«Тушкагейт»: касетний скандал під гнилим куполом

Купол Верховної Ради, кажуть, дійсно підгнив і в прямому розумінні й потребує зміцнення.

Все ж, будівлі не одне десятиліття, та й типова нині для Києва хаотична забудова торкнулася й Печерських пагорбів: тут, на дніпровських кручах, ліплять то хмарочоси, то вертолітні майданчики. То ж, щоб, бува, не поповз і парламент, разом з Маріїнським палацом, у Дніпро, або дійсно обвалиться знаменитий купол прямо на голови депутатів, не дай те Бог.

Чи, навпаки, дай Боже, як скажуть мільйон громадян, у яких уже зашкалює ненависть до такого парламенту (дещо гіпертрофована, бо не кращі й інші гілки влади). А як їй не зашкалювати, коли суспільство постійно стрясають парламентські скандали. Один пролунав особливо гучно одразу після початку роботи 10-ї сесії Ради.

До речі, чому аж десятої, запитає читач? Сесії, як відомо, проходять раз на півроку, з перервами між ними, Особливо велика літня, адже лише відпустка у депутатів— півтора місяці, мабуть, за шкідливість роботи. Раніше, за 4 роки каденції парламенту, сесій було по 8. Та позаторік депутати самі собі продовжили каденцію більш як на рік, отож, набігло вже й на 10-у сесію, а восени буде ще й 11-а.

Почалася сесія вранці 7-го лютого теж зі скандалу. При відкритті сесій, як правило, виступає з посланням до Ради Президент держави. Так от, депутати фракції БЮТ, гойдаючи величезним полотнищем з портретом Юлії Тимошенко, скандували «Ю-лі — во-лю!». Та так гучно, що Янукович кілька хвилин мовчки стоян на трибуні, не міг почати виступ. Врешті, виступив у страшенному гаморі, де майже нічого не було чути, бо опозиція весь виступ, понад півгодини, скандувала оте гасло.

Та це були квіточки. Справжній скандал вибухнув наступного дня, коли дав прес-конференцію депутат парламенту Роман Забзалюк.

Коротка передісторія. Позаторік нова влада протягла через парламент і Конституційний суд законоположення, яким депутатам було дозволено залишати свої фракції і переходити в інші. Цим було грубо спотворено результати виборів осені 2007-го року, на яких і був обраний цей парламент, з його п’ятьма фракціями і чітким розподілом мандатів по них. Влада прагнула сформувати слухняну більшість, нову коаліцію, що й було зроблено якраз завдяки перебіжчикам, насамперед, до фракції Партії регіонів. Їх дотепно назвали “тушками”, тобто продажними і безвольними маріонетками. Процес тушкування йде по сьогодні: «посипалися» фракції колишньої більшості, нині опозиції— БЮТ і «Наша Україна—Народна Самооборона»,

У грудні минулого року в Раді було оголошено про черговий перехід депутата, для чого нині досить просто його заяви: Роман Забзалюк з фракції БЮТ заявив про перехід до депутатської групи «Реформи заради майбутнього». Коротко про цю групу. Вона, як заявили самі її учасники, не належить ні до влади, ні до опозиції. Це, мовляв, прагматики, державники, які однозначно за реформи, відтак, підтримують нормальні, реформаторські законопроекти, хто б їх не подав. Головою групи був обраний депутат Ігор Рибаков. Ось сюди і влилася нова «тушка» — Забзалюк.

Здавалося б, нічого особливого: тушкою більше, тушкою менше. Але цей перехід здивував: Забзалюк був далеко не рядовим депутатом у фракції БЮТ і не рядовим в партії «Батьківщина», основі фракції і Блоку Юлії Тимошенко. Якихось пояснень дивного переходу не пролунало ні від депутата, ні від керівництва БЮТ. Та й сам депутат на кілька тижнів зник з парламенту. «На лікарняному», заявили керівники БЮТ, повернеться —пояснить. А тут ще довгенькі парламентські канікули. Нові ж колеги Забзалюка з групи «реформ» говорили, що той перейшов до них, запевняючи, що розчарувався в БЮТ.

