івано-Франківськ), яка спочатку в кандидатській дисертації (2001, науковий керівник Б.М.Ступарик), а потім в однойменній монографії “Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції (1922 - 1940)” (2002) досить ґрунтовно, всебічно й повно проаналізувала й висвітлила практично весь спектр діяльності й творчості просвітительки за межами України. У дисертації й монографії на основі глибокого вивчення архівних матеріалів, праць С.Русової та її сучасників всебічно проаналізовано основні напрями багатогранної діяльності та особливості розгортання педагогічно-просвітницької роботи С.Русової в еміграції, показано її внесок у розвиток українського шкільництва і науки в Чехо-Словацькій Республіці, а також у теорію і практику національної освіти й виховання.

Філософсько-освітні погляди С.Русової (соціально-філософський аналіз) проаналізувала у кандидатській дисертації чернігівчанка О.М.Пеньковець (Дніпропетровськ, 2001, науковий керівнив В.І.Шевченко).

Нарешті у 2004 році побачила світ книга: “Русова Софія. Мемуари. Щоденник. – К.: Поліграфкнига, 2004. – 544 с.” З вступною статтею В.Сергійчука “Прийняла назавжди Україну в серце”.

У книзі, як відзначає В.Сергієнко, подані “мемуари Софії Русової відповідно до оригінального тексту, без купюр, лише в окремих випадках узгоджуючи мову автора з сучасним правописом“. Вони охоплюють період 1856 – 1925 рр.

Щоденник надрукований вперше з рукописного оригіналу Софії Русової, який зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України і Центральному державному архіві громадських об’єднань України. Мемуари і щоденник потрапили до Києва з матеріалами “Празького архіву”, що їх НКВС вивіз із столиці Чехії після Другої світової війни.

Таким чином, нині в контексті дослідження життя, діяльності і науково-творчої та публіцистичної спадщини С.Русової зроблено досить багато. З багаторічного забуття повернуто як добре ім’я нашої уславленої землячки, так і її творча багатогранна спадщина. Здобутки сучасного русовознавства дають підстави стверджувати про те, що Софія Руссова – педагог європейського рівня, класик української педагогіки, видатний культурно-прпосвітницький і громадський діяч.

Нині, коли ми переживаємо нову добу українського національного відродження, становлення і утворення своєї державності, педагогічна спадщина С. Русової стає особливо дійовою і такою ж сучасною, як і в період свого створення. Ця спадщина не є лише спадщиною, а одним з діючих факторів утвердження національної державності, гідності, свідомості й самосвідомості українського народу, становлення національної культури, системи освіти, навчання й виховання підростаючих поколінь, розбудови нової, демократичної української національної школи.

 

Доктор педагогічних наук, професор

Комментарии (5)

ТАНЮХА | 2011-01-28 11:53

Дякую,за таку гарну розповідь!

АНЮТА | 2007-01-04 17:13

Досить цікаво булоб більш дізнатися про працю Русової "Єдина трудова школа" (дуже потрібно на іспит )

Гарри | 2006-12-20 01:00

Напечатайте пожалуйста "дневник Ефремова". И будут вам благодарны сотни тысяч украинцев и русских.

Спасибо.

Ірина-Орися Михалевич-Ткаченко | 2006-09-19 22:43

Дуже горжуся тим, що наша ПраБабуся, яку рахують чужинкою, так багато зробила для свого Народу, який понад усе любила!

пчэла | 2006-02-20 18:35

Гарна стаття. І про людину гарну. Прочитали б її краще, на не одне політиканство...
закрыть

Добавить комментарий:

Реклама на сайте "Высокий Вал"
Фотоновости

  Куда идут наши деньги и как их контролировать - трансляция

Высокий Вал

Загрузка...
Загрузка...
RedTram
Загрузка...

РРґРёРЅР° РСР°СРЅР°! РРґРёРЅР°С РЎССана!