Пощастило кілька разів у житті потрапляти на вистави, які повністю ламали мої уявлення про традиційне і сучасне театральне мистецтво.

Упевнений, чернігівська сцена шевченківців такого ще не бачила. А я не уявляв, що така вистава може народитися під час війни, назважаючи на ревіння шахедів.

Молода кров замахнулася на творчість Джорджа Орвела.

Початок 1948 року заніс до Асенізаційного обозу нового директора разом із лютневим вітром.

Схоже, у Чернігівському міськкомуноспі хтось вирішив пограти в шахи й першим «пожертвував» Тереховим.

На його місце урочисто посадили «товариша Юскевича Віктора Федоровича».

При оформленні писали його через «ск», а далі вже креативили як Юшкевич.

«Розумовські зустрічі» вперше пройшли за участі глави роду. Це своєрідна зустріч «ліриків і фізиків», де поєднуються гуманітарні та технологічні підходи.

Така думка прозвучала під час офіційного відкриття чотирнадцятих зустрічей 27 листопада.

Майже 90 учасників працювали два дні в Чернігові напередодні Дня місцевого самоврядування України за п`ятьма тематичними напрямами – дискусіями:

Січень нового, 1947 року знову нагадав: в Асенізаційному обозі траплялися історії, які нині, з висоти 2000-х, пояснити можна хіба що маючи уяву і добру порцію терпіння.

Щоб збагнути їхню логіку, доводиться мандрувати у післявоєнний Чернігів — світ, де здоровий глузд часто блукав десь і губився.

Звідки, наприклад, узявся на підприємстві бичок, якого хтось «позичив», «спулив» чи просто вкрав на їжу?

Персональна виставка графічних рисунків «Нові грані особистості» триває в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.

54 малюнки, виконані чорним олівцем і гелевою ручкою, - серія портретів та цикл архітектурних пам’яток.

Правник Юрій Соколов, член громадської організації «Академія нотаріату України» знаний у Чернігові не лише як юрист.

Здавалося, це було тільки вчора. Але пройшло уже п’ять місяців, як мене зачарували яскраві події у литовському Панявежисі.

Вони повністю змінили моє уявлення про сучасний театр для дітей.

Що найбільше здивувало!? Виявилося, що в Литві існує державна програма для учнів шкіл і, напевне, датсадків. Малеча і підлітки мають відвідувати театральні вистави певну кількість разів.

Пройшло уже п’ять місяців. Але спогади хвилюють і нагадують яскраві події у литовському Панявежисі.

Більше того, я зрозумів чим, наприклад, відрізняються литовські діти від російських.

І литовські завжди будуть відрізнятися від дітей «старшого брата» не тільки тим, що живуть у вільній європейській країні. Але висновки - пізніше.