Так пройшло кілька тижнів. І ось вибухнула сенсація. На прес-конференції 8 лютого Забзалюк заявив, що його перехід до «реформаторів» був, виявляється, геніально спланованою спецоперацією фракції БЮТ і партії «Батьківщина», які делегували його в стан ворогів. Цілей операції було названо три. Перша — довести, що влада вдається до купівлі депутатів. Друге — показати, що так звана «нейтральна, державницька» група «Реформи заради майбутнього»— це, насправді, замасковане утворення влади, яке слухняно голосує за вказівками з Банкової, з Адміністрації Президента. Третє — влада готується вести виборчу кампанію із застосуванням найбрудніших прийомів. Операція проводилася не лише з відома керівників фракції і партії Андрія Кожемякіна (голова фракції) і Олександра Турчинова, а за їх завданням. До речі, 9 лютого Забзалюк вже повернувся у фракцію БЮТ і навіть обраний тут одним із заступників голови

Всіх трьох цілей операція блискуче досягла, якщо судити з сенсаційних заяв Забзалюка на прес-конференції. На підтвердження він продемонстрував зроблені ним аудіозаписи його розмов з лідером «реформаторів» Ігорем Рибаковим. На записах звучать, як ото говорять про знамениті плівки майора Мельниченка, голос, «схожий на голос Забзалюка», та голос, «схожий на голос Рибакова». Зустрічей двох депутатів було аж 8, в Одесі та Києві. На запитання, як же Забзалюк міг вести ці записи, адже таємне записування депутата та й будь-якого громадянина, незаконне, депутат відповів: мовляв, він записував на звичайний мобільний телефон в кишені…самого себе, а мало хто стояв і балакав поруч. Ось такий детектив.

Отже, суть заяв. Про підкуп: тут було названо шалені суми. Забзалюк отримав від Рибакова 450 тисяч доларів лише за вихід з фракції БЮТ і перехід до них у групу. Крім того, щомісяця “тушкам” групи платять по 20—25 тисяч доларів, залежно від кількості голосувань. Такі гроші двічі отримав, знову ж, від Рибакова, і Забзалюк. Нарешті, по завершенні каденції парламенту «тушкам» групи обіцяно за їх труди по 500 тисяч доларів кожному. Забзалюк заявив, що такі гроші платять за підкуп кожному депутату цієї групи.

Друге — щодо суті цієї групи «незалежних реформаторів». Забзалюк підтвердив, що вона голосує винятково за вказівкою Банкової, Адміністрації Президента. Про це йому відкрито говорив і Рибаков, який постійно їздить туди за вказівками. Більше того, у Рибакова не лише шикарні апартаменти на вулиці Садовій, в Будинку комітетів і фракцій парламенту,— кабінет, який колись займав Янукович, як голова фракції регіоналів, але й кабінет в самій Адміністрації Президента.

Третє— щодо виборів. Рибаков запропонував Забзалюкові попрацювати на владу у виборчій кампанії. Конкретно—Забзалюк мав, користуючись своїми зв`яками в БЮТ, підшукати там нових зрадників, які теж погодилися б працювати на владу і пішли кандидатами в депутати по округах, членами виборчих комісій— саме від партії «Батьківщина», звичайно, старанно приховавши, що вони працюють на владу.

Отже, спецоперація виявила таке: продажність депутатів, голосування за вказівкою влади, брудні технології влади на виборах.

Далі все прогнозоване. Група «Реформи заради майбутнього» назвала «спецоперацію» за участю Забзалюка брудною провокацією, затіяною «солдафонами з БЮТ», натякаючи на послужний список лідерів Блоку: голова фракції Андрій Кожемякін— генерала СБУ, Олександр Турчинов взагалі був головою цієї спецслужби при Ющенку.

В той же день вибуху скандалу, 8-го лютого, голова Верховної Ради Володимир Литвин виступив із заявою, в якій патетично закликав очистити парламент від скверни. Другого дня, на ранковому засіданні, і я сам це чув у залі, Литвин ще й породив справжній афоризм (все ж, розумний чоловік): «З часів Іуди плата зросла, а мораль упала». Спікер також повідомив, що доручив Регламентному комітету Ради негайно розслідувати інцидент, крім того, Литвин направив від Ради звернення до Генеральної прокуратури з проханням також провести розслідування інформації про корупцію—підкуп депутатів. В наступні дні до цього розслідування підключилися СБУ, МВС. Втім, і сам Забзалюк та керівництво БЮТ теж наполягають на парламентському розслідуванні, створенні Тимчасової слідчої комісії. Ніяк не заперечують і щодо розслідування правоохоронними органами. Забзалюк уже передав у Генпрокуратуру свої записи (їх близько 3 годин) і телефон, яким їх вів. На відміну від ситуації, коли правоохоронні органи вже понад 11 років не можуть отримати від майора Мельниченка оригінали його скандальних плівок і записуючий пристрій.

