Який потрібно дати ще урок, щоб врешті пробудилась Україна?

Вже українці думали ось – ось

В Євросоюз відкрилась їм дорога,

Але радіти довго не прийшлось, -

Сусідський цар «набичив» свої роги.

Вітька на килим викликав скоріш,

Поставив тут же у холопську позу: - 

Ты, гад, чего там без меня творишь?! 

І «видрав» так, що полилися сльози. 

На саміт він поїхав, як турист, 

Затямивши, що наставляв Азаров, - 

Я «ліг під танк», а ти вже не сварись.

-Да, все «ништяк». Не будет там «базара». 

І сколихнувся в відповідь Майдан, 

Народу, - з усієї України. 

Здавалося, що як стрімка вода 

Знесуть цей бруд потоками своїми. 

Ні, не соромся сліз своїх, студент, 

Коли тебе, немов боксерську грушу, 

Бив по – фашистськи озвірілий «мент», 

Калічачи і тіло й світлу душу. 

А ти, корреспонденте, запитай 

З своєї лікарняної палати,- 

«Гарант» подавсь ховатися в Китай, 

Чи, може, награбоване ховати? 

Що буде? Я, повірте, не пророк. 

Куди вже далі. Навкруги руїни. 

Який потрібно дати ще урок, 

Щоб врешті пробудилась Україна!

м. Городня