Історія Чернігова. 1945-й. Зміна керівництва, арешти і… коні не винні

(Продовження розповіді книги "Сміттєвіада" - «Асобоз після війни: «недільники» і… півлітра спирту»)

Чернігів після вигнання окупантів виглядав, м’яко кажучи, не як курорт. Робочих рук бракувало. Продуктів не вистачало навіть людям, тож про корм для коней говорили з сумною усмішкою.

13 грудня 1944 року Чернігівський міськомунгосп (щось на зразок міського управління комунального господарства) звільняє керівника Асобозу Василькова , а новим призначає Таранова — людину рішучу, грамотну й різку. Писав накази власноруч, каліграфічним почерком, наче хотів, щоб навіть папір відчув його характер.

А вже 16 грудня завгосп Асобозу вирішив влаштувати “соціалізацію” коней: вигнав хворих на коросту на водопій разом зі здоровими. Як на зло, саме тоді прийшла комісія з міськвиконкому.

Завгосп отримав догану, а коні — окремі стійла з табличками та лікування в газовій камері ветеринарної лікарні. Договір про це оформлював особисто постачальник «товариш Гуревич» із знаменитої династії.

Уночі хворих коней підгодовував сторож Розуменко. За таку турботу йому навіть доплачували 100 рублів на місяць — на ті часи це була непогана “кінська премія”.

ЗА СІНО – ДО СУДУ!

6 січня 1945 року завгосп Демиденко вирішив поєднати приємне з корисним: взяв 3 підводи і поїхав за Десну по сіно. Заодно домовився з працівником обозу Ромашком і продав одну підводу в село Анисів.

8 січня «за продаж державного сіна і за зараження здорових коней коростою» завгоспа звільнили й повідомили міліції. Але поки діло до суду, не залишили без роботи, бо людей не вистачало, призначили на загадкову посаду «транспортника».

Що він там транспортував, якщо транспорту не було — загадка історії. Можливо, просто водив коня на прогулянку.

А вже 12 березня 1945 року Демиденка заарештовують.

Весна принесла не лише сонце, а й сумні новини: коней ставало дедалі менше — зима і хвороби робили своє. Тому конюхів переводили в «транспортники», а на роботу за сумісництвом запросили ветеринара Павла Петровича Геращенка з окладом 300 рублів.

Тут стається сюжетний поворот, гідний серіалу: Таранов призначає завгоспом колишнього керівника Асобозу Сильвестра Чугаївського — того самого, якого колись зняв Васильков ще у 1943 році, одразу після деокупації Чернігова . Санта-Барбара з інтригами відпочиває. До того ж Чугаївського зобов’язують виконувати роботи по двору — щоб життя медом не здавалося.

КВАРТИРНЕ ПИТАННЯ

Після війни гуртожиток був місцем битв не менш запеклих, ніж на фронті.

17 квітня 1945 року звільнили й виселили жінку, яка працювала без паспорта.

Через два місяці під гарячу руку потрапила асенізаторка Фаня Альохіна — її вигнали з гуртожитку, бо лаялася й зірвала замок із власної кімнати, яку передали сім’ї військового. Разом із кімнатою вона мусила здати… коня, упряж, асенізаційну бочку, відро й навіть ліжко.

З 26 липня по 16 вересня директор Таранов був у відрядженні у Львові. Що він там робив, документи скромно замовчують. Керувати замість себе він залишив уже згадуваного Чугаївського.

А з вересня 1945-го робітникам почали давати профспілкові відпустки — нарешті бодай маленьке соціальне полегшення. Бо у 1944-му доводилося працювати і в неділю, а субота була коротким робочим днем, якою і залишалася до 1970-х років.

ДРУГА СУДОВА СПРАВА

Повернувшись із відрядження, Таранов вирішив навести порядок і звільнив сторожа лугу Тимофія Ігнатенка — за «бездіяльність в охороні лугу» і втрату двох коней (одна з них хвора кобила утопилася в озері). Ігнатенкові виставили рахунок на 1000 рублів за вкрадені дві копиці сіна. І - під суд.

Цікаво , що свідка-рибалку, який знайшов кобилу в озері, Павла Аксюту, призначили новим сторожем лугу.

На початку листопада, до річниці Жовтневої революції, встановили цілодобове чергування. Навіщо — ніхто не пояснив, але «так сказала партія».

АС-КАНЦЕЛЯРІЯ

Асобоз у 1944-му виглядав як стартап воєнного часу: паперу немає, тож звіти писали на старих шпалерах і будь-яких клаптиках. Чорнила розбавляли так, що звіти виглядали як секретні послання, які треба розшифровувати з лупою. Олівці теж не відзначалися якістю — здається, графіту там було менше, ніж у сучасних безглютенових батончиках шоколаду.

ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

Але прогрес ішов уперед! У 1945-му з’ясувалося, що в Асобозі — майже ідеальна гендерна рівність: із 24 працівників 12 були жінки. В тому числі серед робітників було 4 жінки і 10 чоловіків. Разом возили нечистоти й рятували місто від хаосу.

За підсумком 1945 року на підприємстві - 24 працівники, але уже переважають жінки – їх 15, а чоловіків тільки 9. Кого арештували, як ви прочитали, кого звільнили…

«ПРОДУКЦІЯ» – ЦЕ ЗВУЧИТЬ ГОРДО

Звісно, слово «нечистоти» звучить не надто презентабельно, тож їх у звітах сором’язливо називали «продукцією». План був амбітний: 6 тисяч кубометрів цієї «продукції» вивезти на поле для компостування. Ідеальний стартап з утилізації, ще й на кінній тязі!

Контора тоді була на околиці міста, на вулиці Павлова, 22 (нині Тролейбусна). Саме звідси вирушали вози з діжками — своєрідний ранковий парад чистоти.

Цікаво, що пізніше в цій будівлі розмістили витверезник — тому місце продовжило служити очищенню міста. Тільки вже від людей, хто любив повалятися у веселому стані на вулицях Чернігова.

АВТОПАРК МРІЇ

Офіційно в господарстві мали бути 18 коней, а реально — лише 15. Справжній дефіцит кадрів на чотирьох ногах! Та й бочок для «продукції» було десять, а працювало лише п’ять. В таких умовах план, звісно, накрився тією ж «продукцією».

Керівник Таранов писав у пояснювальній: «не вистачає матеріалів для ремонту бочок, коліс, возів, людей і навіть кормів для коней». Якщо перекласти з чиновницької — «робимо, що можемо, але не чекайте дива».

А для себе відзначимо фішку - у 1945 році пiдприємство частково вивозило тверді побутові вiдходи.

ФІНАЛ РОКУ

Так і закінчився 1945-й: із конями, судами, гуртожитковими драмами, але й першими профспілковими відпустками. Місто повільно оживало, а в Асобозі сподівалися, що наступного року план вдасться виконати бодай на половину...

(Далі буде) Сміттєвіада

Владислав САВЕНОК

На знімках: асенізатор; Чернігів, вул.Тролейбусна, колишня контора Асобозу; вул.Тролейбусна, майже навпроти колишньої контори Асобозу; звіти контори Асобозу за 1945 рік.