Тепер проаналізуймо, що, власне,сталося. Та нічого особливого, і в цьому й вся бридота ситуації. І марно Литвин патетично балакає про «скверну» та Іуд. Підкуп депутатів уже давно не є секретом. Просто, на цей раз, як заявляють автори спецоперації, покупців депутатських «тушок» впіймано на гарячому, з доказами, і це не лише аудіозаписи. Щоправда, у багатьох людей є сумніви щодо озвучених Забзалюком величезних сум підкупу, бо люди вважають, що політичні повії значно дешевші і продаються за набагато менші гроші.

Друге: стосовно того, що «тушки» голосують за вказівками з Банкової. Тут не треба жодних зізнань Рибакова на записах, досить подивитися поіменні голосування депутатів, у тому числі групи «реформаторів», по ключових моментах— пенсійній реформі, продажу землі, бюджету.

Третє: щодо брудних технологій влади на виборах — компрометації опозиції, підкупу перебіжчиків, маніпулювання з кандидатами і виборчими комісіями. Це все не потребує підтвердження якимись новими аудіозаписами, настільки воно звичне.

Як розвиватимуться події далі? Можливо, так, як вже 12-й рік «розслідується» справа Гонгадзе з іншим касетним скандалом — плівками Мельниченка? Але так чи інакше, бруд нашого політичного, суспільного життя знову на поверхні. Щодо «тушок» з групи «реформаторів», то всі вони тепер в дурацькому становищі: до кожного з них адресується не лише запитання, продався чи ні (схоже, в цьому мало хто сумнівається), а простіше — за скільки? Більшість в цій групі —безликі сірі миші, перебіжчики з колишньої коаліції. Але є й помітні постаті. Один з них—Тарас Чорновіл, який перейшов сюди не з опозиції, а з фракції регіоналів. Йому прямо поставили оті запитання, він все заперечив: не продавався, не отримав за перехід у групу і в подальшому нічого. Правда, вже другого дня, 9-го лютого, Чорновіл подав заяву про вихід з групи і перехід у стан позафракційних. Мотивація— не хоче бруднитися цим скандалом, незалежно від його суті і наслідків. Говориться й про вихід з групи ще кількох депутатів Може, серед них і ще одна відома постать —Іван Плющ, двічі спікер парламенту? Йому вже журналісти теж поставили ці прямі запитання про підкуп, правда, поки що без відповіді.

Марно радіють і БЮТівці. Другого дня після вибуху скандалу, 9-го лютого, на всю першу сторінку їхньої (фактично) газети «Вечерне вести» було дано фото з підписом «Батьківщина» не продається». Ой, чи так? Варто нагадати, що більшість “тушок” — якраз з фракції БЮТ. А голова фракції регіоналів Єфремов в`їдливо зазначив, що один БЮТівець дав гроші іншому, тобто Рибаков Забзалюкові. Правда, лукавством є інше твердження Єфремова, що влада, мовляв, не причетна до «тушкування» парламенту, тиску на депутатів.

Щодо Рибакова, варто нагадати, що він дійсно депутат парламенту саме по виборчому списку БЮТ на виборах 2007 року, таким числиться офіційно і по сьогодні. Мало того, цей молодий проворний бізнесмен з Одеси— «тушка №1» в парламенті, про що якось трохи забули, чи вже ділить перше-друге місця ще з одним депутатом. Ще за два роки до «тушкування» парламенту саме Олександр Рибаков (БЮТ) і Юрій Бут (НУНС) першим демонстративно вийшли зі своїх фракцій, заявивши, що розчарувалися у своїх політичних силах. Вони стали невідомо ким— ніяк не передбаченими законом «позафракційними». І з депутатів, виявляється, їх було вигнати неможливо.

Які висновки? Новий касетний скандал, якраз і сумний своєю звичайністю,типовістю, наочно продемонстрував, не лише яка у нас влада, а й загалом гнилість парламенту, отакого парламентаризму, нерозвиненість демократії в суспільстві. І ця гнилість, ця іржа набагато тривожніша, ніж, як кажуть, проржавілі перекриття знаменитого купола парламенту.